ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" жовтня 2009 р. № 9/55-76.
за позовом ОСОБА_1, с. Липини Луцького району
До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Луцький райагропостач”, с. Гірка Полонка Луцького району
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення, м. Рівне
Про визнання недійсним рішення правління від 06.07.2001 р. (протокол засідання правління 2 від 06.07.2001 р.)
Головуюча суддя Л.І. Соломка
судді С.В. Костюк
І.О. Якушева
Представники:
Від позивача: н/з;
Від відповідача: Салецька Л.Ф.- голова правління;
Від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чумак В.О. - представник, довіреність №1154 від 22.06.2009 р.
Права та обов’язки представнику відповідача та 3-ї особи роз’яснені відповідно до ст.ст.22,27 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Відповідно до ст.81№ ГПК України представнику відповідача та третьої особи повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за клопотанням третьої особи.
У судовому засіданні 05.10.2009 р. за згодою представника відповідача та 3-ї особи відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач –ОСОБА_1 (від імені та за дорученням спостережної ради ВАТ “Луцький райагропостач”, протокол від 21.03.2007 р.) звернувся до господарського суду та просить визнати недійсним рішення правління ВАТ “Луцький райагропостач” від 06.07.2001 р. (оформлене протоколом №2 від 06.07.2001 р.) як таке, що прийняте з перевищенням повноважень правління, визначених статутними документами, та порушує право акціонерів на участь в управлінні товариством, передбачених ст.ст.4.2, 8.2.3 Статуту ВАТ “Луцький райагропостач”.
Ухвалою суду від 26.09.2008 р. №9/55-76 провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р., згідно якої скасовано ухвалу господарського суду Волинської області від 11.06.2008 р. про припинення провадження у справі №2/68-76, апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, справу за №2/68-76 направлено до місцевого суду для розгляду її по суті.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. вищезазначену постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р. у справі №2/68-76 залишено без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Ухвалою Верховного суду України від 05.02.2009 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження за скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення на постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. у справі №2/68-76.
У зв’язку з вищевикладеним, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2009 р.
У судове засідання 27.07.2009 р. представники позивача та відповідача не зґявились, позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звґязку з необхідністю витребування нових доказів з комісії цінних паперів та фондового ринку у Волинській області, які мають безпосереднє значення для розгляду справи.
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення подала пояснення по суті спору від 27.07.2009 р. №01-208, згідно якого просить у позові відмовити з підстав, викладених у поясненні, клопотання від 27.07.2009 р. №01-207 про зупинення провадження у справі №9/55-76 до вирішення по суті справи №04/44-76 за позовом акціонера ВАТ “Луцький райагропостач” ОСОБА_6 до ВАТ “Луцький райагропостач” з аналогічними позовними вимогами про визнання недійсним рішення правління №2 від 06.07.2001 р., вважає, що дані справи є пов’язаними, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі №9/55-76.
Водночас, 3-ю особою подано заяву від 27.07.2009 р. №01-206 про відвід суддів Соломки Л.І. та Костюк С.В. від розгляду справи №9/55-76 у звґязку з тим, що дані судді розглядали справи, пов’язані з майном, рішення про передачу в заставу якого є предметом розгляду даного спору та рішення, прийняті ними, були скасовані судами вищих інстанцій. У звґязку з зазначеним, у справі оголошувалась перерва до 30.07.2009 р. для вирішення головою суду питання про відвід суддів.
Ухвалою голови господарського суду Волинської області від 28.07.2009 р. №01-49/42 про відсутність підстав для відводу суддів Соломки Л.І. та Костюк С.В. від розгляду справи №9/55-76 заяву 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про відвід суддів залишено без задоволення.
У судове засідання 30.07.2009 р. позивач та представник 3-ї особи не зґявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, у звґязку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що даним рішенням правління ВАТ «Луцький райагропостач»перевищило межі своїх повноважень, визначених статутними документами та порушило право акціонерів на участь в управління товариством; погодження угод про заставу майна статутом віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів; в протоколі правління не зазначено перелік майна, що передається в заставу та його вартість. Позивач вважає, що приймаючи рішення про заставу майна під забезпечення інноваційного договору між ТзОВ «Авгур»та Українською територіальною інноваційною компанією та надання права підпису договору голові правління (протокол засідання правління №2 від 06.02.2001 р.), правління ВАТ «Луцький райагропостач»перевищило надані йому статутом та загальними зборами права та діяло всупереч чинному законодавству, чим порушило право акціонерів на участь в управлінні товариством –ст.10 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідач –ВАТ «Луцький райагропостач»у поясненнях від 15.05.2007 р. №59 та представник у судовому засіданні –голова правління ОСОБА_4 позовні вимоги визнає у повному об’ємі та зазначає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві, відповідають дійсності та погоджується, що оспорюваним рішенням правління товариства перевищило межі своїх повноважень, визначених статутними документами та порушило права акціонерів на участь в управлінні товариством. В результаті незаконних дій попереднього керівництва ВАТ «Луцький райагропостач»товариство фактично позбулося всього нерухомого майна.
Ст.3.1 Положення про спостережну раду ВАТ „Луцький райагропостач", затвердженого загальними зборами 09.07.1998 року, відносить до компетенції спостережної ради погодження проведення операцій з розпорядження нерухомим майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму еквіваленту 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції. Станом на 06.07.2001 року розмір мінімальної заробітної плати було визначено в розмірі 118 гривень, а тому спостережна рада товариства мала погоджувати операції по розпорядженню нерухомим майном товариства на всі суми, що перевищують 236 000грн.
Крім того, в рішенні правління не було зазначено переліку майна.
Третя особа у поясненнях від 27.07.2009 р. №01-208 та у судовому засіданні 05.10.2009 р. зазначає, що повністю не погоджується з позовними вимогами позивача з тих підстав, що Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 13.08.2008 р. в обґрунтування задоволення апеляційної скарги, зробив посилання на те, що «звернення акціонера про визнання недійсним рішення органів господарського товариства, прийнятого до вступу позивача до придбання ним акцій, крім випадків, коли такими рішеннями затверджено локальні нормативні акти товариства (в тому числі внесено зміни до установчих документів) є підставою для відмови у позові, а не припинення провадження у справі».
Позовна заява подана позивачем як акціонером позивача, який набув прав та обов’язків акціонера відповідача лише у 2005 р., тобто пізніше прийняття оспорюваного рішення, тому відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення порушує його права як акціонера. Щодо уповноваження позивача на подання такої позовної заяви іншими акціонерами товариства, третя особа вважає, що відповідні документи були відсутні в матеріалах даної справи на момент звернення до суду з позовною заявою.
20.07.2001 р. між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та відповідачем укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І. і зареєстрований в реєстрі за № 3695.
Від імені відповідача Договір застави підписано головою правління ОСОБА_9, який діяв, як вказано в преамбулі Договору застави, на підставі Статуту, зареєстрованого Луцькою районною державною адміністрацією від 12.09.1997 р. розпорядженням № 283, в новій редакції від 09.07.2001 року № 283.
Відповідно до п. 2 Договору застави відповідачем передано в заставу третій особі визначений в цьому ж пункті Договору застави комплекс будівель та споруд, який оцінено сторонами в суму 1 200 668,00 грн.
Рішення щодо передачі майна відповідача в заставу третій особі прийнято правлінням відповідача, що було відображено в оскаржуваному по даній справі протоколі № 2 від 06.07.2001р.
Відповідно ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”в редакції, що діяла на момент розглядуваних правовідносин, акціонерне товариство діє на підставі установчого договору і статуту.
15 червня 2001 року проведені загальні збори акціонерів відповідача, на яких прийнято рішення про внесення змін до Статуту відповідача та затверджено його в новій редакції.
Відповідно до п.п. 8.4 Статуту відповідача до компетенції його правління належать всі питання діяльності відповідача, крім тих, що віднесені до виключної компетенції вищого органу управління відповідача.
Таким чином, рішення про передачу майна відповідача в заставу третій особі прийняте правлінням відповідача з дотриманням норм законодавства України та положень його установчого документу - Статуту в редакції 2001 року, в п.п. 8.4.6 якого прямо передбачено повноваження голови правління здійснювати дії від імені Відповідача, зокрема: укладати угоди від імені відповідача. Тобто, рішення про передачу майна в заставу відповідно до Статуту товариства повинно було прийматися правлінням. Підписувати договори застави мав право голова правління.
Водночас, посилання позивача при обґрунтуванні визнання недійсним Договору застави на Положення про Спостережну раду відповідача, затверджене протоколом загальних зборів № 2 від 09.07.1998 р., є неправомірним, оскільки, відповідач на час виникнення розглядуваних правовідносин діяв на підставі Статуту в редакції 2001 року.
Вказує, що питання щодо компетенції правління відповідача відносно прийняття рішення про передачу в заставу його майна вже розглядалось та було вирішено в рамках інших справ.
Зокрема, в рішенні Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. по справі № 5/25-38 про звернення стягнення на заставлене майно зазначається, що посилання відповідача на недійсність договору застави, його припинення, а також незаконність рішення правління товариства від 06.07.2001 р. про передачу майна в заставу не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки останні в установленому порядку не визнані судом недійсними. Вказане вище рішення Господарського суду Волинської області залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 р. у справі № 5/25-38.
Крім того, договір застави був посвідчений нотаріально, правоздатність відповідача на вчинення цих дій було перевірено нотаріусом.
Третя особа звертає увагу суду на те, що позов поданий позивачем більше ніж через 5 років після прийняття оспорюваного рішення та після винесення рішення у справі №5/25-38 про звернення стягнення на заставлене майно.
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення подала клопотання від 27.07.2009 р. №01-207 про зупинення провадження у справі №9/55-76 до вирішення по суті справи №04/44-76 за позовом акціонера ВАТ “Луцький райагропостач”ОСОБА_6 до ВАТ “Луцький райагропостач” з аналогічними позовними вимогами про визнання недійсним рішення правління №2 від 06.07.2001 р., вважає, що дані справи є пов’язаними, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі №9/55-76.
Клопотання розглянуто судом та відхилено, як таке, що не відповідає вимогам ст.79 ГПК України.
З досліджених матеріалів справи, пояснень представників відповідача та третьої особи, господарський суд
в с т а н о в и в:
Позивач – ОСОБА_1, член спостережної ради ВАТ «Луцький райагропостач»від імені та за дорученням спостережної ради товариства (протокол від 21.03.2007 р. (а.с.10-11 Том І)) за заявою акціонерів ВАТ «Луцький райагропостач»від 01.03.2007 р. –ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а..8,9 Том І), згідно виписки №165 з реєстру власників іменних цінних паперів від 15.05.2007 р. ОСОБА_1 набув прав акціонера товариства 04.08.2005 р. (реєстр купівлі-продажу акцій по договору комісії від 04.08.2005 р.) звернувся з позовом до ВАТ «Луцький райагропостач»та просить визнати недійсним рішення правління ВАТ "Луцький райагропостач" від 06.07.2001 року, оформлене протоколом засідання правління №2 від 06.07.2001р., обгрунтовуючи тим, що правління ВАТ "Луцький райагропостач", прийнявши рішення про заставу майна під забезпечення інноваційного договору між ТзОВ "Авгур" та Українською територіальною інноваційною компанією перевищило межі повноважень, визначені статутними документами та порушило корпоративні права акціонерів на управління товариством.
Оспорюваним рішенням правління ВАТ "Луцький райагропостач", оформленим протоколом №2 у складі головуючого - Кравчука М.М., секретаря Федонюк М.Г., присутніх ОСОБА_17, ОСОБА_18 розглянуло питання про заставу майна під забезпечення інноваційного договору між ТзОВ "Авгур" та Українською територіальною інноваційною компанією. Голова правління ОСОБА_9 вніс пропозицію підтримати фірму ТзОВ "Авгур" і виступити гарантом перед Українською територіальною інноваційною компанією для забезпечення інноваційного договору, вказав, що згідно діючого статуту правління повноважне прийняти рішення про заставу майна і дати право голові правління підпису договору.
Відповідно до ст.29 ЦК УРСР (що діяв на час прийняття оспорюваного рішення) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).
Згідно ст.47 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 17.05.2001р. на час прийняття оспорюваного рішення) виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства.
Згідно п.8.3. Статуту ВАТ "Луцький райагропостач", зареєстрованого Луцькою районною державною адміністрацією 12.09.1997р. під №11, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточної діяльності є правління.
Відповідно до п.8.2.3 Статуту до компетенції вищого органу товариства належить, зокрема погодження угод про заставу майна товариства.
Згідно з п.8.5 Доповнення до Статуту, зареєстрованих Луцькою районною державною адміністрацією 24.07.1998р. р. №8, затверджених загальними зборами акціонерів ВАТ "Луцький райагропостач" протокол № 2 від 09.07.1998р. загальні збори товариства з числа акціонерів обирають спостережну раду, яка представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів, контролює і регулює діяльність правління. Всі функції спостережної ради обумовлені в положенні про спостережну раду товариства, затвердженому загальними зборами.
Згідно з розділом 3 (п.3.1) Положення про спостережну раду ВАТ "Луцький райагропостач", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Луцький райагропостач" протокол №2 від 09.07.1998р. (Т.І а.с.33-34) до компетенції спостережної ради АТ належить погодження проведення операцій з розпорядженням нерухомим майном АТ, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну 2000 мінімальних зарплат, виходячи із ставки зарплати, діючої на момент операції.
Відповідно до п.4.3 Положення про правління акціонерного товариства "Райагропостач", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Райагропостач", протокол №1 від 10.06.1997р., голова правління розпоряджається майном АТ в межах, встановлених чинним законодавством та статутом АТ (Т.І а.с. 31-32).
Докази винесення питання на загальні збори товариства та спостережну раду для погодження в матеріалах справи відсутні.
