Справа №2-1497/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року.

Центрально-Міський районний суд  міста  Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

        головуючого судді      - Бондарєвої О.І.

            при секретарі      - Гаврилюк В.О.

                   за участю позивача      - ОСОБА_1

             представника відповідача      - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті ОСОБА_3, цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Інжинірінгово-виробничого підприємства «Енергія» про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 12.09.1977р. на підставі наказу №211 він був прийнятий на роботу слюсарем-випробувальником у Конструкторське бюро «Енергія». Подальшому дане бюро було реорганізовано в ВАТ «Інжинірінгово-виробниче підприємство «Енергія».

09.12.2008 року, на підставі наказу №161-к від 01.112.2008р., у зв’язку із скороченням штату підприємства, він був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні відповідач не надав належну йому заробітну плату за період з вересня 2008р. по 09.12.2008р. у розмірі 3 868,60 грн. Оскільки відповідач не розрахувався з ним своєчасно, тому має виплатити середній заробіток, який складає 1308,03 грн. на місяць, за весь час затримки по фактичний час виплати, станом на 25.03.2009р., розмір цієї суми становить 4 472,62 грн. Він просить стягнути з відповідача на його користь 3 868,60 грн. невиплаченої при звільненні заробітної плати; середній заробіток за затримку розрахунку при виплаті заробітної плати за період з 09.12.2008р. по 25.03.2009р. в розмірі 4 472,62 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.; а також 1 000 грн. – моральної шкоди, оскільки за весь вказаний час, з вини відповідача він був позбавлений можливості скористатися результатами праці, що ставило його в скрутне матеріальне становище та завдавало моральних страждань.

У судовому засіданні позивач частково підтримав заявлені вимоги, суду пояснив, що 03.04.2009 року відповідач розрахувався з ним, сплативши заробітну плату та вихідну допомогу у зв’язку із скороченням у розмірі 3 898,73 грн.  Інші виплати останнім не проведені, тому наполягає на задоволенні позову, окрім стягнення вже виплаченої суми.

Представник відповідача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що заробітна плата позивачу підприємством вже виплачена. В частині стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку відповідач позов не визнає повністю, оскільки відсутня вина підприємства, адже причиною невиплати є вимушений простій підприємства. Виходячи з цього, а саме відсутність вини підприємства, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 12.09.1977 року позивач був прийнятий відповідачем на роботу, а 09.12.2008 року звільнений згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно довідки відповідача від 09.12.2008 року, заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем складає 3 868,60 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Статтею 117 цього ж Кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 237-1 КЗпП України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Твердження представника відповідача про відсутність вини підприємства в невиплаті позивачу у встановлений строк заробітної плати через фактичне зупинення господарської діяльності підприємства суд знаходить необґрунтованими, оскільки, відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року, ці обставини в контексті ст.117 КЗпП України не можуть вважатися такими, що виключають вину підприємства.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, наданою йому СПД – ОСОБА_4

У відповідності до ст.79 ЦПК України, до судових витрат, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст.ст. 84,88 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

При вирішенні питання про наявність у фахівця у галузі права повноважень щодо надання правої допомоги у справах, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, належить з’ясовувати, яким саме законом йому надано право брати участь у цивільному судочинстві, як особі, яка є фахівцем у галузі права.

Позивачем не вказано, яким саме спеціальним законом ОСОБА_4 надано право на надання правової допомоги. За таких обставин, слід дійти висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині позову.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, тому сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 84, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И  Р І  Ш  И В:

Уточнений позов ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Інжинірінгово-виробничого підприємства «Енергія» (юр.адреса: 50045, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 127, ЄДРПОУ 14308345 ) на користь ОСОБА_1  

•   середній заробіток за затримку розрахунку при виплаті заробітної плати за період 09.12.2008р. по 25.03.2009 року в розмірі 4 472    (чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 62 коп.  

•   моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Інжинірінгово-виробничого підприємства «Енергія» (юр.адреса: 50045, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 127, ЄДРПОУ 14308345 )на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                     О.І.Бондарєва