Єдиний унікальний номер 243/1340/17 Номер провадження 22-ц/775/662/2017

Головуючий у 1 інстанції Сидоренко І.О.

Доповідач Груіцька Л.О.

Категорія 55

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів:ОСОБА_1,ОСОБА_2,

секретар: Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював на ВАТ «Содовий завод» з 07.04.1975 року по 08.10.1997 року.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 28.12.2016 року з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_3 було стягнуто індексацію по заробітній платі в розмірі 16212,74 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39371,23 грн.

Посилаючись на те, що ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, що рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі не виконано, що частка держави у ВАТ «Содовий завод» складає 100 %, і держава відповідно до ст. 619 ЦК України поряд з ВАТ «Содовий завод» має нести субсидіарну відповідальність, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 16212,74 грн., відповідно до рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року (а.с8-10).

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на неправильність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні його позовних вимог.

Зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин:

- положення ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно яких відповідачем у справі є саме Фонд державного майна України;

- положення ст. 619 ЦК України, які передбачають субсидіарну відповідальність Фонду державного майна України, оскільки частка державної власності у ВАТ «Содовий завод» у статутному капіталі щодо якого відкрита ліквідаційна процедура, складає 100% (а. с. 27-30).

Позивач ОСОБА_3 та представник відповідача - Фонду державного майна України у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмами, зареєстрованими 06 квітня 2017 року в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області за №№ 1352,1353 (а.с.39-40).

Позивач електронною поштою надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 40-42).

Представник відповідача причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 знаходився у трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод» з 07.04.1975 року по 08.10.1997 року.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 28.12.2016 року з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_3 було стягнуто індексацію по заробітній платі в розмірі 16212,74 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39371,23 грн. Рішення набрало законної сили. На теперішній час рішення суду, згідно пояснень позивача, не виконано( а.с.8-10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони не ґрунтуються на законі. Правові підстави для субсидіарної відповідальності Фонду державного майна України та стягнення з нього заборгованості, яка виникла у ВАТ «Содовий завод» перед позивачем, відсутні.

Фонд державного майна України не несе субсидіарну відповідальність по боргам ВАТ «Содовий завод» , не є його правонаступником. Фонд державного майна України, як засновник ВАТ «Содовий завод» не відповідає за боргами підприємства, а підприємство не відповідає за боргами засновника. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у трудових відносинах з Фондом державного майна України не перебував, а тому обов'язок Фонду відповідно до частини 1 ст. 21, частини 1 ст. 94 КЗпП України виплатити йому заробітну плату відсутній.

Правові підстави покладати на Фонд державного майна України обов'язок погасити борг юридичної особи - ВАТ «Содовий завод» по заробітній платі відсутні.

Статтею 619 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі, передбачено, що додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена договором або законом (частина 1).

Проте, посилання позивача на норми ЦК України, зокрема, ст. 619 ЦК України, є безпідставними, оскільки правовідносини щодо погашення позивачу заборгованості по заробітній платі регулюються законодавством про працю.

Згідно з матеріалами справи позивач працював на підприємстві, яке створено у формі відкритого акціонерного товариства - ВАТ «Содовий завод».

Частиною 2 статті 152 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).

За приписами частини першої статті 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Встановивши, що боржник ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, що між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Фонд державного майна України не несе поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність перед позивачем, а відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, яка виникла у ВАТ «Содовий завод» перед позивачем.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, постановою господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року у справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру( а.с.43-48).

Згідно частини 2 ст. 67 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Тобто, вимоги позивача щодо виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року про стягнення на його користь заборгованості по індексації заробітної плати в розмірі 16212 грн. 74 коп.,мають задовольнятися в порядку, визначеному Законом України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 45 зазначеного Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить особливостей відповідальності засновників акціонерного товариства за зобов'язаннями перед кредиторами у разі банкрутства акціонерного товариства.

Посилання позивача на ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» також є безпідставними.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 4 зазначеного Закону він визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, якщо їх виконання здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

По цій справі, як зазначено вище, виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року про стягнення на користь ОСОБА_3 заборгованості по індексації заробітної плати має здійснюватися в порядку, визначеному Законом України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто Закон України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2016 року про стягнення на користь ОСОБА_3 заборгованості по індексації заробітної плати в розмірі 16212 грн. 74 коп.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на норми Конституції України і міжнародного права, зокрема, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, не спростовує висновків суду. Законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, цим нормам права не суперечить.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017

року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена

безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді: Г.В.Новікова

ОСОБА_2