Єдиний унікальний номер 242/3368/16-ц Номер провадження 22-ц/775/363/2017

Єдиний унікальний номер 242/3368/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/363/2017

Головуючий в 1 інстанції Владимирська І.М. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Кішкіної І.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» про стягнення заборгованості із заробітної плати, щомісячної винагороди, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації витрат на оренду житла,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 пред’явив до суду даний позов до відповідача, у якому посилається на те, що з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року він на підставі контракту перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Металіст». Згідно з Контрактом, відповідач взяв на себе зобов’язання щомісячно виплачувати футболісту заробітну плату в сумі 12430 грн. (10000 грн. після сплати податків), винагороду в розмірі 15000 доларів США; вартість оренди житла в розмірі 500 доларів США.

Проте Публічне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Металіст» своєчасно не виплачувало належні суми і не провело повний розрахунок з працівником в день його звільнення.

У зв’язку з цим ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати, винагороди і компенсації вартості найму житла у загальній сумі 4742100 грн. за курсом НБУ 24 грн. 85 коп. за 1 долар США (180000 доларів США + 6000 доларів США + 120000 грн.); на підставі ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку 23250 доларів США і 15000 грн.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року позов задоволений частково.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» на користь ОСОБА_1 120000 грн. заборгованості із заробітної плати без утримання податків та 71689 грн. 36 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» у дохід держави судовий збір 1916 грн. 89 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 06 березня 2017 року стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір 1488 грн. 97 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити судове рішення і стягнути з відповідача на його користь заборгованість із основної заробітної плати у розмірі 180000 доларів США, що еквівалентно на час ухвалення рішення 4740400 грн.; заборгованість із премії у розмірі 131000 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 86511,08 доларів США (еквівалент 2273511 грн. 18 коп.); щомісячну компенсацію з найму житла в розмірі 6000 доларів США (еквівалент 157680 грн.) без утримання податків.

На його думку, необґрунтованість рішення полягає в тому, що суд при визначенні розміру щомісячного заробітку урахував лише положення пункту 5.1 контракту, і це призвело до помилкового висновку про загальний розмір заборгованості та розмір середньоденного заробітку, з якого обраховується середній заробіток за час затримки розрахунку. Рішення суду не містить мотивів щодо вирішення вимог про стягнення частково невиплаченої премії. Відмова суду у стягненні компенсації з найму житла з підстав відсутності доказів оренди житла суперечить укладеним між сторонами у справі контракту та додатковій угоді, які не передбачають надання відповідних документів на підтвердження цих обставин.

Вважає, що при вирішенні даного спору суду слід виходити з того, що положення п. 3 Угоди щодо визначення гривневого еквівалента 1 долару США погіршують становище працівника, отже є недійсними.

Крім того, відмова суду у задоволенні вимоги про накладення арешту на усе належне відповідачеві майно може ускладнити виконання рішення, ухваленого на користь позивача.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки у вигляді SMS-повідомлення (ас. 162); проте не направив у судове засідання свого представника. Відповідно до вимог частини другої ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, згідно зі ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд зробив наступний висновок.

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (чч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України).

Суд першої інстанції установив і це підтверджується матеріалами справи, що 01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Металіст" (далі - ПАТ «ФК «Металіст») та ОСОБА_1 уклали контракт між професійним футбольним клубом та футболістом-професіоналом (далі - Контракт). Наказом відповідача від 01.07.2015 № 375 ОСОБА_1 зарахований до штату ПАТ "ФК "Металіст" на посаду футболіста-професіонала футбольної команди "Металіст" на час оренди з футбольного клубу "Шахтар" м. Донецьк (ас.76).

За умовами Контракту позивач прийнятий на роботу футболістом професійної футбольної команди ПАТ "ФК "Металіст" з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року з виплатою заробітної плати у розмірі 12430,00 грн. щомісячно, а після сплати всіх податків - 10000,00 грн. щомісячно (п. 5.1 Контракту).

Пунктом 5.4 Контракту передбачено право відповідача виплачувати футболісту додаткові одноразові виплати, надбавки та інші винагороди.

Крім того, у Контракті сторони погодили, що ПАТ «ФК «Металіст» орендує футболісту на період виконання роботи за цим Контрактом телефонізовану квартиру зі всіма зручностями (ас. 8-15).

Того ж дня сторони відповідно до Контракту уклали Угоду про порядок та умови виплати винагороди. Згідно з цією Угодою ПАТ "ФК "Металіст" зобов'язався виплачувати ОСОБА_1 щомісячну винагороду, у тому числі заробітну плату, в розмірі 15000 доларів США; щомісячно компенсувати вартість оренди житла в м. Харків у розмірі 500 доларів США. При цьому сторони узгодили, що суми виплачуються в національній валюті України – гривні за офіційним курсом НБУ на дату виплати, але не більше 20 грн. за 1 долар США (п.п. 1, 2, 3) (ас. 5-6).

30.06.2016 ПАТ "ФК "Металіст" видав наказ № 167 про відрахування ОСОБА_1 зі штату ПАТ "ФК "Металіст" із займаної посади футболіста-професіонала футбольної команди "Металіст" у зв'язку з закінченням дії Контракту (ас. 77).

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Обов’язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення закріплений у ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Днем звільнення є останній робочий день, за який нараховується заробітна плата.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, правильно встановив і ці обставини визнані відповідачем, що на порушення вимог статей 47, 116 КЗпП України ПАТ "ФК "Металіст" не виплатив ОСОБА_1 при звільненні всі суми, що належать йому від організації, в день звільнення, тобто не провів з працівником повний розрахунок.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру щомісячної винагороди, що на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, призвело до неправильного визначення як загального розміру заборгованості із заробітної плати, так і розміру компенсації за весь час затримки розрахунку, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відхиливши заперечення відповідача щодо встановлення скороченого робочого часу і у зв’язку з цим не погодившись з розміром заборгованості 105266 грн. 68 коп. перед ОСОБА_1, вирахуваного відповідачем станом на 12.10.2016 з урахуванням скороченого робочого часу, згідно з довідкою ПАТ "ФК "Металіст" від 19.10.2016 № 19/10/2016/1 (ас. 57), суд дійшов висновку про наявність заборгованості на день звільнення у сумі 120000 грн. без утримання податків, виходячи з положень п. 5.1 Контракту, згідно з яким заробітна плата позивача після сплати податків складає 10000,00 грн. на місяць.

При цьому обґрунтованість висновку про відхилення заперечень відповідача, який не оспорюється позивачем, колегія суддів не перевіряє у зв’язку з відсутністю апеляційної скарги ПАТ "ФК "Металіст".

Відмовляючи у стягненні винагороди у загальному розмірі 180000 доларів США, суд мотивував висновок недоведеністю позивачем індивідуальних результатів професійної діяльності футболіста та його вкладу в результат виступу команди, як передбачено пунктом 5.4 Контракту.

Проте суд попередньої інстанції не урахував положення другого речення цього ж пункту Контракту, згідно з яким сторони можуть укласти окрему Угоду про умови і порядок виплати винагороди.

Скориставшись цим правом, сторони у справі 01 липня 2015 року уклали таку Угоду, згідно з пунктами першим, четвертим якої ПАТ "ФК "Металіст" зобов'язався виплачувати ОСОБА_1 щомісячну винагороду, у тому числі заробітну плату, в розмірі 15000 доларів США. Клуб самостійно підвищує розмір зазначених у цій Угоді сум таким чином, щоб після сплати Клубом як податковим агентом футболіста усіх передбачених законодавством України податків і будь-яких інших платежів, футболіст отримував зазначені в Угоді суми в чистому вигляді (нетто).

Тобто, сторони погодили, що щомісячна винагорода позивача, до якої також входить заробітна плата, дорівнює 15000 доларів США після сплати Клубом як податковим агентом футболіста усіх передбачених законодавством України податків і будь-яких інших платежів.

Ця обставина визнана відповідачем, що підтверджується письмовими запереченнями (ас. 54).

Відтак висновок суду про стягнення лише заборгованості із заробітної плати 120000 грн. і відмову у стягненні 180000 доларів США є неправильним, таким, що не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів скасовує рішення в цій частині і ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із винагороди, до складу якої входить заробітної плати 120000 грн.

Суд приходить до висновку про стягнення 3568604 грн. 09 коп., виходячи з розрахунку 15000 доларів США (щомісячна винагорода, до складу якої входить заробітна плата) х 20 грн. (еквівалент 1 дол. США) х 12 міс. - (3799 грн. 51 коп. + 3799 грн. 51 + 3799 грн. 51 коп. + 9998 грн. 69 коп. + 9998 грн. 69 коп. – виплачені суми ас. 84-88).

Матеріали справи, зокрема відомості на виплату грошей з підписом ОСОБА_1, не містять доказів, що виплачені суми є премією, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач. Відтак підстави для неврахування вказаних вище виплачених сум при визначенні загального розміру заборгованості, а також для стягнення заборгованості у зазначеному позивачем в апеляційній скарзі розмірі 4740400 грн. відсутні.

Сума стягується у національній валюті, згідно зі статтями 524, 533 ЦК України та пунктом 3 Угоди про умови і порядок виплати винагороди.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо недійсності пункту 3 Угоди, у якому сторони обумовили, що при здійсненні виплат 1 долар США не може перевищувати 20 грн., з огляду на те, що сторони вільні при укладенні договору (контракту), в якому права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення працівника можуть встановлюватися угодою сторін. Ці положення угоди в установленому законом порядку не були оспорені позивачем та не були визнані недійсними.

Встановлені обставини підтверджені представником позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду.

Апеляційний суд також не може визнати обґрунтованими доводи скарги про не наведення судом першої інстанції у рішенні мотивів щодо вирішення вимог про стягнення частково невиплаченої премії.

Як вбачається з позовної заяви (ас. 1-2), позовні вимоги про стягнення недоплаченої премії та визнання пункту 3 Угоди не були предметом і підставою даного позову. Протягом розгляду справи позивач не збільшував позовні вимоги. Пояснення представника позивача, що містяться на ас. 96-97, не є уточненням позовної заяви, яка за формою і змістом має відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що протягом розгляду справи позивач не збільшував і не уточнював позовні вимоги, вважаючи, що стягнення усіх сум охоплюється змістом статті 117 КЗпП України, якою слід керуватися при розгляді даного спору.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Відтак у суду першої інстанції, який розглянув справу відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України в межах заявлених вимог, були відсутні правові підстави навести мотиви щодо невиплаченої у повному розмірі премії. Позивач не позбавлений можливості пред’явити відповідний позов в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді даної справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення; повний розрахунок не був проведений до розгляду справи, суд правомірно застосував до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України, і стягнув на користь працівника середній заробіток за затримку розрахунку по день ухвалення рішення, врахувавши, що роботодавець не довів відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При цьому місцевий суд зробив правильний висновок, що вирахування середнього заробітку за затримку розрахунку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі – Порядок), а саме: обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадяться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати шляхом множення на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Однак не можна погодитись з розрахунком, наведеним судом, який вирахував середній заробіток, із заробітної плати 12430,00 грн. та останніх двох повних робочих місяця, якими є березень 2016 року та квітень 2016 року, оскільки такий висновок не відповідає положенням абзацу третього п. 2 Порядку.

У зв’язку з цим апеляційний суд змінює рішення в частині визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Установивши, що позивач звільнений 30 червня 2016 року, для розрахунку приймаються квітень 2016 року (відпрацьовано 21 день) і травень 2016 року (відпрацьовано 7 днів) (ас. 57).

З урахуванням встановлених судом обставин розмір щомісячної оплати праці без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивача складає 372670 грн. 81 коп. = (15000 доларів США (щомісячна винагорода, до складу якої входить заробітна плата) х 20 грн. (еквівалент 1 дол. США) х 19,5% (ПДФО + військовий збір) / 80,5%.

Так, середньоденна заробітна плата складає (372670 грн. 81 коп. (квітень 2016 року)) + (372670 грн. 81 коп. : 19 роб. дн. х 7 дн. (травень 2016 року)) / 28 робочих дня = 18213 грн. 20 коп.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 3606212 грн. 71 коп. = 18213 грн. 20 коп. х 198 роб. днів.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічні роз’яснення містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв’язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13 березня 2017 року у справі за № 6-259цс17.

Ураховуючи, що є наявність наведених вище умов, апеляційний суд з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи зменшує розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягує з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» на користь ОСОБА_1 1676498 грн. 63 коп. без нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки відповідно до ст. 171 та пп. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, є, зокрема, роботодавець, який виплачує доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку, та податковий агент - для оподаткування інших доходів з джерела їх походження в Україні.

Отже, якщо з рахунка роботодавця на підставі рішення суду стягується на користь фізичної особи (працівника) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні такої особи, то відповідальною особою щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є податковий агент (роботодавець). Крім цього, податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи вимогу щодо стягнення з відповідача сплати за оренду житла у розмірі 6000,00 доларів США, суд обґрунтовано відмовив в цій частині, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів з приводу оренди житла у м. Харкові.

Посилання позивача у скарзі, що висновок суду суперечить укладеним між сторонами у справі Контракту та Угоді, якими не передбачено надання відповідних документів на підтвердження цих обставин, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом пункту 2 Угоди, яким передбачений обов’язок ПАТ «ФК «Металіст» компенсувати вартість оренди житла у м. Харків. Тобто, компенсація передбачена у разі понесення фактичних витрат позивачем. Проте останній на порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України доказів на підтвердження понесених витрат на оренду житла не надав.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1, крім іншого, посилався на незгоду з відмовою суду у задоволенні вимоги про накладення арешту на усе належне відповідачеві майно.

Проте цей довід колегія суддів відхиляє з тих підстав, що накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, згідно з пунктом першим частини першої ст. 152 ЦПК України, є одним із видів забезпечення позову. Тобто не є позовною вимогою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 292 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали щодо забезпечення позову.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 липня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (ас. 17). В апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції не була оскаржена.

Заперечення на ухвали, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, не включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ураховуючи, що при вирішенні справи суд порушив норми матеріального і процесуального права, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу.

Згідно з частиною п’ятою ст. 88 ЦПК України, суд, ухвалюючи нове рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, відмови у стягненні винагороди у розмірі 180000 доларів США скасувати; в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і судового збору змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати 120000 грн. та винагороди у розмірі 180000 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» на користь ОСОБА_1 3568604 грн. 09 коп. (три мільйони п’ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот чотири грн. 09 коп.) заборгованості із заробітної плати і винагороди.

У решті вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та винагороди відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку 1676498 грн. 63 коп. (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч чотириста дев’яносто вісім грн. 63 коп.) без нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Рішення в частині відмови у стягненні компенсації витрат на оренду житла залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» у дохід держави судовий збір 6890 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді І.В. Кішкіна

ОСОБА_3