Справа 436/9066/12

У Х В А Л А

"12" грудня 2012 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Маймур Г.Я,

за участю секретаря Федоренко Ю.В.,

прокурора Двойнічної Л.М,

слідчого Сєміженович С.С.

захисника Шпак В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання старшого слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сєміженович С.С. про продовження строків тримання під вартою стосовно

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки с. Любимівка Дніпропетровської обл,

українки, громадянки України, з вищою освітою, яка працює ДОТ ім. В.Терешкової ДКП

Дніпропетровський Електротранспорт, оператором газової котельні,

раніше не судима, проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 та 4 ст.190 Кримінального кодексу України, суд -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2012р. старший слідчий Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сєміженович С.С. звернувся до суду із клопотанням про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_3, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч. 2,3 та 4 ст. 190 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_3, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, приблизно у вересні 2008 року, виконала з ОСОБА_4 декілька операцій по обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останнього. Після чого ОСОБА_3 приблизно в середині вересня 2008 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, повідомила раніше знайомому ОСОБА_4, що вона може провести обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по ще більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_4 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, приблизно в середині вересня 2008р, точний час в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, знаходячись в приміщенні відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 112000грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_4, а саме грошовими коштами в сумі 112000грн, що складає 448 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і є великим розміром, якими розпорядилася на свій розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, скоюючи злочин повторно, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, в другій половині 2008р. виконала з ОСОБА_5 декілька операцій по обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останнього. Після чого ОСОБА_3 в невстановлений слідством час реалізовуючи свій злочинний умисел, повідомила раніше знайомому ОСОБА_5, що вона може провести обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по ще більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_5 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, 20 грудня 2008р, точний час в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, знаходячись біля відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 857280грн, а ОСОБА_3, діючи умисне з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_5, а в подальшому із-за наполегливих спроб останнього отримати від ОСОБА_3 свої грошові кошти, опасаючись можливого викриття своєї злочинної діяльності, з метою подальшого здійснення шахрайських дій відносно інших осіб, намагаючись тим самим запевнити ОСОБА_5 в сумлінності укладеної між ними операції, передала потерпілому грошові кошти у розмірі 20000грн, заподіявши при цьому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 837280грн, що складає 2763 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, якими розпорядилася на свій розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, скоюючи злочин повторно, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, приблизно в кінці 2008р. на початку 2009р, виконала з ОСОБА_6 декілька операцій по обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останньої. Після чого ОСОБА_3 в невстановлений слідством час реалізовуючи свій злочинний умисел, повідомила раніше знайомій ОСОБА_6, що вона може провести обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по ще більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи наміру виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_6 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, 7.02.2009р, точний час в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, біля будинку №42 по пр. газети ім. Правди в м. Дніпропетровську, передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 73320грн, після чого, 8.02.2009р. ОСОБА_6 за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білокаменна, 16, передала останній грошові кошти в сумі 316900грн і 1200дол. США, що згідно курса Національного банку України складає 9240грн, які ОСОБА_3 просила у потерпілої для здійснення подальшого неодноразового обміну даної валюти і отримання прибутку, частин з якого ОСОБА_3 обіцяла передати потерпілій, вводячи тим самим ОСОБА_6 в оману, а ОСОБА_3 діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_6, а саме грошовими коштами на загальну суму 399460грн, що складає 1318 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, якими розпорядилася на свій розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, скоюючи злочин повторно, 13.02.2009р. точний час в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомила раніше не знайомій їй ОСОБА_7, що вона може провести обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по ще більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_7 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 450000грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_7, а саме грошовими коштами в сумі 450000грн, що складає 1487 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і є особливо крупним розміром, якими розпорядилася на свій розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, скоюючи злочин повторно, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "Укрсиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, взимку 2008-2009 років, виконала з ОСОБА_8 декілька операцій по обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, по більш вигідному курсу, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останнього. Після чого ОСОБА_3 в невстановлений слідством час, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомила раніше знайомому ОСОБА_8, що вона може зробити обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за ще більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_8 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, 13.02.2009р, точний час в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, перебуваючи за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, біля магазину "1000 дрібниць"передав останній грошові кошти в сумі 316000грн, після чого 14.02.2009р, точний час в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_8 перебуваючи за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, біля будівлі "ОСОБА_9 ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 158 000грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_8, а саме грошовими коштами загальною сумою 474000грн, що становить 1566 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, якими розпорядилася на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, здійснюючи злочин повторно, 14.02.2009р, точний час в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомила раніше незнайомому ОСОБА_10, що вона може зробити обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_10 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, передав останній грошові кошти в сумі 150000грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_10, а в подальшому через наполегливі спроби ОСОБА_11, знайомого ОСОБА_10, отримати від ОСОБА_3 грошові кошти, отримані нею від ОСОБА_10, побоюючись можливого викриття своєї злочинної діяльності та з метою подальшого вчинення шахрайських дій у відношенні інших осіб, намагаючись тим самим запевнити ОСОБА_10 в сумлінності укладеної між ними угоди, ОСОБА_3 передала ОСОБА_11, для подальшої їх передачі ОСОБА_10, грошові кошти у розмірі 79000грн, заподіявши при цьому ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 71000грн, що складає 234 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є значним збитком, якими розпорядилася на власний розсуд.

Також, ОСОБА_3, 15.02.2009р, скоюючи злочин повторно, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, восени 2008р, виконала із ОСОБА_12 кілька операцій з обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останньої. Після чого, ОСОБА_3 приблизно на початку лютого 2009р. реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомила раніше знайомій ОСОБА_12, що вона може зробити обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_12, реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, 15.02.2009р. приблизно о 12год, знаходячись біля будинку № 1 по вул. Карагандинській в м. Дніпропетровську, передала останній грошові кошти в сумі 295000 грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_12, а саме грошовими коштами в сумі 295000 грн, що становить 975 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, якими розпорядилася на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, здійснюючи злочин повторно, 20.02.2009р. приблизно 9год.30хв, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомила раніше незнайомому ОСОБА_13, що вона може зробити обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом , ніж курс Національного банку України, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_13 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, передав останній грошові кошти в сумі 26000 грн, а приблизно в 15год.30хв, знаходячись там же в приміщенні відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, передав останній 119030грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_13, а саме грошовими коштами на загальну суму 145030грн, що становить 479 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є великим розміром, якими розпорядилася на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3, здійснюючи злочин повторно, будучи фахівцем з операційно-касового обслуговування відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, восени 2008р, виконала із ОСОБА_14 кілька операцій з обміну грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, тим самим схиливши до себе довіру останнього. Після чого, ОСОБА_3 20.02.2009р, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомила раніше знайомому ОСОБА_14, що вона може зробити обмін грошових коштів, а саме національної валюти України гривні на долари США, за більш вигідним курсом, ніж курс Національного банку України, за умови обміну великої суми грошей, заздалегідь не маючи намір виконувати свою обіцянку, на що ОСОБА_14 реально сприймаючи пропозицію ОСОБА_3 і не підозрюючи про її злочинні наміри, довіряючи останній, 21.02.2009р. приблизно о 10год, перебуваючи в приміщенні відділення № 858 "УкрСиббанку", розташованого по вул. 20 років Перемоги, 8 в м. Дніпропетровську, передав останній грошові кошти в сумі 715 500грн, а ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_14, а саме грошовими коштами в сумі 715500грн, що становить 2365 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, якими розпорядилася на власний розсуд.

Допитана як обвинувачена ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч.ч.2,3 та 4 ст.190 КК України, не визнала себе винною і показала, що грошові кошти у потерпілих не брала.

Слідчий зазначив, що вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: показами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, виявленими та вилученими під час досудового розслідування речовими доказами, висновком комплексної почеркознавчої експертизи № 64/04-170 від 10.09.2010р. та всіма матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

22.06.2010р. ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 115 КПК України 1961 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано до підозрюваної ОСОБА_3 відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.06.2010р.

20.08.2010р. Самарським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_24 продовжено термін тримання під вартою ОСОБА_3 до трьох місяців.

17.02.2012р. Самарський районний суд. м. Дніпропетровська визнав ОСОБА_3 винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України.

31.05.2012р. ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Самарського районного суду. м. Дніпропетровська від 17.02.2012р. скасовано, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3. ч. 4 ст. 190 КК України направлено прокурору Самарського району м. Дніпропетровська для організації додаткового розслідування і виконання ряду вказівок.

2.08.2012р. ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3. ч. 4 ст. 190 КК України і кримінальну справу в порядку ст. 232 КПК України 1961 року направлено в Самарський районний суд м. Дніпропетровська.

27.09.2012р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська постановив кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3. ч. 4 ст. 190 КК України направити прокурору Самарського району м. Дніпропетровська для організації додаткового розслідування і виконання ряду вказівок.

Повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч.2, ч.3, ч. 4 ст.190 КК України у відповідності до вимог ст. 276, 277, 278 КПК України 2012 року складено та вручено 7.12.2012.

Строк досудового слідства заступником прокурора Дніпропетровської області старшим радником юстиції ОСОБА_25 продовжено до шести місяців тобто до 10.02.2013р.

Слідчий у клопотанні зазначив, що у зв'язку з тим, що кримінальна справа була порушена за нормами КПК України 1961 року, у якому згідно ст. 156КПК УКраїни було визначено, що при поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців, а чинним КПК України та Перехідними положеннями до нього не визначено порядок обчислення строків тримання під вартою в зазначеному випадку, а також порядок їх продовження, приймаючи до уваги, що сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_3 з урахуванням строку тримання під вартою ОСОБА_3 при поверненні судом справи для провадження додаткового слідства передбаченого ч. 4 ст. 120 КПК України 1961 року, на момент внесення кримінальної справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань складає 4 місяці 27 діб.

