ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2009 року Справа № 30/144-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П.
суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача : Лихопьок Д.П., довіреність № б/н від 01.06.09 р.;
від відповідача : Томчук О.В., довіреність № 37 від 21.05.09 р.
від третьої особи : Попов О.О., довіреність № 14627 від 14.11.08 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.09 р. по справі № 30/144-09
за позовом: колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич", м. Дніпропетровськ
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
третя особа: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
В травні 2009 р. колективне підприємство Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ про визнання права власності
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.09р. у справі 30/144-09 (суддя –Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позовних вимог –відмовлено.
При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено належним чином факту передачі спірного об”єкту відповідно до умов договору за актом приймання –передачі.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Оскаржуване рішення вважає винесеним з неповним з”ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, що мають значення по справі, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У поясненнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 08.06.94 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу державного майна - майнового комплексу, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Чечеріна, 21 за 1 818 593 крб.
На підставі придбаного за договором купівлі - продажу майна, створено Колективне підприємство Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич", яке стало правонаступником орендного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельна фірма "Славутич".
Згідно умов договору, відповідач передав, а позивач придбав цілісний майновий комплекс орендного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" який знаходиться за адресою: 320006 м. Дніпропетровськ, вул. Чичерина,21.
Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом третьої нотаріальної контори Саплахиди К.Г. 08.06.1994 року.
Згідно п.5 договору купівлі-продажу державного цілісного майнового комплексу орендного підприємства від 08.06.1994 року право власності на відчужений об’єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
15.07.94 року за актом приймання-передачі державного цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич" продавець передав, а покупець прийняв, згідно відомості інвентаризації та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 21.04.1994 року, викуплене державне майно у складі:
1.1 основні засоби по залишковій вартості –2 318 483 тис. крб..,
1.2. амортизаційні відрахування –28 тис. крб..;
1.3. вартість незавершеного будівництва –260 000 тис. крб.;
1.4. запаси і витрати 12 415 000 тис. крб.;
1.5. грошові кошти. Розрахунки і активи 10 008 000тис.крб.,
1.6. кредиторська заборгованість, в тому числі: 17 024 000 тис. крб.;
1.6.1. кредити банку –1 654 000 тис. крб.,1.6.2., розрахунки з кредиторами - 15 370 000 тис. крб..;
1.6.3. розрахунки на покриття майбутніх витрат і платежів - ;
1.7 фонд розвитку ви рибництва –75 тис. крб.;
1.8. безкоштовно передаються основні засоби невиробничого призначення –391 408 тис. крб.
23.12.1997 року Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Колективному підприємству Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич" видано реєстраційне посвідчення на об’єкти нерухомого майна №838-135, згідно якого за Колективним підприємством Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич" на праві колективної власності зареєстровано право власності на: головний корпус літ. А-7, будівлі-естакади сировини И-2, будівлі складів літ. И1-2, лабораторія літ.Л-2, будівлі ТУ літ. Ж-2, будівлі літ. К1-3 та К1-1, ангару літ. С.
Зі змісту реєстраційного посвідчення вбачається, що право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 21 та зазначені згідно технічної документації під літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д, літ. Е-2 за позивачем не зареєстровані, з чим позивач не погоджується, що і є причиною спору.
Згідно ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. №2163-XII приватизація державного майна - відчуження майна, що знаходиться в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, що можуть бути покупцями у відповідності з цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. №2163-ХП державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що складають єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Правовою формою відчуження державного майна є договір купівлі-продажу.
За статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з п.2.3 Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 року №2097, підтвердження права власності на нерухоме майно проводиться на підставі:
- даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об’єкта;
- копії державного акта про право власності на землю або на право постійного користування земельною ділянкою;
- акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акту оцінки вартості майна;
- актів державних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (у разі їх наявності);
- переліку нерухомого майна, що є власністю орендаря (для орендних підприємств за станом на дату оцінки), із зазначенням вартості, інвентарного номера та місцезнаходження;
- завірених копій установчих документів, які підтверджують правонаступництво приватизованого акціонерного товариства;
- аудиторського висновку (у разі відсутності документів, що стосуються бухгалтерського обліку);
- затвердженого плану приватизації або нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об’єкта приватизації.
В суд першої інстанції відповідачем надано зведену відомість обліку вартості основних фондів станом на 01.04.1994 року та відомість розрахунку вартості будівель, споруд за станом на 01.04.1994 року по головному підприємству на суму 1 287 557 тис. крб.
Згідно із зведеною відомістю обліку вартості основних фондів станом на 01.04.1994 року на підприємстві обліковувались основні засоби загальною вартістю 2 318 483 тис. крб., серед яких:
- по головному підприємству: будівлі, споруди на суму 1 287 557 тис. крб..; машини обладнання, транспортні засоби та ін. на суму 990 341тис. крб.;
- по П'ятихатській фабриці –на суму 40 585 тис. крб.
Зі змісту підпункту 1.1 пункту 1 Акту приймання-передачі державного цілісного майнового комплексу орендного підприємства –Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич" від 15.07.1994 року вбачається, що до складу викупленого державного майна орендного підприємства увійшли основні засоби по залишковій вартості на суму 2 318 483 тис. крб., у тому числі по головному підприємству: будівлі, споруди на суму 1 287 557 тис. крб. Перелік будівель, споруд та передаточного обладнання, вартість яких визначена за станом на 01.04.1994 року у сумі 1 287 557 тис. крб. зазначено у Відомості розрахунку вартості будівель головного підприємства (Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма "Славутич").
За інвентаризаційними відомостями до складу майна, яке було передане згідно з актом приймання-передачі від 15.07.1994 року не увійшли спірні об’єкти, які згідно наданих позивачем інвентарних карток мають інвентарні номери 01562,11228, 01563, 01227,01564.
Згідно ст.66 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже зазначалось, згідно п.5 договору купівлі-продажу державного цілісного майнового комплексу орендного підприємства від 08.06.1994 року право власності на відчужений об’єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
З огляду на зазначене, вимоги щодо визнання права власності повинні бути підтверджені відповідними належними доказами, оскільки, з урахуванням п. 4 Перехідних положень та відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В судовому порядку як в першу так і в апеляційну інстанцію позивачем не було надано належним чином оформлених доказів приймання-передачі спірного майна.
Тому, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно є не доведеними.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.09 р. по справі № 30/144-09 –залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець