№ 2а-170/09 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді В.І.Кравця
при секретарі – Г.П.Карплюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії як дитині війни, -
встановив:
У квітні 2009 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просить поновити пропущений нею строк для звернення до суду із захистом порушеного права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, посилалася на те, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, вона дізналась лише у липні 2007 року після висвітлення у пресі подій, пов’язаних з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року, також просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну допомогу за період 2006-2008 рр. в сумі 4 655 грн.90коп.; свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни», так як народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час закінчення Другої світової війни, їй було менше 18 років, в зв`язку з чим має право на соціальні пільги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон), зокрема, на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, як це передбачено ст.6 цього Закону.
В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, просила поновити пропущений строк для звернення до суду із захистом порушеного права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 рр в сумі 4 655 грн.90коп..
Представник відповідача Бровчик С.М. в судове засідання не з»явилась на ім'я суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала у задоволенні позову, посилалась на те , що ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, проте не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, не зазначено, яким чином обчислювати зазначений розмір підвищення; статтею 7 Закону встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України ; крім того, неможливо застосувати норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки немає відповідного бюджетного призначення, виплата пенсії потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону « Про Державний бюджет України»; у Державному бюджеті України на 2008 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами України про державний бюджет на відповідний рік; щодо виплати надбавки дітям війни в 2008 році вказувала, що з 01.01.2008 року набрали чинності зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких розмір виплати було змінено та прирівняно таку надбавку до розміру надбавки, передбаченої для учасників війни, а саме: 10 % прожиткового мінімуму; надбавка у вказаному розмірі була виплачена пенсіонерам категорії діти війни; також наполягала на пропущенні позивачем передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України однорічного строку звернення до суду з позовними вимогами.
Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.5).
Згідно зі ст.1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років, - відповідно ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні цього Закону .
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком; п.1 Розділу 4 "Заключні положення" цього Закону передбачено набрання ним чинності з 01.01.2006р.
Проте, рішення про підвищення пенсії позивачці дотепер не прийнято, перерахунки за 2006 - 2007 роки не проведені, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007р. визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України року зворотної дії в часі не має. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Крім того, Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, тому вимоги позивача щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню.
За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і, згідно з цією нормою, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб що втратили працездатність; відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.071999р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних й інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є відповідач. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі є належним відповідачем по даній справі.
Вимоги позивачки про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, суд вважає обґрунтованими і такими , що підлягають частковому задоволенню з таких міркувань.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру, що підтверджується відповідною довідкою управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду У Гайсинському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
До 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду У Гайсинському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачки, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є обґрунтованими, так як порушення прав позивачки тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то, зважаючи на це, строк звернення до адміністративного суду позивачкою пропущено без поважних причин, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в офіційних засобах масової інформації і з цього часу позивачка повинна була довідатись про порушення свого права. Юридична необізнаність позивачки не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності особи про положення законодавства залежить виключно від бажання самої особи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України суд, –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі протиправною, в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя