ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

05 квітня 2017 р. Справа № 902/121/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Артема, 15, м. Київ, 04053; код 20025456) № 1-4-1426 від 28.02.2017р. (вх. № 06-54/52/17 від 09.03.2017р.) про визнання грошових вимог до ВАТ "Вінніфрут" в розмірі 17 086 041,11 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17

заяви Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" (вул. Введенська, 29/58, м. Київ, 04071; код 39849797) б/н від 27.02.2017р. (вх. № 06-54/54/17 від 10.03.2017р.) про визнання грошових вимог до ВАТ Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17

заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150; код 00039019) № 08.42-186/1530 від 03.03.2017р. (вх. № 06-54/55/17 від 13.03.2017р.) про визнання грошових вимог до ВАТ Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів справі №902/121/17

заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" №960/16 від 10.03.2017р. (вх. № 06-54/59/17 від 15.03.2017р.) про визнання грошових вимог до боржника - ВАТ "Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17

за заявою : Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, вул. Десятинна, 4/6, м. Київ; код 23494714)

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701)

про банкрутство

за участю:

ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1, за довіреністю;

ПАТ "РВС БАНК", ОСОБА_2, за довіреністю;

ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, за довіреністю;

ПАТ "Вінніфрут", ОСОБА_4, за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебуває справа №902/121/17 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701).

Ухвалою суду від 08.02.2017 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Вінніфрут", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5, призначено попереднє засідання по справі на 30.03.2017 р..

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 13.02.2017 р. за № 40318 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ Вінніфрут" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

09.03.2017р. до суду надійшла заява ПАТ "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1-4-1426 від 28.02.2017р. про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Вінніфрут" в розмірі 17 086 041,11 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

10.03.2017р. до суду надійшла заява ПАТ "РВС БАНК" б/н від 27.02.2017р. (вх. № 06-54/54/17 від 10.03.2017р.) про визнання грошових вимог до ВАТ Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

13.03.2017р. до суду надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" № 08.42-186/1530 від 03.03.2017р. (вх. № 06-54/55/17 від 13.03.2017р.) про визнання кредитором ВАТ "Вінніфрут" із сумою вимог 21 087 340,58 грн., які забезпечені заставою, із сумою конкурсних вимог - 243 888 193,10 грн., а також про включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

14.03.2017р. до суду надійшла заява ПАТ "ВТБ Банк" б/н від 09.03.2017р. (вх. № 06-54/57/17 від 14.03.2017р.) про визнання вимог до ВАТ "Вінніфрут" в розмірі 199 470 195,99 грн. (забезпечені вимоги), в розмірі 1 197 965 008,46 грн. (конкурсні вимоги), в розмірі 91 359,98 грн. (державне мито, судовий збір, витрати на ІТЗ) та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

15.03.2017р. до суду надійшла заява ПАТ "Банк "Київська Русь" №960/16 від 10.03.2017р. (вх. № 06-54/59/17 від 15.03.2017р.) про визнання кредиторських вимог до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

Зазначені заяви судом призначено до розгляду у судових засіданнях 29.03.2017 р. та 30.03.2017 р.

29.03.2017 р. до суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна ВАТ "Вінніфрут") ОСОБА_5 та боржника надійшли відзиви на подані до суду заяви кредиторів.

Дані документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

З огляду на необхідність витребування додаткових доказів по справі ухвалами суду від 29.03.2017 р. та 30.03.2017 р. розгляд зазначених заяв відкладено на 05.04.2017 р.

У судовому засіданні 05.04.2017 р., за участю представників кредиторів, які подані заяви підтримали у повному об'ємі та просили їх задоволити, представника боржника, який заявлені вимоги визнав частково з підстав зазначених у відзиві, суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників судового засідання, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Стосовно задоволення заявлених ПАТ "КБ "Надра" вимог ВАТ “Вінніфрут” заперечує з підстав спливу строку позовної давності (клопотання від 29.03.2017 року).

Представник кредитора заперечував проти застосування строку позовної давності з підстав дії мораторію у справі №10/44/2011/5003 року протягом якого перебіг строку позовної давності зупиняється.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників судового засідання, оглянувши письмові докази, надані на підтвердження обставин, викладених у заяві ПАТ «Комерційний Банк «Надра», проаналізувавши норми діючого законодавства України, встановив наступне.

24.05.2004 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого являється ПАТ "КБ "Надра") (Кредитор) і Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/72.

Відповідно п.5.1.1 Угоди Кредитор надає Позичальнику кредит у розмірі 323 000,00 (триста двадцять три тисячі) євро, для фінансування 85% вартості контракту, терміном на 60 (шістдесят) місяців за рахунок коштів, які виділяє AKA Ausfuhrkredit-Gesellschaft m.b.H.

Кредит використовується для фінансування придбання Позичальником товару в розмірі 85% їх вартості по Контракту (п.5.2 Угоди).

Відповідно п.5.4.1 Угоди Позичальник повертає кредит, сплачує відсотки згідно з Графіком, який є невід'ємною частиною кредитної угоди, а також сплачує комісії, відшкодовує інші витрати та збитки Кредитора на умовах, викладених в Кредитній угоді. Фактична оплата коштів по акредитиву Німецькому експортеру відповідає фактично здійсненій поставці по контракту, яка погоджена або замовлена Позичальником як імпортером по контракту.

Згідно з угодою перша дата погашення основного боргу по кредиту встановлюється з місяця, в якому встановлено початок відліку. Подальші платежі по погашенню основного боргу по кредиту здйснюються згідно з графіком (п.п.5.5.1, 5.5.2 Угоди).

До дати надання кредиту Позичальник зобов'язаний здійснити такі обов'язкові першочергові платежі: авансовий платіж, комісію за управління на користь Банка в розмірі 2500,00 Євро, комісію за відкриття кредиту - на користь Банка в розмірі 1 % від загальної суми кредиту шляхом здійснення одноразового платежу на підставі виставленого Банком рахунку-фактури (п.6.1.1 Угоди).

Відповідно п.6.1.3 Угоди Позичальник сплачуватиме Кредитору відсотки за користування кредит у розмірі EURIBOR+6.5% (EURIBOR плюс шість цілих п'ять десятих відсотки) річних/або альтернативної ставки на кожну дату сплати відсотків, які нараховуються на основі банківського року на неповернену частину кредиту за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, починаючи з дати надання кредиту. Відсотки сплачуються Позичальником по Кредитній угоді відповідно до графіку.

Згідно п.9.2.2 Угоди Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору повну суму заборгованості за Кредитом, нараховані відсотки, комісії, компенсації витрат та збитків, а також інші належні суми, нараховані згідно з Кредитною угодою. У випадку порушення Позичальником зазначеного строку сплати, Кредитор набуває право звернути стягнення на предмет забезпечення зобов'язань (застави) Позичальника або примусово стягнути заборгованість. Це право встановлюється і регулюється на підставі гарантійних документів.

До вказаної кредитної угоди сторонами було підписано додаток А "Графік повернення Кредиту та сплати відсотків"

З огляду на невиконання Боржником умов Угоди ПАТ "КБ "Надра" звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. у справі № 7/198-09 позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут", код 30807701 на користь ПАТ "КБ "Надра", код 20025456 - 108605,04 Євро заборгованості за кредитом, 8547,15 Євро заборгованості за відсотками, 7376,37 Євро заборгованості по пені по сплаті кредиту, 730,22 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, а також - 13 484 грн. 05 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 315 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 05.12.2011 р. на виконання зазначеного рішення судом видано наказ, який стягувачем пред'явлено до виконання. Разом з тим дане рішення Боржником не виконано.

З огляду на невиконання Боржником прийнятих на себе зобов'язань, порушенням провадження у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" ПАТ "КБ "Надра" звернулося із заявою до Господарського суду Вінницької області про визнання грошових вимог до боржника - ВАТ "Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ВАТ "Вінніфрут" станом на 08.02.2017 р. за кредитною угодою № 23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р. становлять 6 303 911 (шість мільйонів триста гри тисячі дев'ятсот одинадцять) гривень 23 копійки, з яких: сума заборгованості за кредитом - 3 133 966 (три мільйон сто тридцять три. тисячі дев'ятсот шістдесят шість) гривень 44 копійки;          сума заборгованості за відсотками -1 377 536 (два мільйони триста сімдесят сім тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 79 копійок; розмір пені за несвоєчасне повернені,; кредиту - 455 959 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень І2 копійок; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 13 200 (тринадцять тисяч двісті) гривень 43 копійок; 3 % річних за порушення строку погашення кредиту - 282 056 (двісті вісімдесят дві тисячі п'ятдесят шість) гривень 88 копійок; З % річних за порушення строку погашення відсотків - 41 191 (сорок одна тисяча сто дев'яносто одна) гривня 57 копійок.

Також 24.05.2004 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого являється ПАТ "КБ "Надра") (Кредитор) і Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/73.

Відповідно п.5.1.1 Угоди Кредитор надає Позичальнику кредит у розмірі 481 100,00 (чотириста вісімдесят одна тисяча сто) Євро, для фінансування 85% вартості Контракту, терміном на 60 (шістдесят) місяців за рахунок коштів, які виділяє AKA Ausfuhrkredit-Gesellschaft m.b.H.

Кредит використовується для фінансування придбання Позичальником товару в розмірі 85 % їх вартості по Контракту (п.5.2 Угоди).

Згідно п.5.3.1. Угоди кредит надається шляхом виплати банком AKA Ausfuhrkredit-Gesellschaft m.b.H. по Акредитиву коштів в валюті кредиту безпосередньо Німецькому експортеру після пред'явлення до AKA Ausfuhrkredit-Gesellschaft m.b.H., документів про відвантаження, згідно Контракту.

Відповідно п.5.4.1 Угоди Позичальник повертає Кредит, сплачує відсотки згідно з Графіком, який є невід'ємною частиною кредитної угоди, а також сплачує комісії, відшкодовує інші витрати та збитки Кредитора на умовах, викладених в Кредитній угоді. Фактична оплата коштів по акредитиву Німецькому експортеру відповідає фактично здійсненій поставці по контракту, яка погоджена або замовлена Позичальником як імпортером по контракту.

Згідно з угодою перша дата погашення основного боргу по кредиту встановлюється з місяця, в якому встановлено початок відліку. Подальші платежі по погашенню основного боргу по кредиту здійснюються згідно з графіком (п.п.5.5.1, 5.5.2 Угоди).

До дати надання кредиту Позичальник зобов'язаний здійснити такі обов'язкові першочергові платежі: авансовий платіж - на користь Німецького експорту в розмірі 15 % загальної вартості Контракту; комісію за управління - на користь Банка в розмірі 0,75 % від загальної суми Кредиту в Валюті Кредиту протягом 15 (п'ятнадцяти) Банківських днів після підписання цієї Кредитної Угоди. Комісію за відкриття Кредиту - на користь Банка в розмірі 1% від загальної суми Кредиту шляхом здійснення одноразового платежу на підставі виставленого Банком рахунку-фактури (п.6.1.1 Угоди).

Відповідно п.6.1.3 Угоди Позичальник сплачуватиме Кредитору відсотки за користування кредит у розмірі EURIBOR+6.5% (EURIBOR плюс шість цілих п'ять десятих відсотки) річних/або альтернативної ставки на кожну дату сплати відсотків, які нараховуються на основі Банківського року на неповернену частину Кредиту за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, починаючи з дати надання кредиту. Відсотки сплачуються Позичальником по Кредитній угоді відповідно до графіку.

Згідно п.9.2.2 Угоди Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору повну суму заборгованості за Кредитом, нараховані відсотки, комісії, компенсації витрат та збитків, а також інші належні суми, нараховані згідно з Кредитною угодою. У випадку порушення Позичальником зазначеного строку сплати, Кредитор набуває право звернути стягнення на предмет забезпечення зобов'язань (застави) Позичальника або примусово стягнути заборгованість. Це право встановлюється і регулюється на підставі гарантійних документів.

До вказаної кредитної угоди сторонами було підписано додаток А "Графік повернення Кредиту та сплати відсотків".

З огляду на невиконання Боржником умов Угоди ПАТ "КБ "Надра" звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.02.2012 р. у справі № 7/196-09 позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут", код 30807701 на користь ПАТ "КБ "Надра", код 20025456 - 171 525,00 Євро заборгованості за кредитом, 13 147,06 Євро заборгованості за відсотками, 6 969,49 Євро заборгованості по пені по сплаті кредиту, 1 138,43 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, а також 21 000 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 315 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим дане рішення Боржником не виконано.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ВАТ "Вінніфрут" станом на 08.02.2017 р. за кредитною угодою № 23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р. становлять 9 656 059 (дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 99 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 4 949 619 (чотири мільйони дев'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 22 копійки; сума заборгованості за відсотками - 3 462 167 (три мільйони чотириста шістдесят дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) гривень 24 копійки; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 720 117 (сімсот двадцять тисяч сто сімнадцять) гривень 73 копійки; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 19 096 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто шість) гривень 97 копійок; 3 % річних за порушення строку погашення кредиту - 445 465 (чотириста сорок п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень 73 копійки; 3 % річних за порушення строку погашення відсотків - 59 593 (п'ятдесят дев'ять тисяч %. ятсот дев'яносто три) гривні 10 копійок.

24.05.2004 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого являється ПАТ "КБ "Надра") (Кредитор) і Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/126.

Відповідно п.5.1.1 Угоди Кредитор надає Позичальнику кредит у розмірі 242 760,00 (двісті сорок дві тисячі сімсот шістдесят) євро, для фінансування 85% вартості контракту, терміном на 60 (шістдесят) місяців за рахунок коштів, які виділяє Banka Nazionale Del Lavoro.

Кредит використовується для фінансування придбання Позичальником товару в розмірі 85 % їх вартості по Контракту (п.5.2 Угоди).

Згідно п.5.3.1 Угоди кредит надається шляхом виплати банком Banka Nazionale Del Lavoro по Акредитиву коштів в валюті кредиту безпосередньо Італійському експортеру після пред'явлення до Banka Nazionale Del Lavoro, документів про відвантаження, згідно Контракту.

Відповідно п.5.4.1 Угоди Позичальник повертає кредит, сплачує відсотки згідно з Графіком, який є невід'ємною частиною кредитної угоди, а також сплачує комісії, відшкодовує інші витрати та збитки Кредитора на умовах, викладених в Кредитній угоді. Фактична оплата коштів по акредитиву Італійському експортеру відповідає фактично здійсненій поставці по контракту, яка погоджена або замовлена Позичальником як імпортером по контракту.

Згідно з угодою перша дата погашення основного боргу по кредиту встановлюється з місяця, в якому встановлено початок відліку. Подальші платежі по погашенню основного боргу по кредиту здійснюються 48 рівними послідовними щомісячними платежами з першої дати погашення основного боргу (п.п.5.5.1, 5.5.2 Угоди).

До дати надання кредиту Позичальник зобов'язаний здійснити такі обов'язкові першочергові платежі: авансовий платіж, комісію за управління на користь Банка в розмірі 2 500,00 Євро, комісію за відкриття кредиту - на користь Банка в розмірі 1 % від загальної суми кредиту шляхом здійснення одноразового платежу на підставі виставленого Банком рахунку-фактури (п.6.1.1 Угоди).

Відповідно п.6.1.3 Угоди Позичальник сплачуватиме Кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі EURIBOR+7,25% (EURIBOR плюс сім цілих двадцять п'ять сотих відсотки) річних/або альтернативної ставки на кожну дату сплати відсотків, які нараховуються на основі банківського року на неповернену частину кредиту за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, починаючи з дати надання кредиту. Відсотки сплачуються Позичальником по Кредитній угоді відповідно до графіку.

Згідно п.9.2.2 Угоди Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору повну суму заборгованості за Кредитом, нараховані відсотки, комісії, компенсації витрат та збитків, а також інші належні суми, нараховані згідно з Кредитною угодою. У випадку порушення Позичальником зазначеного строку сплати, Кредитор набуває право звернути стягнення на предмет забезпечення зобов'язань (застави) Позичальника або примусово стягнути заборгованість. Це право встановлюється і регулюється на підставі гарантійних документів.

До вказаної кредитної угоди сторонами було підписано додаток А "Графік повернення Кредиту та сплати відсотків" згідно якого останньою датою погашення платежу за кредитною угодою сторони визначили 31.08.2008 року.

З огляду на невиконання Боржником умов Угоди ПАТ "КБ "Надра" звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.02.2012 р. у справі № 7/197-09 позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут", код 30807701 на користь ПАТ "КБ "Надра", код 20025456 - 17 480,09 Євро заборгованості за кредитом, 1 595,72 Євро заборгованості за відсотками, 129,70 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, а також 2 058 грн. 94 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 315 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим дане рішення Боржником не виконано.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ВАТ "Вінніфрут" станом на 08.02.2017 р. за кредитною угодою № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р. становлять 1 126 069 (один мільйон сто двадцять шість тисяч шістдесят дев'ять) гривень 89 копійок, з яких: сума заборгованості за кредитом - 504 415 (п'ятсот чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень 04 копійки; сума заборгованості за відсотками - 491 499 (чотириста дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 71 копійка; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 73 387 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят сім) гривень 10 копійок; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2 759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 55 копійок; 3 % річних за порушення строку погашення кредиту - 45 397 (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 41 копійка; 3 % річних за порушення строку погашення відсотків - 8 611 (вісім тисяч шістсот одинадцять) гривень 08 копійок.

У забезпечення виконань зобов'язань за вищезазначеними угодами 1, 2, 3, між Банком та Боржником було укладено:

1. Договір застави обладнання від 31.05.2005 року, реєстр. № 1881 (Договір застави 1). Відповідно до зазначеного Договір застави 1 в заставу передано обладнання, яке складається з 2-х фільтраційних установок «Membraflow», 2004 р.в., на суму 3 381 678, 00 грн., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 (п. 2 Договір застави 1).

Відповідно до п. 3 Договору застави 1 предмет застави оцінюється Сторонами в сумі 3 381 678,00 грн., що по курсу НБУ на день укладення договору складає 519 825, 50 ЄВРО.

Пунктом 2 Договору про внесення змін до Договору застави 1 від 27.05.2008 року, рєстр. № 2426, сторони погодили, що предмет застави оцінюється Сторонами в сумі 2 851 514 (два мільйони вісімсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

2.Договір застави обладнання від 31.05.2005 року, реєстр. № 1880 (Договір застави 2). Відповідно до зазначеного Договір застави 2 в заставу передано обладнання, яке складається з 6 ємностей «Patent», об'ємом 400,0 куб.м. кожна, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Відповідно до п. 3 Договору застави 2 предмет застави оцінюється Сторонами в сумі 2 813 160, 30 грн., що по курсу НБУ на день укладення договору складає 440 887, 53 ЄВРО.

Пунктом 2 Договору про внесення змін до Договору застави 2 від 27.05.2008 року, рєстр. № 2425, сторони погодили, що предмет застави оцінюється Сторонами в сумі 2 206 326 (два мільйони двісті шість тисяч триста двадцять шість) гривень 00 копійок.

З огляду на викладене, загальна сума заявлених вимог ПАТ "КБ "Надра" до ВАТ "Вінніфрут" станом на 08.02.2017 р. за вищезазначеними кредитними угодами становить 17 086 041 (сімнадцять мільйонів вісімдесят шість тисяч сорок одна) гривня 11 копійок, які заявник просить включити до 1, 4, 6 черги задоволення вимог кредиторів, та 5 057 840, 00 грн. окремо, як такі що забезпечені заставою.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення”.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитним договором, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами.

Тому, суд вважає доведеним факт порушення вимог ПАТ «Комерційний Банк «Надра» в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" заборгованості:

за кредитним договором від 24.05.2004 року № 23/5/2004/978-К/126 в сумі 17480,09 Євро за кредитом, 700,66 Євро заборгованості з відсотків, 5902,66 Євро пені за несвоєчасно сплачений кредит, 54,72 Євро пені за несвоєчасно погашені відсотки, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 01.12.2011 року у справі №7/197-09 та залишилась непогашеною;

за кредитним договором № 23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 року в сумі 171 525,00 Євро заборгованості за кредитом, 13 147,06 Євро заборгованості за відсотками, 6 969,49 Євро заборгованості по пені по сплаті кредиту, 1 138,43 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 01.02.2012 року у справі №7/196-09 та залишилась непогашеною;

за кредитним договором від 24.05.2004 року № 23/5/2004/978-К/72 в сумі 84970,94 Євро заборгованість за кредитом, 4293,31 Євро заборгованість за відсотками, 12257,47 Євро заборгованість по пені по сплаті кредиту, 173,85 Євро заборгованість по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 року у справі №7/198-09 та залишилась непогашеною.

При вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування строку позовної давності суд враховує, що Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3-11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013р., далі – Закон про банкрутство) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 (суддя Тісецький С.С.) за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" (далі – ТОВ "Агро-Топ", ініціюючий кредитор) до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 року за № 19397 з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

В ході здійснення касаційного провадження Вищим господарським судом України було встановлено дотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 10, 15 Закону про банкрутство при порушенні провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, встановлено порушення положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону про банкрутство, щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року (суддя Міліціанов Р.В.) за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора – ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, Ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була не скасованою та чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частинами 4-7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В силу п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (п.13 Постанови).

Таким чином, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р.) поширювалася виключно на вимоги конкурсних кредиторів.

Отже, протягом періоду часу з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" за грошовими зобов'язаннями строк виконання яких настав до 30.10.2011 року включно.

Водночас, поточні кредитори (за грошовими зобов'язаннями котрі виникли після 30.10.2011 року) могли захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки, заборгованість за кредитним договором від 24.05.2004 року № 23/5/2004/978-К/126 в сумі 17480,09 Євро за кредитом, 700,66 Євро заборгованості з відсотків, 5902,66 Євро пені за несвоєчасно сплачений кредит, 54,72 Євро пені за несвоєчасно погашені відсотки; за кредитним договором № 23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 року в сумі 171 525,00 Євро заборгованості за кредитом, 13 147,06 Євро заборгованості за відсотками, 6 969,49 Євро заборгованості по пені по сплаті кредиту, 1 138,43 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків; за кредитним договором від 24.05.2004 року № 23/5/2004/978-К/72 в сумі 84970,94 Євро заборгованість за кредитом, 4293,31 Євро заборгованість за відсотками, 12257,47 Євро заборгованість по пені по сплаті кредиту, 173,85 Євро заборгованість по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, визначена відповідно у Рішенні Господарського суду Вінницької області від 01.12.2011 року у справі №7/197-09, Рішенні Господарського суду Вінницької області від 01.02.2012 року у справі №7/196-09, Рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 року у справі №7/198-09 та залишилась непогашеною, виникла до 31.10.2011 року, то дана обставина свідчить про використання заявником права на позов, отже відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаної суми боргу.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

На підставі п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Українивід від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16 віднесено введений в рамках провадження у справі про банкрутство мораторій до переліку підстав зупинення перебігу позовної давності.

Тому, суд враховує дану правову позицію в силу ч.3 ст.82 ГПК України.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

З огляду на фактичні обставини справи №10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", яка перебувала у провадженні суду в період з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року суд враховує, що після порушення провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів 31.10.2011 року, провадження у справі №10/44/2011/5003 було зупинено починаючи з 28.11.2011 року (періодично поновлювалось на зупинялось Ухвалами Вінницького господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 року та 20.11.2014 року) до 17.06.2015 року (Ухвала Господарського суду Вінницької області про поновлення провадження (суддя Тісецький С.С.).

Особливістю захисту прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство. порушеної за правилами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) є та обставина. що відлік строку на заявлення таких вимог розпочинається після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (ч.1 ст.14 Закону про банкрутство).

Вперше в рамках справи № 10/44/2011/5003 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" - 23.06.2015 р. за № 19397 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

28.07.2015 року до канцелярії господарського суду Вінницької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" № 1-4-19518 від 21.07.2015 року про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 10/44/2011/5003.

Після направлення справи на новий судовий розгляд судом касаційної інстанції, вдруге офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" розміщено - 19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221.

12.01.2017р. на адресу суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" у справі №10/44/2011/5003.

Таким чином, кредитором вжито передбачених Законом про банкрутство заходів направлених на прийняття судом до провадження, розгляд та визнання конкурсних грошових вимог.

Тому, такі обставини як:

визначений Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) порядок звернення до суду з конкурсними грошовими вимогами, який встановлював початок обчислення такого строку з дати офіційного оприлюднення інформації про порушення справи про банкрутство;

зупинення провадження у справі № 10/44/2011/5003 протягом тривалого часу;

пріоритетність норм Закону про банкрутство, які регламентують спеціальний до позовного провадження, порядок звернення до суду конкурсних кредиторів,

відсутність прямої норми в Закону про банкрутство, яка б врегульовувала описані правовідносини,

істотно утруднювали своєчасне пред'явлення ПАТ «Комерційний Банк «Надра» вимог до ВАТ "Вінніфрут", які виникли станом на 30.10.2011 року (розрахунки від 05.04.2017 року) в сумі:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.:

17 480,09 (заборгованість за кредитом) + 5 832,61 (проценти) = 23 312,70 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.:

108 605,04 (заборгованість за кредитом) + 28 743,36 (проценти) = 137 348,40 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.:

171 525,00 (заборгованість за кредитом) + 42 469,53 (проценти) = 213 994,53 Євро.

що у даній конкретній справі свідчить про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності в цій частині вимог.

При цьому, суд не приймає до уваги наведені у розрахунках від 05.04.2017 року нарахування зі сплати пені за порушення сплати кредиту, пені за порушення сплати процентів, 3% річних за порушення сплати кредиту, 3% річних за порушення сплати процентів, які обчислені за період з 02.05.2004 по 30.10.2011 р.р.. оскільки кредиторську вимогу заявлено лише за період з 09.08.2016 року (пеня) та 08.02.2014 року (3% річних), тобто суд позбавлений можливості вийти у цій частині вимог за предмет судового розгляду.

Таким чином, суд критично оцінює позицію представника боржника стосовно можливості пред'явлення позову за конкурсними вимогами і у період дії мораторію, оскільки кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, наявність обставин, які утруднюють подачу позову (а не лише існування таких що унеможливлюють його подачу) є самостійною правовою підставою для визнання судом поважними причин пропуску даного строку.

Тому, суд вважає, що заявлені грошові вимоги в сумі 23 312,70 + 137 348,40 + 213 994,53 = 374 655,63 Євро (з яких 297 610,13 заборгованість за кредитними коштами; 77045,50 – проценти), які були нараховані до 30.10.2011 року підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

ПАТ "Комерційний Банк "Надра" також заявлено про визнання вимог зі сплати пені, яка нарахована за період з 09.08.2016 року по 07.02.2017 року сумі (розрахунки від 05.04.2017 року) в сумі:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.:

2 543,17 (пеня за порушення сплати кредиту) + 95,63 (пеня за порушення сплати процентів) = 2 638,80 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.:

15 800,89 (пеня за порушення сплати кредиту) + 457,45 (пеня за порушення сплати процентів) = 16 258,34 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.:

24 955,09 (пеня за порушення сплати кредиту) + 661,79 (пеня за порушення сплати процентів) = 25 616,88 Євро.

Всього: 44 514,02 Євро.

При вирішенні питання про включення даної суми до реєстру вимог кредиторів суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №3-27гс13 (постанова від 01.10.2013 року), згідно якої за абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов’язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов’язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Оскільки, заявлена ПАТ "Комерційний Банк "Надра" пеня нарахована за період з 09.08.2016 року по 11.01.2017 року, тобто протягом дії мораторію у справі №10/44/2011/5003, то її нарахування суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.).

При цьому, вимоги з включення до реєстру кредиторів нарахованої пені за період з 12.01.2017 року по 07.02.2017 року є законними та обґрунтованими, оскільки зобов’язання виникло після завершення дії мораторію (розрахунки від 05.04.2017 року), а саме:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.:

362,05 (пеня за порушення сплати кредиту) + 0,74 (пеня за порушення сплати процентів) = 362,79 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.:

249,26 (пеня за порушення сплати кредиту) + 2,99 (пеня за порушення сплати процентів) = 2 252,25 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.:

3 552,68 (пеня за порушення сплати кредиту) + 4,32 (пеня за порушення сплати процентів) = 3 557,00 Євро.

Тобто, вимоги в сумі 362,79 + 2 252,25 + 3 557,00 = 6 172,04 Євро зі сплати пені підлягають визнанню.

Отже, в задоволенні вимог щодо включення пені в сумі 44 514,02 - 6 172,04 = 38 341,98 Євро до шостої черги реєстру вимог кредиторів слід відмовити.

Водночас, суд вважає правомірним нарахування 30% річних, оскільки даний вид вимог віднесено не до штрафних санкцій, а до відповідальності боржника і за своєю юридичною природою дана вимога є договірним розміром збільшених відсотків відповідальності за порушення грошового зобов’язання (ч.2 ст.625 ЦК України).

З розрахунків ПАТ "Комерційний Банк "Надра" від 05.04.2017 року судом встановлено, що у період з 31.10.2011 року по 07.02.2017 року, тобто після порушення провадження у справі №10/44/2011/5003, нараховано процентів річних:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.: 11 199,91 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.: 53 576,15 Євро;

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.: 77 509,02 Євро.

Всього: 142 285,08 Євро.

Зазначені вимоги могли бути заявлені тільки як поточні, на дані вимоги мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширювався.

Заявник мав право звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, разом з тим таким правом не скористався, причини, які унеможливлювали або утруднювали пред'явлення позову за вимогами, що виникли після 30.10.2011 року суду невідомі, чинність мораторію у справі №10/44/2011/5003 поширювалася виключно на конкурсні вимоги, не розуміння кредитором нормативного порядку задоволення грошових вимог не може бути підставою для зупинення чи переривання строку позовної давності.

На виконання ст.ст.32, 33 ГПК України ПАТ "Комерційний Банк "Надра" не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак право вимоги щодо стягнення відсотків, яке розраховується по кожному платежу, з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року, сплинуло починаючи з 31.10.2014 року по 06.02.2017 року.

Тому, в межах трирічного строку позовної давності заявлено вимогу про сплату відсотків за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року в сумі:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.: 6 375,85 Євро

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.: 30 499,77 Євро

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.: 44 124,21 Євро

Тобто вимоги в сумі 6 375,85 + 30 499,77 + 44 124,21 = 80 999,83 Євро зі сплати процентів підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Отже, суд відмовляє у визнанні вимог зі сплати процентів за період з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в сумі : 142 285,08 - 80 999,83 = 61 285,25 Євро.

Вимогу з включення до реєстру 3% річних пред’явлено в межах трирічного строку позовної давності, що вбачається з розрахунків, наданих до первісної заяви (том.2 а.с.5 - 13), тому суд визнає зазначені вимоги в повному обсязі в сумі:

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 р.:

1573,21 (3% річних за порушення сплати кредиту) + 298,41 (3% річних за порушення сплати процентів)

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/72 від 24.05.2004 р.:

9 774,45 (3% річних за порушення сплати кредиту) + 1 427,46 (3% річних за порушення сплати процентів)

Кредитна угода №23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 р.:

15 437,25 (3% річних за порушення сплати кредиту) + 265,15 (3% річних за порушення сплати процентів)

Всього: 30 575,93 Євро.

Таким чином, визнанню підлягають заявлені ПАТ "Комерційний Банк "Надра" вимоги в сумі: 374 655,63 Євро (з яких 297 610,13 заборгованість за кредитними коштами; 77045,50 - проценти) + 6 172,04 (пеня за період з 12.01.2017 по 07.02.2017) + 80 999,83 (проценти за період з 07.02.2014 по 07.02.2017) + 30 575,93 (3% за період з 08.02.2014 по 07.02.2017) = 492 403,43 Євро (з яких 297 610,13 заборгованість за кредитними коштами; 158045,33 – проценти, 30 575,93 – 3% річних, 6 172,04 – пеня).

При визначенні суми, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів суд враховує, що в силу ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки, ПАТ "Комерційний Банк "Надра" звернулось до суду 03.03.2017 року (дата направлення заяви (том.2 а.с.99), курс гривні до 1 Євро становив 28,483810 грн., то визнанню підлягає сума вимог в розмірі:

492 403,43 х 28,483810 = 14 025 525,74 грн. (13 849 722,52 грн. – борг (8 477 070,39), проценти (4 501 733,15), 3% річних (870 918,98), 175 803,22 грн. – пеня).

Отже, суд відхиляє вимоги в сумі: (61 285,25 (проценти за межами позовної давності) + 38 341,98 (пеня за період з 09.08.2016 по 11.01.2017) х 28,483810 = 2 837 763,09 грн.

Крім того, у заяві про визнання кредиторських вимог, яка надійшла до суду 09.03.2017 року заявлено вимогу в загальній сумі 17 086 041,11 грн., яку розраховано за офіційний курсом НБУ станом на 08.02.2017 року.

Оскільки, судом в силу ст.23 Закону про банкрутство здійснено розрахунки за курсом НБУ станом на 03.03.2017 року, то курсова різниця склала:

17 086 041,11 - 14 025 525,74 + 2 837 763,09 грн. = 222 752,28 грн.

Оскільки, Законом про банкрутство не передбачено зменшення кредиторських вимог, кредитором не подано заяви про відмову від первісних вимог, то суд вважає за необхідне відмовити у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів також.

Отже, загальна сума відхилених судом вимог становить: 2 837 763,09 грн. + 222 752,28 = 3 060 515,37 грн.

При вирішенні питання про розмір вимог кредитора, які є забезпеченими суд виходить з наступного.

На підставі ч.8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч.4 ст.42 Закону).

Згідно п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Судом встановлено, що сторонами підписано:

договір застави 31.05.2005 року №1881, погоджено вартість предмету застави у розмірі 3 381 678,00 грн., що становило еквівалент 440 887,53 Євро, при цьому 27.05.2008 року до погодженої сторонами ціни предмету застави внесено зміни, визначено її в сумі 2 851 514,00 грн.;

договір застави 31.05.2005 року №1880, погоджено вартість предмету застави у розмірі 2 813 160,00 грн., що становило еквівалент 519 825,50 Євро, при цьому 27.05.2008 року до погодженої сторонами ціни предмету застави внесено зміни, визначено її в сумі 2 206 326,00 грн.;

Оскільки, при внесення змін до договорів застави сторони не визначили еквівалент вартості майна в іноземній валюті, то суд виходить з того, що вартість заставного майна остаточно погоджено у гривні.

Тому, загальна вартість заставного майна складає : 5 057 840,00 грн.

Отже, суд доходить висновку, що слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Вінніфрут» конкурсні вимоги ПАТ "Комерційний Банк "Надра" в сумі 5 057 840,00 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; вимоги в сумі 8 791 882,52 грн. (13 849 722,52 - 5 057 840,00) до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (3 419 230,39 грн. – заборгованість зі сплати кредитних коштів, 4 501 733,15 грн. – заборгованість зі сплати процентів, 870 918,98 грн. – заборгованість зі сплати 3% річних), 175 803,22 грн. (заборгованість зі сплати пені) - до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Окрім того, сплачена заявником сума судового збору у розмірі 3200, 00 грн. за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, з огляду на вимоги ст. 45 Закону про банкрутство, підлягає визнанню та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Отже, заява банку підлягає частковому задоволенню.

З приводу розгляду заяви ПАТ «РВС Банк» суд виходить з наступного.

Представник кредитора заперечувала проти застосування строку позовної давності з підстав дії мораторію у справі №10/44/2011/5003 року протягом якого перебіг строку позовної давності зупиняється.

У відповідності до положень п. 1.1., 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 15.05.2013р., рішенням річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013р. 18 грудня 2007 року НБУ зареєстровано зміну назви (найменування) ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" на ЗАТ "Сведбанк Інвест" що є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК". 12 червня 2009 року НБУ зареєстровано зміну назви (найменування) Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" на Приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», що є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест".

У свою чергу Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПрАТ "Сведбанк Інвест", приєднаного у процесі реорганізації, яка відбулася відповідно до рішення Позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" від 15 червня 2009 року та передавального акту, затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" від 23 жовтня 2009 року.

Рішенням Річних Загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» змінив своє найменування на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОМЕГА БАНК", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства "Сведбанк".

Відповідно до п. 1 Статуту ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2015 р. (протокол № 102/15) зі змінами від 12.06.2015 р. (протокол № 127/15), активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПАТ «Омега Банк».

Відповідно до п. 1 Статуту ПАТ «РВС Банк», останнє є правонаступником майна, прав та обов'язків ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк».

17.01.2006 року між закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РВС БАНК" (копії Статутів додаються), та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник) укладено кредитний договір № 435, відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США (далі - валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору) сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2 600 000,00 дол. США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору (п.1.2. договору).

У пункті 1.3. договору сторони домовились, що строк дії кредитної лінії: з 17.01.2006 року по 16.01.2011 року.

Згідно п.1.4. договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,5 відсотків річних.

Кредит надається за письмовими зверненнями позичальника в межах строку дії кредитної лінії одною або кількома частинами (траншами) після укладання (відповідно до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за договором (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу кредиту позичальнику з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за договором, до повного погашенк , заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

Кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок обліку наданого кредиту (підпункт 2.1.1. договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору). Позичальник може у будь-який термін протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення заборгованості), передбачених додатком №1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії є ознакою припинення дії договору. Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості (крім випадків коли інша черговість доведена банком до позичальника у письмовій форміу. прострочені зобов'язання за процентами; строкові платежі за процентами; прострочені зобов'язання за кредитом; строкові платежі за кредитом; пеня; інші платежі за договором (п.4.3. договору).

Згідно п. 7.4.2. договору позичальник сплачує банку на підставі рахунків банку комісію за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управління кредитом (кредитною лінією) щорічно, яка обчислюється наступним чином: 0,5% від суми ліміту кредитної лінії, який діятиме на дату укладання договору, та сплачується у січні 2006 року; 0,5% від суми ліміту кредитної лінії, який діятиме на 15.01.2007р., та сплачується у січні 2007 року; 0,5% від суми ліміту кредитної лінії, який діятиме на 15.01.2008р., та сплачується у січні 2008 року; 0,5% від середньоарифметичних сум лімітів кредитної лінії, що діятимуть у період з 15.01.2009р. по 15.01.2010р. в редакції додатку № 1 до кредитного договору від 17.01.2006 року, та сплачується у січні 2009 року; 0,5% від середньоарифметичних сум лімітів кредитної лінії, що діятимуть у період з 15.01.2010р. по 16.01.2011р. в редакції додатку № 1 до кредитного договору від 17.01.2006 року, та сплачується у січні 2010 року і сплачується без ПДВ у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу протягом трьох робочих (банківських) днів з дати виставлення банком рахунку (рахунків).

Відповідно до п.8.1. договору, банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом зі сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках: якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п.4.1 та п.4.2 договору (п.п.8.1.1. договору).

Вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п.8.1. договору направляється позичальнику у письмовій формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом десяти календарних днів з дати її одержання або у інші строки, визначені банком у листі - вимозі (п.8.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання, діє протягом строку дії кредитної лінії і до повного виконання грошових зобов'язань за договором, крім випадків дострокового припинення його дії за згодою сторін в письмовій формі чи відповідно до закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє (в тому числі в частині застосування процентів та пені) до повного погашення заборгованості.

В додатку №1 до договору сторони погодили графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Додатком №2 до договору визначені тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" затверджені Тарифним комітетом банку.

18.04.2006 року сторонами укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого пункти 1.2. та 5.6. договору змінено, а пункт 5.1. доповнено підпунктами 5.1.5., 5.1.6., 5.1.7. Крім того, у новій редакції викладено додаток №1 До договору, зокрема даним договором збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3480000 доларів США та змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Додатковим договором №2 від 13.06.2006 року внесено зміни до п.1.2. та додатку №1 - та п.5.1. договору викладено у новій редакції, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3930000 доларів США і змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Додатковим договором №3 від 19.09.2006 року внесено зміни до п.1.2. договору, ^зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 9000000 доларів США із визначенням, при цьому, конкретного ліміту кредитування у сумі 4410000 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору, який встановлюється банком та кошти в межах цього конкретного ліміту надаються після надання позичальником та/або його поручителями, зокрема майновими, забезпечення, передбаченого пунктами 5.1.1 - 5.1 9 (підпункт 1.2.1). Пункт 1.2 договору доповнено також підпунктом 1.2.2, яким передбачено, що збільшення конкретного встановленого ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником іншого взаємно прийнятного для сторін забезпечення, а також за умови, що на думку банку позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан.

В додатковому договорі №4 від 05.02.2007 року сторони погодились перенести строк сплати комісії за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управліннякредитом (кредитною лінією) у сумі 22 050, 00 доларів США з 31.01.2007 року до 31.03.07 року включно.

Додатковим договором №5 від 05.09.2007 року внесено зміни до п.1.2., зокрема: збільшено розмір конкретного ліміту кредитування до 4470000 доларів США. При цьому у додатку №1 - графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією суму збільшення ліміту встановлено у розмірі 4870000 доларів США з визначенням дат поступового повернення кредиту.

В додаткових договорах №6 від 29.04.2008 року та №7 від 16.06.2008 року сторони домовились змінити графік погашення кредиту.

В додатковому договорі №8 від 01.10.2008 року внесено зміни до п.1.4. кредитного договору, а саме: змінено процентну ставку за договором, яку встановлено у розмірі 14.5% з 17.09.2006 року по 30.09.2008 року, 15,5% - 01.10.2008 року по 28.02.2009 року, 14,5% - з 01.03.2009 року по дату повного погашення кредиту.

Додатковими договорами №9 від 18.11.2008 року та №10 від 19.12.2008 року також змінено у сторону збільшення процентну ставку за користування кредитом шляхом викладення пункту 1.4 договору у новій редакції.

В додатковому договорі №11 від 05.01.2009 року сторони домовились про перенесення терміну сплати відсотків за користування коштами кредиту, нарахованих за користування кредитом в грудні 2008 рок в сумі 52 181,67 доларів США до 30.01.2009 року включно.

Додатковим договором №12 від 24.02.2009 року внесено зміни до графіку погашення кредиту.

На виконання кредитного договору №435 від 17.01.2006 року та додаткових угод до нього позивач відкрив відповідачу кредитну лінію. У період з 17.01.2006 року по 30.05.2008 року позичальник отримав кредитні кошти на загальну суму 6314220,68 доларів США.

Протягом зазначеного періоду відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" повернуло кредитні кошти, сплативши суму основного боргу в розмірі 2384220,68 доларів США, відсотків за користування кредитом в розмірі 1628616,28 доларів США та 328351,00 грн. - комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №435 від 17.01.2006 р. між ЗАТ "Тас-Інвестбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (заставодавець) укладено договори застави рухомого майна №435/3м-3 від 18.01.2006 року, застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006р., застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006р. відповідно до яких заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділами 2 договорів застави, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, а саме: зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 2600000,00 доларів США, 2600000,00 доларів США, 3930000,00 доларів США у строки, передбачені графіками встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, з граничним строком повного повернення не пізніше 16.01.2011 року, та (або) в інші строки, визначені відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.1.3 вказаних договорів застави заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) договором застави.

Відповідно до п.2.1 Договору застави №435/3м-3 від 18.01.2006 року предметом застави є станція випарна (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) «Единство 500», (інвентарний номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 та який належить ВАТ"Вінніфрут" на праві власності. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку Заставодавця склала 2 233 333,38 грн. Вартість предмету застави за домовленістю сторін (договірна вартість предмету застави) склала 372 277,14 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 11.01.2006 року - 1 879 999,58 грн. (п.2.2, 2.3).

Відповідно до п.2.1 Договору застави №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року предметом застави є товари (вода газована, квас, нектари, соки, напої тощо), зазначені у Додатку 1 до Договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с. Черепашинці (складські приміщення ВАТ «Вінніфрут» Калинівського району Вінницької області, які належать Відповідачу. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку Заставодавця склала 10 332 831,43 грн. Ринкова вартість предмету застави за експертною оцінкою визначена п.2.1.2 в розмірі 14 259 307,37 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору застави №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року предметом застави є обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниці, яке знаходиться за адресою Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку Заставодавця склала 2 166 666,67 грн. Вартість предмету застави за домовленістю сторін (договірна вартість предмету застави) склала 734 734,74 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 11.01.2006 року - 3 710 425,60 грн. (п.2.2., 2.3).

19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна №435/ЗМ-4, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року предметом застави є технологічне обладнання у кількості 79 одиниць, зазначені у додатку № 1 до Договору застави, який є невід'ємною частиною Договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

27.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-5, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковим договором № 1 від 18.04.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року предметом застави є технологічне обладнання у кількості 5 одиниць, а саме: пастеризаційний модуль ТА Drink SAD 8.500, інв. № 101, гомогенізатор Tetra Alrox 25, інв. № 100, пастеризаційний модуль ТА Drink WA, інв.№ 102, модуль мийки Tetra ALCIP 10, інв. № 99, обладнання для розчинення цукру і пастеризації томатного соку, інв.№ 116. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 435/ІП-1, згідно п.1.1 якого Іпотекодавець, як майновий поручитель передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року предметом іпотеки є будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, будинок 24, а саме: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.).

Невиконання ВАТ "Вінніфрут" своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення Банку в квітні 2010 року до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2012 року у справі №11/78-10 позовні вимоги Банку задоволені частково, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут" 3 930 000,00 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 718 392,94 дол. США - заборгованість по процентам, 165 518,52 грн. - комісії за управління кредитною лінією, 1 478 566, 02 грн. - пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 459 173, 89 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів та 14 124,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

На виконання даного рішення видано наказ.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.01.2012 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 р. у справі № 14/92-10 позов задоволено - звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року у сумі 3 930 000,00 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на майно належне Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут", а саме:

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 р., а саме: станцію випарну (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) "Единство 500", (інвентарний номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45;

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 р., а саме: товари (вода газована, квас, нектари, соки, напої тощо), зазначені у Додатку 1 до Договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с. Черепашинці (складські приміщення ВАТ "Вінніфрут" Калинівського району Вінницької області);

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 р., а саме: обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниці, яке знаходиться за адресою Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул.Фрунзе, 45, на загальну суму 3930000 доларів США.

Окрім того, вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 2 529,97 дол. США витрат з держмита та 185 грн. 60 коп. судових витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

21.02.2012 р. судом видано накази про примусове виконання рішення суду по даній справі.

На підставі рішення господарського суду Вінницької області у справі № 7/179/2011/5003 11 лютого 2015 року відповідно до акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ПАТ "Омега Банк" було отримано Свідоцтво про право власності на майно, що включає в себе будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Газопровідна, будинок 24, яке складається з приміщень: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.), загальною вартістю 1 303 442,00 грн. , що належало Дочірньому підприємству "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, шляхом звернення на предмет іпотеки, сума наявного боргу перед банком зменшена на 1 303 442,00 грн., за рахунок яких погашено наступну заборгованість: 165 518,52 грн. - комісії за управління кредитною лінією; 189 018,00 грн. - пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту; 58 663,39 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 14 124,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та 876 117,38 грн. - заборгованості по процентам.

Іншого погашення заборгованості за вказаним кредитним договором Боржником не здійснено.

З огляду на викладене ПАТ "РВС Банк" звернувся до суду із грошовими вимогами до боржника та просить визнати та внести до реєстру грошові вимоги на суму 19 849 732, 55 грн., як кредитора, вимоги якого є забезпеченими, а також грошові вимоги конкурсного кредитора четвертої черги на суму 209 931 865, 01 грн., що складається з : 106 031 400,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту та 103 900 465, 01 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення”.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитним договором, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами.

Тому, суд вважає доведеним факт порушення вимог ПАТ «РВС Банк» в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" 3 930 000,00 доларів США – заборгованості по сплаті кредитних коштів, 718 392,94 долара США – заборгованості по процентам за користування кредитом, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.05.2012 року у справі №11/78-10 та залишилась непогашеною в результаті звернення стягнення на предмет застави на Рішенні Господарського суду Вінницької області від 12.01.2012 року у справі №14/92-10.

При вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування строку позовної давності суд враховує, що Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3-11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013р., далі – Закон про банкрутство) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 (суддя Тісецький С.С.) за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" (далі – ТОВ "Агро-Топ", ініціюючий кредитор) до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 р. за № 19397 з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

24.07.2015 року до канцелярії Господарського суду Вінницької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" № 62329-11-5/5 від 20.07.2015 року про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №10/44/2011/5003.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

В ході здійснення касаційного провадження Вищим господарським судом України було встановлено дотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 10, 15 Закону про банкрутство при порушенні провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, встановлено порушення положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону про банкрутство, щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року (суддя Міліціанов Р.В.) за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора – ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820,00 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, Ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була не скасованою та чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частинами 4-7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В силу п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (п.13 Постанови).

Таким чином, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р.) поширювалася виключно на вимоги конкурсних кредиторів.

Отже, протягом періоду часу з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" за грошовими зобов'язаннями строк виконання яких настав до 30.10.2011 року включно.

Водночас, поточні кредитори (за грошовими зобов'язаннями котрі виникли після 30.10.2011 року) могли захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки, заборгованість в сумі 3 930 000,00 доларів США – по сплаті кредитних коштів, 718 392,94 долара США – по процентам за користування кредитом (всього: 4 648 392,94 долара США), яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.05.2012 року у справі №11/78-10, виникла до 31.10.2011 року, що також підтверджено письмовими поясненнями кредитора від 04.04.2017 року, то на стягнення зазначених сум поширювався мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, дана заборгованість підтверджена судовим рішення, що свідчить використання заявником права на позов, отже відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаної суми боргу.

Водночас, з письмових пояснень ПАТ «РВС Банк» від 04.04.2017 року судом встановлено, що у період з 31.10.2011 року по 07.02.2017 року нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3 003 811,77 доларів США, тобто після порушення провадження у справі №10/44/2011/5003 (31.10.2011 р.), зазначені вимоги у справі №10/44/2011/5003 могли бути заявлені тільки як поточні, на дані вимоги мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширювався.

Заявник мав право звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, разом з тим таким правом не скористався, причини, які унеможливлювали або утруднювали пред'явлення позову за вимогами, що виникли після 30.10.2011 року суд невідомі, чинність мораторію у справі №10/44/2011/5003 поширювалася виключно на конкурсні вимоги в сумі 4 648 392,94 долара США, не розуміння кредитором нормативного порядку задоволення грошових вимог не може бути підставою для зупинення чи переривання строку позовної давності.

На виконання ст.ст.32, 33 ГПК України ПАТ «РВС Банк» не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак право вимоги щодо стягнення відсотків, яке розраховується по кожному платежу, з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в сумі: 3 003 811,77 – 1 709 550,00 = 1 294 261,77 долар США, сплинуло починаючи з 31.10.2014 року по 06.02.2017 року.

При цьому, проценти нараховані за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року в межах трирічного строку позовної давності в сумі 1 709 550,00 доларів США підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, визнанню підлягають заявлені ПАТ «РВС Банк» вимоги в сумі 4 648 392,94 + 1 709 550,00 = 6 357 942,94 долара США (3 930 000,00 доларів США тіло кредиту, 2 427 942,94 долара США - проценти).

При визначенні суми, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів суд враховує, що в силу ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки, ПАТ «РВС Банк» звернулось до суду 10.03.2017 року, курс гривні до 1 долара США становив 26,908632 грн., то визнанню підлягає сума вимог в розмірі:

6 357 942,94 х 26,908632 = 171 083 546,85 грн. (105 750 923,76 грн. - тіло кредиту, 65 332 623,09 грн. - проценти).

Отже, суд відхиляє вимоги в сумі: 1 294 261,77 х 26,908632 = 34 826 813,68 грн. (проценти).

При вирішенні питання про розмір вимог кредитора, які є забезпеченими суд виходить з наступного.

На підставі ч.8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч.4 ст.42 Закону).

Згідно п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Судом встановлено, що сторонами підписано:

договір застави рухомого майна №435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 372 277,14 доларів США;

договір застави рухомого майна №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 3 172 710,36 доларів США;

договір застави рухомого майна №435/ЗМ-6 від 19.04.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 1 326 044,66 долари США;

договір застави рухомого майна №435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 643 333,26 долара США;

договір застави рухомого майна №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 734 737,74 доларів США.

Загальна вартість погодженого сторонами майна складає : 6 249 103,16 доларів США.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 ЦК України).

Тобто, законодавець застосовує поняття вираження зобов’язання та визначення грошового еквіваленту, при цьому зазначення суми зобов’язання в іноземній валюті не заборонено нормами чинного законодавства України.

Правові наслідки у вигляді визначення суми платежу за офіційним курсом відповідної валюти настають у випадку зазначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті незалежно від способу такого відображення («іноземна валюта, що складає еквівалент у гривні» або «гривня, що складає еквівалент в іноземній валюті»).

Тобто, сам факт визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті є правовою підставою застосування ч.2 ст.533 ЦК України.

Тому, суд доходить висновку. що сторонами погоджено вартість заставного майна із визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

У визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника суд також враховує положення ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Дана норма є спеціальною по відношенню до ч.2 ст.533 ЦК України, оскільки вказує на визначення суми зобов’язання саме на дату пред’явлення вимоги, а на день платежу.

Таким чином, закон про банкрутство не передбачає будь – якої іншої альтернативи щодо визначення розміру забезпечених вимог в іноземній валюті, окрім як на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, та не містить спеціальних норм відносно даного питання.

Оскільки, ПАТ «РВС Банк» звернулось до суду 10.03.2017 року, курс гривні до долара США становив 26,908632 грн., то розмір вимог кредитора, які забезпечені майном боржника складає :

6 249 103,16 х 26,908632 = 168 154 817,26 грн.

В силу ч.2 ст.23 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Таким чином, забезпечений кредитор наділений правом відмови від забезпечення.

05.04.2017 року представником ПАТ «РВС Банк» адресовано заяву, в якій зазначено вважати грошові вимоги, які забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн., заява мотивована наявністю ще двох договорів застави, які укладені між боржником та кредитором.

Однак, представник кредитора не зазначає про відмову від решти забезпечених вимог. Суд виходить з того, що відмова від предмету забезпечення має складатися в письмовій формі, бути адресована господарському суду, містити пряме та однозначне клопотання про відмову від конкретного розміру забезпечених вимог.

Тому, суд оцінює подану заяву як процесуальне клопотання стосовно врахування судом при визначенні розміру забезпечених вимог також інших договорів застави, які не було долучено до первісної заяви ПАТ «РВС Банк» про визнання кредитором.

Тому, суд доходить висновку, що слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Вінніфрут» конкурсні вимоги ПАТ «РВС Банк» в сумі 168 154 817,26 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; вимоги в сумі 2 928 729,59 грн. (171 083 546,85 грн. - 168 154 817,26 грн.) – до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (проценти).

Окрім того, сплачена заявником сума судового збору у розмірі 3200, 00 грн. за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, з огляду на вимоги ст. 45 Закону про банкрутство, підлягає визнанню та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Отже, заява банку підлягає частковому задоволенню.

З приводу розгляду заяви ПАТ «Урсоцбанк» суд виходить з наступного.

Представник кредитора заперечував проти застосування строку позовної давності з підстав дії мораторію у справі №10/44/2011/5003 року протягом якого перебіг строку позовної давності зупиняється.

17 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Банк-емітент) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Емітент) укладено Договір №14-31-08/АН про відкриття непокритого акредитива, із змінами і доповненнями внесеними у вищезазначений договір згідно додаткової угоди № 1 від 29.10.2008року.

Відповідно до п.1.1. Договору акредитиву, Банк (банк-емітент) зобов'язався у забезпечення належного виконання Боржником (емітентом) зобов'язань перед фірмою "SACMI FILLING S.p.A" (бенефіціар) за Контрактом щодо постачання технологічної лінії № №7F480-UA-07 від 27.09.2007 року відкрити на користь бенефіціара безвідкличний непокритий документарний акредитив.

Згідно п.п. 3.1.4., 3.1.5 Договору акредитиву Емітент зобов'язався сплачувати Банку-емітенту комісійну винагороду за відкриття та за зобов'язання при відкритті непокритого Акредитива, а також проценти, відповідно до умов та строків, визначених пунктами 4.1., 4.2. та 4.3. цього Договору; сплачувати Банку-емітенту всі комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного (SWIFT. TELEX) зв'язку, в тому числі ті, що пов'язані з перерахуванням платежу за Акредитивом, комісії Підтверджуючого банку, а також усі інші комісії іноземних банків уразі відмови Бенефіціара сплатити зазначені комісії, відповідно до умов та строків, визначених у п. 4.4 цього Договору (протягом 5 робочих днів від дати отримання відповідної вимоги Банку-емітента).

Пунктом 4.1 Договору акредитиву сторони визначили, що за відкриття Акредитива Емітент до його відкриття та в подальшому щоквартально до дати виконання останнього платежу Банка-Емітента за Акредитивом, не пізніше 28 (Двадцять восьмого) числа останнього місяця кварталу, сплачує Банку-емітенту комісійну винагороду в розмірі 0,2 (Нуль цілих дві десятих) процентів від суми різниці між сумою залишку зобов'язань Банка-Емітента за Акредитивом та сумою грошових коштів, що розміщені Емітентом на Рахунку покриття, але не більше еквіваленіу 750 (Семисот п'ятдесяти) доларів США, шляхом перерахування коштів у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення нарахування комісійної винагороди на рахунок № 35703010909731 У Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012.

Відповідно до п. 4.2 Договору акредитиву за зобов'язання при відкритті непокритого Акредитива Емітент щомісячно, за період з дати відкриття акредитива до дати виконання останнього платежу за Акредитивом, сплачує Банку-емітенту комісійну винагороду в розмірі 4,5 (Чотири цілих п'ять десятих) процентів річних від суми різниці між сумою залишку зобов'язань Банка-Емітента за Акредитивом та сумою грошових коштів, що розміщені Емітентом на Рахунку покриття відповідно до умов п. 1.2.2.

Згідно п. 4.3. Договору акредитиву та Додаткової угоди до нього за період починаючи з моменту виплати Банком-емітентом будь-якої суми за Акредитивом на користь Бенефіціара до моменту повного відшкодування Емітентом сплачених сум, Емітент сплачує Банку-емітенту проценти за користування грошовими коштами у розмірі 16,0 процентів річних від суми, сплаченої Банком-емітентом Бенефіціаром за Акредитивом.

Пунктами 4.2.2., 4.3.2. Договору акредитиву сторони визничили, що Емітент сплачує Банку проценти та комісії щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані комісії та проценти.

Сторони у п.п. 7.1., 7.2 Договору погодили, що всі спори та розбіжності, що виникають між ними за цим Договором підлягають врегулюванню шляхом переговорів, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір передається на розгляд до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Також 17.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) укладено для виконання платежів за акредитивом, що відкритий згідно з умовами Договору про відкриття напокритогоакредитиву № 14-31-08/АН від 17.07.2008 р. (п. 1.2. Договору) Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157.

За умовами Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 р. Банком надано Боржнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у межах максимального ліміту заборгованості в сумі 3 049 800 (три мільйони сорок дев'ять тисяч вісімсот) доларів США 00 центів зі сплатою 13,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, з кінцевим терміном погашення всіх траншів по Кредиту не пізніше 30 червня 2014 року (п.п. 1.1., 1.1.1. Договору).

Згідно з п.п. 2.6., 2.7. Договору сплата процентів за користуванням Кредитом змінюється щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (факт/360).

29 жовтня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою процентну ставку по кредиту встановили на рівні 16 процентів річних, а строк кредитування продовжили до 30 червня 2014 року.

П.п. 2.12. Договору визначено, що в раз порушення умов п.п. 3.3.4., 3.3.11.1, цього Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі процентів, передбачених п.п.1.1.1. цього Договору, збільшеному на 1 пункт.

Відповідно до п.п. 3.3.5., 3.3.6. Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом і комісії, а також повертати в повному обсязі транші кредиту з дотриманням умов, вказаних в п.п. 1.1., 2.4. цього договору.

Згідно з п.п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів за користування кредитом та комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в валюті кредиту в розмірі 1,3 процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

В забезпечення виконання умов вищевказаних договорів сторони 17.07.2008 року, уклали:

1)          Договір застави майна за реєстровим № 1923, із змінами і доповненнями внесеними додатковою угодою N1 від 29 жовтня 2008 року зареєстрованим за реєстровим №3020, згідно умов якого Боржник передав в заставу Банку у якості забезпечення виконання основного зобов'язання , наступне рухоме майно: прес стрічковий, марки (моделі) В-FRU-2500 LR Flottweg, 2004 року виписку, заводський номер 304.065.09, місцезнаходження: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45; автоматична лінія розливу води «Вікторія», VICTORIA 5 G "JUNIOR" 400 ВРН-ЕS340-12-27-2R, 2004 року випуску, заводський номер 37540/04/144, місцезнаходження: Вінницька область, Калинівський район, с. Черепашинці.

Заставну вартість даних предметів застави сторони узгодили в сумі 3 221 274,00 грн.., що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становила 665 442 долари США. (п.1.1.1. договору застави).

2) Договір застави майнових прав № 02-10/3058 від 17.07.2008 року, згідно умов якого Боржник передав в заставу Банку в якості забезпечення виконання основного зобов'язання - майнові права вимоги поставки товару на умовах та у строк, що визначені у Контракті на поставку технологічної лінії № 7 F480-UА-07 від 27/09/2007 року, а саме: обладнання, яким є лінія видуву, розливу та пакування напоїв, соків з гомогенізованою м'якоттю, продуктивністю 15.6000 б/ч номінальна для 0,5л..

Заставну вартість даного предмету застави сторони узгодили в сумі 17 416 888,58 грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становила 3 597 936 доларів США (п.1.1.1. договору застави).

З огляду на невиконання Боржником прийнятих на себе зобов'язань Банком було подано до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позовну заяву про стягнення заборгованості з ВАТ "Вінніфрут".

23.03.2011 р. Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було прийнято рішення у справі № 1617/09, яким позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 р. в розмірі 5 420 636, 41 грн. та заборгованість за договором про відкриття непокритого акредитиву № 14-31-08/АН від 17.07.2008 р. в розмірі 3 324 019, 67 грн., а також 25 500, 00 грн. третейського збору.

14.02.2012 року господарським судом м. Києва видано Наказ про примусове виконання рішення згідно з яким, заборгованість Боржника за Договором про відкриття непокритого акредитиву № 14-31-08/АН від 17.07.2008 року перед Банком становила - 3 324 019 (три мільйони триста двадцять чотири тисячі дев'ятнадцять) гривень 67 коп., заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 р. в розмірі 5 420636(п'ять мільйонів чотириста двадцять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 41 коп. та третейський збір в сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень .

У зв'язку з тим, що Боржник продовжував не виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором акредитива Банком було подано до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позовну заяву про стягнення заборгованості з Боржника, яка виникла за період з 16.09.2010р. по 10.02.2014р.

23.07.2014 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 446/14 позов Банку задоволено та 10.09.2014 року господарським судом м. Києва видано Наказ про примусове виконання рішення згідно з яким, заборгованість Боржника зокрема за Договором про відкриття непокритого акредитиву № 14-31-08/АН від 17.07.2008 року перед Банком становила - 2 457 070 (два мільйони чотириста п'ятдесят сім тисяч сімдесят) гривень 80 коп. та заборгованість Боржника за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/157від 17.07.2008 року перед Банком становила - 26 713 968,15 грн.

Таким чином станом на 07.02.2017 р. як зазначено заявником у поданій до суду заяві сума заборгованості по комісії іноземного банку за підтвердження акредитиву Боржника перед Банком за Договором №14-31-08/АН про відкриття непокритого акредитива від 17 липня 2008 року, що визнана рішенням суду від 23.03.2011р. зазначена станом по 16.09.2010 р. та становить 132 352,13 доларів США/ еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 16.09.2010 - 7,9192грн.) 1 048 122,99 грн. та сума заборгованості, що визнана рішенням суду від 23.07.2014р., як донарахована заборгованості за період з 16.09.2010 р. по 10.02.2014 р. та становить 122 563,55 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 10.02.2014 -8,5282грн.) 1045 246,47 грн., що в сумі дорівнює 254 915.68 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на дату подання даної заяви - 27.0913160грн.) - 6 906 001, 24 грн. (станом на 07.02.2017 р. (вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство)).

Сума заборгованості Боржника перед Банком по комісії за ведення акредитиву за Договором №14-31-08/АН про відкриття непокритого акредитива від 17 липня 2008 року, що визнана рішенням суду від 23.03.2011р. зазначена станом по 16.09.2010 р. становить 2 275 896,68 грн. та що визнана рішенням суду від 23.07.2014р.,як різниця заборгованості за період з 16.09.2010 р. по 10.02.2014 р. - 1411824,33 грн., що в сумі дорівнює 3 687 721,01 грн.

З огляду на викладене заявником заявлено, станом на 07.02.2017 р. (до дня порушення провадження у справі про банкрутство), що заборгованість Боржника перед Банком, становить : по комісії іноземного банку за підтвердження акредитиву - 254 915.68 доларів США/еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на дату подання даної заяви - 27.0913160грн.) 6 906 001,24 грн.; по комісії за ведення акредитиву - 3 687 721,01грн.; Таким чином, загальна заборгованість Боржника станом на 07 лютого 2017р. перед Банком по Договору про відкриття непокритого акредитиву № 14-31-08/АН від 17.07.2008 року (з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 03.03.2017 - 27.0913160грн.) складає 10 593 722 (десять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот двадцять дві) гривні 25 коп.

Також станом на 07.02.2017 р. як зазначено заявником у поданій до суду заяві сума заборгованості Боржника перед Банком за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/157від 17.07.2008 року становить 252 570 802(двісті п'ятдесят два мільйони п'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) гривні 10 копійок:

- по кредиту: визнана рішенням суду від 23.03.2011р. зазначена станом по 16.09.2010 р. - 538 200,00 доларів США/ еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 16.09.2010 - 7,9192грн.) 4 262 113,44 грн. та визнана рішенням суду від 23.07.2014р., як донарахована заборгованість за період з 16.09.2010 р. по 10.02.2014 р. - 2 152 800,00 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 11.02.2014 - 8,5532 грн.) 18 413 328,96 грн., що в сумі складає 2 691 000,00 доларів США. Разом з тим зазначає, що станом на 07.02.2017 р. (вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство) 2 691 000,00 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на дату подання даної заяви - 27.0913160грн.) складає 72 902 731,36 грн.;

- по відсотках - 2 452 166,40/еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на дату подання даної заяви - 27.0913160грн.) 66 432 414,83 грн., в тому числі сума заборгованості, що визнана рішенням суду від 23.03.2011р. - 88 698,39 доларів США/ еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 16.09.2010 - 7,9192грн.) 702 420,29 грн. та сума заборгованості, що визнана рішенням суду від 23.07.2014р.,як донарахована заборгованості за період з 16.09.2010 по 11.02.2014 р. - 970 471,78 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 11.02.2014 - 8,5532 грн.) 8 300 639,19 грн.;

-          по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 407 505,40грн. (зазначена в рішенні суду від 23.03.2011р.) та 68 149 729,37 грн. (нарахована за період з 17.09.2010 по 07.02.2017);

- по пені за несвоєчасну сплату процентів - 48 597,28 грн. (зазначена в рішенні суду від 23.03.2011р.) та 44 629 824,18 грн. (нарахована за період з 17.09.2010 по 07.02.2017 р.).

21 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) укладено Договір кредиту № 050/27 - 5, згідно якого Банк надав Боржнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 58 060 (п'ятдесят вісім тисяч шістдесят) доларів США зі сплатою 13,25 % (тринадцять цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом до 18 січня 2013 року на умовах визначених даним кредитним договором.

В забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору сторони 21.01.2008року, уклали Договір застави майна №050/1-33 за реєстровим № 424, згідно умов якого Боржник передав в заставу Банку у якості забезпечення виконання основного зобов'язання, наступне рухоме майно: Транспортний засіб Меrsedes-Веnz Е 280, легковий седан, 2007 року виробництва, 2997куб.см., державний номер: АВ0101АЕ.

Сторони узгодили заставну вартість предмету застави в розмірі - 363 968,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становила 72 072, 87 доларів США (пункт 1.2. вказаного договору застави).

З огляду на невиконання Боржником прийнятих на себе зобов'язань Банком було подано до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позовні заяви про стягнення заборгованості з ВАТ "Вінніфрут".

Згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 62/12 від 29.02.2012 року вирішено стягнути з ВАТ «Вінніфрут» на користь банку заборгованість по даному кредитному договору в розмірі 214 529,55 грн. заборгованості по кредиту, 35 637,45 грн. заборгованості по відсотках, 9 752,99 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 2 699,47 пені за несвоєчасну сплату процентів. Загальна сума стягнутої заборгованості за даним Договором становить 262 619,46 грн. Згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 446/14 від 23.07.2014 року вирішено стягнути з ВАТ «Віннірут» на користь банку заборгованість по сплаті відсотків за даним Договором в сумі 65 110,72 грн.

