№ 2а-164/09 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді В.І.Кравця
при секретарі – Г.П.Карплюк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії як дитині війни, -
встановив:
У квітні 2009 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, просила поновити пропущений нею строк для звернення до суду із захистом порушеного права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, посилалась на те, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, вона дізналась лише після висвітлення у пресі подій, пов’язаних з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року, також просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну допомогу за 2006-2007 рр. в сумі 2733 грн.30коп.; свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни», оскільки народиласьІНФОРМАЦІЯ_1 року і на час закінчення Другої світової війни, їй було менше 18 років, в зв`язку з чим має право на соціальні пільги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон), зокрема, на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, як це передбачено ст.6 Закону.
В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, просила поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2007 рр.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась на ім'я суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала у задоволенні позову, посилалась на те , що ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, проте не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, не зазначено, яким чином обчислювати зазначений розмір підвищення; статтею 7 Закону встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України ; крім того, неможливо застосувати норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки немає відповідного бюджетного призначення, виплата пенсії потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону « Про Державний бюджет України»; також наполягала на пропущенні позивачем передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України однорічного строку звернення до суду з позовними вимогами.
Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Встановлено, щоОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно зі ст.1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років, - відповідно ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні цього Закону .
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком; п.1 Розділу 4 "Заключні положення" цього Закону передбачено набрання ним чинності з 01.01.2006р.
Проте, рішення про підвищення пенсії позивачці дотепер не прийнято, перерахунки за 2006 - 2007 роки не проведені.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007р. визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України року зворотної дії в часі не має. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Крім того, Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, тому вимоги позивача щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню.
За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і, згідно з цією нормою, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб що втратили працездатність; відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.071999р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних й інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є відповідач. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі є належним відповідачем по даній справі.
Системний аналіз встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства свідчить , що відповідач безпідставно з 09.07.2007 по 31.12.2007 року не провів перерахування пенсії позивачці як дитині війни і не виплатив зазначені набавки в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, проте вимоги позивачки про зобов»язання відповідача провести відповідні нарахування не підлягають задоволенню за пропуском строку для звернення до суду із захистом порушеного права.
Ч.2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до суду з захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є обґрунтованими, так як порушення прав позивачки тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зважаючи на це, строк звернення до адміністративного суду позивачкою пропущено без поважних причин, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в офіційних засобах масової інформації в 2007 році і з цього часу позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права. Юридична необізнаність позивачки не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності особи про положення законодавства залежить виключно від бажання самої особи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України суд, –
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року відмовити за пропуском строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя