ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" жовтня 2009 р. | справа № 5020-7/284 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади», м. Донецьк,
до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь,
про стягнення 80 389,03 грн.,
Суддя С. М. Альошина
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – не з’явився (клопотання)
Від відповідача –Опанасенко Н.С. –представник по довіреності від 15.01.2009 р. (к/копія довіреність у справі)
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади», м. Донецьк, звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь, про стягнення 80 389,03 грн., у тому числі 74 241,51 грн. заборгованості, 3% річних у розмірі 491,58 грн., 1 707,55 грн. індексу інфляції та 3 948,39 грн. пені.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал господарського суду міста Севастополя 13.07.2009 р. та від 15.09.2009 р. не виконав, однак, 05.10.2009 р., до розгляду справи у засіданні суду, передав господарському суду факсограму уточнення позовних вимог № 05/10-09 від 05.10.2009 р., в якому вказав на те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 33 921,98 грн., у зв’язку з чим решта заборгованості відповідача склала 40 319,53 грн. та позивач просив стягнути з відповідача 46 467,05 грн., у тому числі 40 319,53 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 491,58 грн., 1 707,55 грн. індексу інфляції та 3 948,39 грн. пені.
Представник відповідача у засіданні суду надав суду доповнення № 432 від 05.10.2009 р. до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами погодився частково –в частині стягнення заборгованості у сумі 40 319,53 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 491,58 грн., 1 707,55 грн. індексу інфляції та 3 929,43 грн. пені, а в іншій частині з позовними вимогами не погодився, у зв’язку зі здійсненням позивачем невірного розрахунку суми пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
В С Т А Н О В И В :
02.02.2009 р. р. між сторонами був укладений договір постачання № 52/1.
Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов’язувався поставити покупцю (відповідачу) будматеріали (надалі за текстом - товар), а покупець –прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.2. договору кількість, асортимент і ціна товару узгоджуються сторонами у відповідності з умовами даного договору та відображуються у видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплюються печатками сторін (крім тих випадків, коли покупцем надається довіреність), додаються до цього договору та є його невід’ємною частиною.
Пунктом 2.1. договору передбачалось, що ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані у рахунку-фактурі і видатковій накладній, які є невід’ємною частиною даного договору.
Загальна сума даного договору визначається згідно видаткових накладних та рахунків – фактур, які є невід’ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).
У відповідності з п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури на суму поставленої партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівкових грошових коштів у касу підприємства.
Згідно з п. 2.5. договору покупець з моменту постачання товару постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів здійснює оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактури.
Моментом постачання товару покупцю є дата передачі товару, вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін
На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав, поставивши у період з 12.02.2009 р. по 26.02.2009 р. відповідачу товар на загальну суму 144 404,85 грн. за видатковими накладними, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи, який був одержаний відповідачем за відповідними довіреностями, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.
У зв’язку з викладеним, позивачем виставлялись відповідачу рахунки –фактури на оплату одержаного товару.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконав лише частково, сплативши позивачу 70 163,34 грн. заборгованості, у зв’язку з чим решта заборгованості відповідача перед позивачем склала 74 241,51 грн.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Як було зазначено вище, позивач в уточненні позовних вимог № 05/10-09 від 05.10.2009 р. вказав на те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 33 921,98 грн.
Оскільки спір між сторонами в частині стягнення 33 921,98 грн. основного боргу врегульований після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади», м. Донецьк, до суду та порушення провадження у справі, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
За таких обставин решта заборгованості відповідача перед позивачем склала 40 319,53 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача та яку було визнано відповідачем у вищевказаному доповненні № 432 від 05.10.2009 р. до відзиву на позовну заяву.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем порядку і строків оплати, передбачених п. 2.5 даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за товар за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами) передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно розрахунку позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог № 05/10-09 від 05.10.2009 р., відповідачу нараховано 3 948,39 грн. пені.
Проте, позивачем було допущено арифметичну помилку при здійсненні цього розрахунку, у зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягає 3 929,43 грн. пені, а в частині стягнення 18,96 грн. пені у позові повинно бути відмовлено.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог № 05/10-09 від 05.10.2009 р., нараховано 3% річних у розмірі 491,58 грн. та 1 707,55 грн. індексу інфляції, які підлягають стягненню з відповідача.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 46 448,09 грн., у тому числі 40 319,53 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 491,58 грн., 1 707,55 грн. індексу інфляції та 3 929,43 грн. пені, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у вищевказаному доповненні № 432 від 05.10.2009 р. до відзиву на позовну заяву.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника відповідача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 09.10.2009 року.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1). Позов задовольнити частково.
2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26002055024101 у ВАТ «Сведбанк»м. Київ, МФО 300164, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»(83052, Донецька область, м. Донецьк, пр. Ілліча, б. 76, кв. 1, ідентифікаційний код 32193611, п/р 26000563267001 у ДРУ Приватбанк, МФО 335496, або на інші рахунки) 46 448,09 грн., у тому числі 40 319,53 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 491,58 грн., 1 707,55 грн. індексу інфляції та 3 929,43 грн. пені, а також 803,70 грн. державного мита та 312,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3). В частині стягнення 33 921,98 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4). В іншій частині у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина
РОЗСИЛКА:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»- 83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 76/1 –рекомендованим;
2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Максимум»- 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58/74 - простим.