Для завершення досудового розслідування вказаного кримінального провадження необхідно виконати вказівки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.05.2012 року, зокрема: вирішити питання по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_26І; отримати висновки додаткової почеркознавчої експертизи; призначити та провести експертизу по давності складання розписок; Додатково допитати потерпілих та підозрювану ОСОБА_3 з обставин заволодіння грошовими коштами потерпілих, за необхідності провести одночасний допит декількох осіб; виконати інші слідчі та процесуальні дії, спрямовані на виконання вказівок апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.05.2012 року;за необхідності виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне в процесі досудового розслідування; виконати вимоги ст. 290 КПК України;скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Беручи до уваги, що підозрювана ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки остання після скоєння зазначених у клопотанні злочинів переховувалась від органів досудового розслідування та перебувала в розшуку (т. 1, а.с. 95), може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у справі необхідно провести почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, про що достовірно відомо підозрюваній ОСОБА_3 та незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни ними раніше даних показань на її користь, а також враховуючи те, що інший більш м'який запобіжний захід не може запобігти зазначеним вище ризикам.

Слідчий просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на 60 днів тобто до 10.02.2013р.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та пояснив, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, переховувалась від слідства та інші міри запобіжного заходу до неї застосувати не можливо.

Підозрювана ОСОБА_3 прохала звільнити її, а захисник просив застосувати домашній арешт.

Вислухавши слідчого, підозрювану та її захисника, розглянувши матеріали справи, та вислухавши прокурора, який вважав за можливе задовольнити клопотання слідчого, суд вважає можливим продовжити термін тримання підозрюваної під вартої до 60 днів за таких підстав:

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на особисті характеризуючи якості підозрюваної та тяжких злочинів.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого і підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Самарського району м. Дніпропетровська, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Судом було встановлено, що 6 грудня 2012р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що ОСОБА_3, в період часу з середини 2009р. шляхом обману заволоділа чужим майном в крупних та особливо крупних розмірах, а саме: грошима ОСОБА_4, в сумі 112000грн, ОСОБА_15 в сумі 837280грн, ОСОБА_6 в сумі 399460грн, ОСОБА_7 в сумі 450000грн, ОСОБА_8 в сумі 474000грн, ОСОБА_27 в сумі 71000грн, ОСОБА_28 в сумі 295000грн, ОСОБА_13 в сумі 145030грн, ОСОБА_14 в сумі 715500грн, яким розпорядилась на свій розсуд.

22.06.2010р. ОСОБА_3 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 190 КК України.

7 грудня 2012р. ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 та 4 ст. 190 КК України.

За змістом ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України:

1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

3. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

4. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє про Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі, не може бути "формою очікування"обвинувального вироку.

Тобто із зазначеного рішення Європейський суд з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення не застосовується. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Проте згідно п.9 Перехідних положень КПК України (2012р.) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Слідчий зазначає, що підозрювана ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки остання після скоєння зазначених у клопотанні злочинів переховувалась від органів досудового розслідування та перебувала в розшуку (т. 1, а.с. 95), може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у справі необхідно провести почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, про що достовірно відомо підозрюваній ОСОБА_3 та незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни ними раніше даних показань на її користь.

Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваної у переховуванні від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки остання після скоєння зазначених у клопотанні злочинів переховувалась від органів досудового розслідування та перебувала в розшуку (т. 1, а.с. 95), може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у справі необхідно провести почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, про що достовірно відомо підозрюваній ОСОБА_3 та незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни ними раніше даних показань на її користь.

Врахувавши дійсні обставини справи, суд схиляється та приймає за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваної у переховуванні від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки остання після скоєння зазначених у клопотанні злочинів переховувалась від органів досудового розслідування та перебувала в розшуку (т. 1, а.с. 95), може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у справі необхідно провести почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, про що достовірно відомо підозрюваній ОСОБА_3 та незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни ними раніше даних показань на її користь.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що підозрювана ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на неї обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу -не знайшлося, застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Підозрюваний ОСОБА_3 не працевлаштований, має попередню непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за злочин проти власності, також у судовому засіданні пояснив, що не має достатніх коштів для внесення застави, йому (їй) не відомі особи, які мали б змогу і бажання внести заставу. Крім того, з огляду на не зняту та непогашену судимість, негативну репутацію підозрюваного, вважаю, що такий запобіжний захід як застава не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також відсутність у підозрюваного постійного житла, вважаю за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Змістом ч.ч. 4, 5 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

При цьому суд вважає, що ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Суд дослідив в судовому засіданні надані слідчим матеріали, покази потерпілих, свідків, висновки експертиз та всі надані матеріали.

Зазначені вище обставини виключають об'єктивну можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сєміженович С.С про продовження строків тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 до 60 днів тобто до 10 лютого 2013р .

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя Г.Я.Маймур