Статтями 41, 46, 47 ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції на час прийняття оспорюваного рішення) визначено, що правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цих законом і статутом акціонерного товариства.
Питання віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства. В даному випадку право виконавчого органу щодо угод про заставу майна (п.8.2.3) статутом обмежено, а саме: згідно редакції статуту ВАТ “Луцький райагропостач”, чинної на момент прийняття правлінням оспорюваного рішення, вищим органом товариства (пункти 8.1-8.2.3) є загальні збори акціонерів, до компетенції яких віднесено питання погодження угод про заставу майна товариства. Пунктом 8.5 статуту передбачено, що інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів представляє Спостережна рада, яка контролює і регулює діяльність правління. Функції Спостережної ради визначені в Положенні про Спостережну раду товариства, яке затверджене протоколом загальних зборів №2 від 09.07.1998р., відповідно до п.3.1 якого проведення операцій з розпорядження нерухомого майна АТ, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції, підлягають обов'язковому погодженню із Спостережною радою. Зі змісту оспорюваного протоколу правління №2 від 06.07.2001р. вбачається, що питання про заставу майна під забезпечення інноваційного договору між ТОВ “Авгур” та Українською територіальною інноваційною компанією на загальні збори товариства не виносились, із Спостережною радою не погоджувалось. При цьому в оспорюваному протоколі зазначено, що згідно діючого статуту правління повноважне прийняти рішення про заставу майна і дати право голові правління підпису договору. Проте із аналізу повноважень правління товариства та Положення про правління товариства, затвердженого протоколом №1 від 10.06.1997р., вбачається, що правління АТ вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, відповідно, в даному випадку питання передачі майна в заставу підлягало вирішенню на загальних зборах акціонерів.
Виходячи з приписів ст.ст.41 та 46 Закону України “Про господарські товариства” повноваження та питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів та спостережної ради не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства, яким в даному випадку є правління.
Відповідно до п.п. 14, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів учасників(акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Пунктом 38 даної Постанови передбачено, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Судам необхідно враховувати, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦК, стаття 41 Закону про господарські товариства), є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.
Твердження третьої особи, що статутними документами визначені обмеження щодо погодження угод та операцій розпорядження майна, які на час прийняття оспорюваного рішення не відбулись, судом не прийняті, виходячи з того, що доказів погодження операцій (угод) та повноважень голови правління на підписання договору, як це зазначено у протоколі №2, суду не надано.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Посилання третьої особи на те, що голова правління ВАТ "Луцький райагропостач" діяв на підставі Статуту в новій редакції від 09.07.2001р. №283 судом не прийнято з огляду на те, що рішенням господарського суду Волинської області від 11.08.2008р. по справі №02/137-76, що набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р., визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Луцький райагропостач”, оформлені протоколом № 5 від 15.06.2001р. та визнано недійсними внесені зміни до Статуту (нова редакція) ВАТ “Луцький райагропостач”, прийняті на загальних зборах акціонерів 15.06.2001р. оформлені протоколом № 5 та зареєстровані Луцькою райдержадміністрацією 09.07.2001р.
Дана обставина має для суду преюдиціальне значення в силу ст.35 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач –ОСОБА_1 звернувся до господарського суду від імені та за дорученням спостережної ради товариства за заявами акціонерів товариства. Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. В даному випадку член спостережної ради ОСОБА_1 звернувся до господарського суду в межах відносин представництва (протокол від 21.03.2007 р.).
Також відповідно до п.2.2.1 Рекомендацій Вищого господарського суду україни від 28.12.2007 р. №04-5/14 звертається увага судів на те, що законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд не приймає твердження третьої особи щодо відсутності порушення прав позивача у зв’язку з прийняттям оспорюваного рішення, виходячи із наступного: за змістом ст.10 ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції на час прийняття оспорюваного рішення) учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом, тобто, брати участь в загальних зборах, до повноважень яких статутом віднесено питання погодження угод про заставу майна (п.8.3.2 Статуту).
Вирішення виконавчим органом питань, що були віднесені статутом до компетенції загальних зборів, є обмеженням прав акціонерів, зокрема, права на управління.
Зважаючи на викладене, вимоги позивача є підставні і підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.41, 46, 47, 48 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на час винесення оспорюваного рішення), п.п. 14, 17, 19, 38 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів", ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1.Позов задоволити.
2. Визнати недійсним рішення правління ВАТ "Луцький райагропостач" від 06.07.2001 р. ( протокол засідання правління №2 від 06.07.2001р.).
Головуюча суддя Л.І. Соломка
судді С.В. Костюк
І.О. Якушева
Дата виготовлення повного
тексту рішення –15.10.2009 р.