Справа № 2а-2641/2009.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді             Радченка В.Є.

при секретарі                   Похилі Т.О.

з участю:

позивачки –  ОСОБА_1 (не з*явилась, повідомлена належним чином)

представника відповідача – Позніченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р.,  зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки,-

ВСТАНОВИВ:

6.11.2008 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р.,  зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. За письмовою згодою позивачки первісний відповідач був замінений судом на належного відповідача -  на Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне.

22.09.2009 р. ОСОБА_1 згідно з вимогами ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст.137 КАС України надала суду письмову заяву про зміну своїх позовних вимог, яка приєднана до справи. В свою чергу від представника відповідача надійшла письмова заява про те, що йому не потрібна перерва в судовому засіданні і не потрібний строк  для  підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачкою позовних вимог.

Згідно з письмовою заявою позивачки про зміну своїх позовних вимог вона просить суд про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р.,  зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона віднесена до категорії дітей війни. Зазначила, що у 2006, 2007 р.р. ніяких доплат до пенсії відповідач не нараховував і не сплачував, що не відповідає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, як вважає позивачка, відповідач порушив її права  та інтереси.

Позивачка в судове засідання не з*явилась. Про час та місце розгляди справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України позивачка надала суду письмове клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності. В зв’язку з цим неприбуття у судове засідання позивачки, належним чином повідомленої та надавшої  суду письмове клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності - не є перешкодою для  розгляду справи.

Представник відповідача за довіреністю Позніченко М.В. у судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення проти позову, у яких вона посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державній бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм обставини.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та знаходиться на обліку в УПФУ в м. Сніжне  Донецької області, що підтверджується копією паспорта громадянки України (а.с.7), копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.6).

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд дійшов до висновку, що дії відповідача є правомірними щодо відмови нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу позивачці як дитині війни за 2006 рік.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати права позивачки на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року внаслідок незаконної бездіяльності відповідача. Через це суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно  до статті 6 Закону України «Про соціальний   захист дітей війни» за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивачка звернулась до суду 6.11.2008 року, при цьому вона просила в позовній заяві про поновлення строку звернення до суду. Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності. Стосовно посилання відповідача на порушення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, передбаченого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним поновити позивачці строк звернення до суду за захистом свої прав шляхом розгляду справи по суті заявлених вимог та зазначає при цьому, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно  зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати,  які здійснюються за виборам громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та  виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на  наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом. Через це суд прийшов до висновку про необхідність поновити позивачці пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.  

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на  приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в якій визначено, що в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

    Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно  до задоволених  вимог,  а  відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Законодавством передбачена сума судового збору при подачі цієї позовної заяви в суд в розмірі 3 грн. 40 коп. Враховуюче часткове задоволення позовних вимог - сума судового збору, яка повинна бути стягнута  на користь позивачки складає 1 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-15,159-163,185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.

               Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне  здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням фактично здійсненних виплат.

     В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне – відмовити.

     Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 (одна) гривня 70 коп.

 Повний текст постанови складений, підписаний суддею у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 22 вересня 2009 року.

 Постанова може бути повністю або частково оскаржена сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сніжнянський міський суд. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Головуючий: