Справа № 137/240/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2017 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

сторін у справі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача -адвоката Байдак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом , вимоги якого уточнила в ході розгляду справи (а.с. 37), мотивуючи його тим, що 28.09.2009 р. вона придбала будинок по АДРЕСА_1 та є його повноцінним власником. В зазначеному будинку також прописаний її син - ОСОБА_6, 1998 р.н. Зазначає, що у листопаді 2010 року прописала до будинку відповідача - ОСОБА_3 з яким надалі спів мешкала до 2015 р.

Під час сумісного проживання співмешканець ОСОБА_3 постійно створював конфліктні ситуації, застосовував фізичну силу до неї та сина, тому з цих причин позивач була змушена звертатись до правоохоронних органів. Згодом конфлікті ситуації призвели до того, що відповідач фактично вигнав її та сина із будинку, та не допускає до будинку. Вважає дії відповідача протиправними та незаконними.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 підтвердила обставини викладені в позовній заяві та додала, що є власником зазначеного спірного будинку, однак із серпня 2016 року там не проживає адже відповідач свідомо чинить перешкоди у реалізації нею свого права на користування будинком законним власником котрого вона є шляхом заміни замків у будинку. Позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив суду, що позивач придбала будинок за власні кошти не перебуваючи у шлюбі. Одна за час спільного проживання разом з відповідачем вона неодноразово потерпала відділ насильства з його сторони, однак прощала йому та не зверталась для притягнення останнього до відповідальності. Висловив позицію позивача, згідно якої остання більше немає наміру проживати спільно із відповідачем в одному будинку.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти доводів позивача мотивуючи тим, що позивач не доклала коштів для купівлі будинку, адже зі слів відповідача він особисто позивач кошти для купівлі будинку. Повідомив, що проживав разом з позивачем з 2009 року. Шлюб не реєстрували адже позивач була проти цього. Також йому було відомо, що позивач зареєструвала на себе право власності на спірний будинок, однак він проти цього не заперечував. Заперечив проти тієї обставини, що вчиняв насильство відносно позивача. Підтвердив, що вимушено змінив замок з тієї причини, що в ньому зламалась серцевина.

Представник відповідача - адвокат Байдак В.П. у судовому засіданні також заперечила проти задоволення позову.

Суд заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Так, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку серії НОМЕР_3, від 28.09.2009 р., ОСОБА_5 придбала житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6) та зареєструвала своє право власності належним чином (а.с. 7, 8).

З характеристики будинку та господарських споруд вбачається, що у будинку наявна лише 1 житлова кімната площею 22,6 м? (а.с. 9-12).

Згідно довідки Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1129 від 02.12.2016 р., ОСОБА_5 являється власником зазначеного вище домогосподарства. Згідно зазначеної довідки містяться відомості проте, що із нею разом проживають та зареєстровані у вказаному будинку син - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 інший співмешканець (а.с. 13).

Згідно довідки Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1131 від 02.12.2016 р., ОСОБА_3, 1976 р.н., зареєстрований в АДРЕСА_1 з 25.11.2010 р. по теперішній час (а.с. 14). Що у порівнянні з вищезазначеними доказами підтверджує обгрутнування того, що позивач прописала відповідача у своєму домоволодінні зі сплином певного часу після купівлі будинку.

З висновку старшого інспектора Літинського відділення поліції про результати розгляд звернення від 28.08.2016 р. ілюструється конфлікт із житлового питання між позивачем та відповідачем, зокрема: ОСОБА_3 сказав їй, щоб вона забирала свої речі, оскільки не бажає більше з нею проживати; погрожував позивачу своїми родичами; протягом тривалого часу із співмешканкою існують неприязні відносини; сказав, щоб позивач забирала свої речі та йшла жити десь в інше місце (а.с. 16).

З висновку № 22799 від 11.10.2016 р. інспектора Хмільницького відділення поліції про результати розгляд звернення від 21.09.2016 р. ілюструється конфлікт із житлового питання між позивачем та відповідачем, зокрема: ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_1, фізичною розправою; погрожував спалити будинок в с. Уладівка Літинського району Вінницької області в якому проживає ОСОБА_1; (а.с. 19).

З довідок Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 913 від 15.09.2016 р. та № 914 від 15.09.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 2009 р. спільно проживають без реєстрації шлюбу (а.с. 39).

Згідно ч.3 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник будинку (частини будинку) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК).

Статтею 175 ЖК України визначено, що членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Згідно ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Оскільки відповідач систематично порушує правила співмешканця (вигонить позивача з належного їй будинку (а.с. 16), змінюючи замки (з пояснень відповідача у судовому засіданні), погрожуючи позивачу фізичною розправою та підпалом будинку (а.с. 19), що робить неможливим для проживання з ним в житловому будинку, позивача та її дитини, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача.

При цьому судом враховано, що будинок має лише одну житлову кімнату (а.с. 9-12), а у сторін відсутнє будь-яке бажання в подальшому спільному проживанні (з пояснень даними сторонами у судовому засіданні).

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з платіжних доручень про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 640 гривень (а.с. 1, 20), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 369, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.9, 64, 156 ЖК України, Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07. лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні житлом по АДРЕСА_1 шляхом виселення проживаючого там ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт серії НОМЕР_5 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 24 січня 2000 року, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, (паспорт серії НОМЕР_4 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 06 грудня 2005 року, ІПН НОМЕР_2) 640 (шістсот сорок) грн. у якості компенсації витрат зі плати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Гопкін П. В.