Станом на 07.02.2017 р. як зазначено заявником у поданій до суду заяві сума заборгованості Боржника перед Банком за Договір кредиту № 050/27 - 5 від 21.01.2008 року становить 1 399 014(один мільйон триста дев'яносто дев'ять тисяч чотирнадцять) гривень 57 копійки: по кредиту - 26 860,85 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 03.03.2017 -27.0913160грн.) 727 695,78 грн.; по відсотках - 22 900,11 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 03.03.2017 -27.0913160грн.) 620 394,12 грн.; по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 9 752,99 грн.( нарахована за період з 28.03.2011 по 31.12.2011) та 29 059,15 грн.( нарахована за період з 12.01.2011 по 20.01.2014); по пені за несвоєчасну сплату процентів - 2 699,48 грн.( нарахована за період з 28.03.2011 по 31.12.2011) та 9 413,05 грн.( нарахована за період з 12.01.2011 по 20.01.2014).

Також 07 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) укладено Договір кредиту № 050/27 - 25, згідно якого Банк надав Боржнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 14 089 (чотирнадцять тисяч вісімдесят дев'ять) доларів США зі сплатою 13,25 % (тринадцять цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом до 06 лютого 2013 року на умовах визначених даним кредитним договором.

В забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору сторони 12.02.2008року, уклали Договір застави майна № 050/1-141 за реєстровим № 792, згідно умов якого Боржник передав в заставу Банку в якості забезпечення виконання основного зобов'язання, наступне рухоме майно: - транспортний засіб СНЕVROLET-LACETTI NF, легковий седан, 2007року виробництва,1799куб.см, державний номер НОМЕР_2.

Сторони узгодили заставну вартість предмету застави в розмірі - 85210,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становила 16 873, 27 доларів США (пункт 1.2. вказаного договору застави).

Згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.02.2012 року вирішено стягнути з ВАТ «Віннірут» на користь банку заборгованість за Договором кредиту №050/27-25 від 7 лютого 2008 року станом на 07 грудня 2011 року в розмірі 54 341,51 грн. заборгованості за кредитом, 8 915,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 2 233,16 пені за несвоєчасне повернення кредиту та 675,93 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків. Всього по даному Договору 66 116 гривень. Згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2014 року вирішено стягнути з ВАТ «Віннірут» на користь банку заборгованість по сплаті відсотків за даним Договором в сумі 16 492,88 грн.

Станом на 07.02.2017 р. як зазначено заявником у поданій до суду заяві сума заборгованості Боржника перед Банком за Договором кредиту № 050/27 - 25 від 07.02.2008 року становить 353 870(триста п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят) гривень 56 копійок: по кредиту - 6 804,00 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 03.03.2017 -27.0913160грн.) 184 329,31грн..; по відсотках - 5 786,82 доларів США /еквівалентно (по офіційному курсу НБУ станом на 03.03.2017 - 27.0913160грн.) 156 772.57грн.; по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 2 233,16 грн.( нарахована за період з 28.03.2011 по 31.12.2011) та 7 568,10 грн.(нарахована за період з 12.01.2011 по 20.01.2014); по пені за несвоєчасну сплату процентів - 675,93 грн.( нарахована за період з 28.03.2011 по 31.12.2011) та 2 291,49 грн.( нарахована за період з 12.01.2011 по 20.01.2014).

Окрім зазначеного заявник клопоче про визнання та включення грошових вимог зі сплати сум судових витрат, що понесені Банком при стягненні заборгованості з Боржника, а також суму сплаченого судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення”.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитним договором, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами.

Тому, суд вважає доведеним факт порушення вимог ПАТ «Урсоцбанк» в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" заборгованості:

При вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування строку позовної давності суд враховує, що вимоги за Договором №14-31-08/АН про відкриття непокритого акредитива від 17.07.2008 року повністю визнані Рішеннями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.03.2011 року у справі №1617/09 та від 23.07.2014 року у справі №446/14, на виконання яких Господарським судом м. Києва видано накази від 14.02.2012 року у справі №38/197 та від 10.09.2014 року у справі №910/17459/14 відповідно.

Також, Рішеннями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.02.2012 року у справі №62/12 та від 23.07.2014 року у справі №446/14 стягнута заборгованість ВАТ «Вінніфрут» зі сплати кредитних коштів та відсотків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 року, Договором кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року, Договором кредиту №050/27-25 від 07.02.2008 року станом на 11.02.2014 року.

Тобто, ПАТ «Укрсоцбанк» скористалося правом подачі позову до третейського суду, що відповідає умовам кредитних договорів, відтак перебіг позовної давності було перервано..

Оскільки, провадження у справі про банкрутство порушено 08.02.2017 року, введено мораторій на задоволення кредиторських вимог, відомості оприлюднено 13.02.2017 року, тобто в силу прямої Закону про банкрутство (ч.1 ст.23) банку надано право звернення до суду з заявою про визнання заборгованості, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство в межах нормативного строку пред’явлення кредиторських вимог.

На підставі ч.3 ст.19 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: зупиняється перебіг позовної давності.

Тому, строк позовної давності за кредиторськими вимогами по сплаті кредитних коштів та відсотків нарахованих в період з 12.02.2014 по 13.03.2014 року було зупинено.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Суд також критично оцінює позицію боржника відносно необхідності обчислення суми заборгованості в національній валюті, оскільки така сума боргу зафіксована у судових рішеннях третейського суду наказ Господарського суду м. Києва, оскільки ідповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Забезпечені кредитори також зазначають відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням їх кредиторських вимог. У розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Зобов'язання боржника-позичальника перед банком виникло на підставі кредитного договору та не припинилося його належним виконанням в ході виконавчого провадження на момент порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Рішення суду про стягнення з боржника на користь банку певної грошової суми на виконання кредитного договору (зокрема, про його дострокове виконання) не припиняє кредитного зобов'язання і не виключає стягнення процентів, пені та інших штрафних санкцій, до повного розрахунку за цим договором, тобто його виконання, проведеного належним чином.

Така правова позиція з узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Ухвали від 18.05.2011 року у справі №6-27640св08 та його Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 01.12.2011 року (позиція Вищого господарського суду України у справі № № 904/6827/14 – постанова від 15.03.2016 року).

Тобто, судові рішення є лише одним із доказів існування заборгованості боржника перед кредитором і не впливають на обов’язок ВАТ «Вінніфрут» виконати грошові зобов’язання, які виникли а обліковуються в іноземній валюті.

Отже, визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» щодо заборгованості боржника зі сплати кредитних коштів та відсотків в наступному розмірі:

за Договором №14-31-08/АН про відкриття непокритого акредитива від 17.07.2008 року : 254 915,68 доларів США (комісія іноземного банку за підтвердження акредитива) + 3 687 721,01 грн. (комісія за ведення акредитива);

за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 року: 2 691 000,00 долар США (заборгованість зі сплати кредитних коштів) + 2 452 166,40 доларів США (заборгованість зі сплати відсотків станом на 07.02.2017 року) ;

за Договором кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року : 26 860,85 доларів США (заборгованість зі сплати кредитних коштів) + 22 900,11 доларів США (заборгованість зі сплати відсотків станом на 07.02.2017 року);

за Договором кредиту №050/27-25 від 07.02.2008 року : 6 804,00 долара США (заборгованість зі сплати кредитних коштів) + 5 786,82 доларів США (заборгованість зі сплати відсотків станом на 07.02.2017 року).

Всього: 2724664,85 долари США (заборгованість зі сплати кредитних коштів), 2 480 853,33 долари США (заборгованість зі сплати відсотків станом на 07.02.2017 року), 915,68 доларів США (комісія іноземного банку за підтвердження акредитива) + 3 687 721,01 грн. (комісія за ведення акредитива).

Суд також визнає вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 58 124,36 грн. – витрат, що понесені при стягненні заборгованості з боржника.

Зазначена сума не може бути включена до першої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки не є судовим збором, також в силу п.1 ч.1 ст.45 чинної редакції Закону про банкрутство, у першу чергу задовольняються: витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору.

Тобто, до першої черги реєстру вимог кредиторів можуть бути віднесені виключно витрати на судовий збір, який сплачено в межах справи про банкрутство, а не інших судових справ.

За своєю правовою сутністю понесені баком витрати є збитками кредитора, зобов’язання зі сплати яких встановлено судовим рішенням, тому мають бути включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

При визначені суми пені яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів суд виходить з наступного.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3-11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013р., далі – Закон про банкрутство) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 (суддя Тісецький С.С.) за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" (далі – ТОВ "Агро-Топ", ініціюючий кредитор) до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 року за № 19397 з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

В ході здійснення касаційного провадження Вищим господарським судом України було встановлено дотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 10, 15 Закону про банкрутство при порушенні провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, встановлено порушення положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону про банкрутство, щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року (суддя Міліціанов Р.В.) за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора – ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, Ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була не скасованою та чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частинами 4-7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №3-27гс13 (постанова від 01.10.2013 року), згідно якої за абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня),не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов’язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов’язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Отже, частина вимог ПАТ "Укрсоцбанк" щодо включення до реєстру кредиторських вимог пені, яка нарахована за період з 31.10.2011 року по 11.01.2017 року, тобто протягом дії мораторію у справі №10/44/2011/5003, суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.).

Тому, в цій частині вимоги банку підлягають частковому задоволенню.

Крім того, з огляду на наведену вище практику застосування статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), суд не може прийняти до уваги в якості доказу існування зобов’язання за Договором кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року та Договором кредиту №050/27-25 від 07.02.2008 року зі сплати пені, частково визначене Рішеннями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.02.2012 року у справі №62/12 за період з 31.10.2011 року по 31.12.2011 року (рішення охоплює період з 28.03.2011 по 31.12.2011).

В силу ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішення третейського суду не має преюдиціального значення для розгляду даної справи, лише підтверджує факт існування заборгованості за кредитними договорами, вирішення питання про визнання кредиторських вимог здійснюється судом у справі про банкрутство за результатом оцінки усіх наданих сторонами доказів у сукупності.

Тобто, врахуванню підлягає визначений у рішенні період з 28.03.2011 року по 30.10.2011 року.

Суд також зауважує, що у таблицях до п.3 та п.4 заяви про визнання кредитором визначено два періоди нарахування пені: з 28.03.2011 по 31.12.2011 р.р. та 12.01.2011 по 20.01.2014 р.р., які співпадають між собою, тобто період з 12.01.2011 по 20.01.2014 р.р. охоплює попередній період.

Оскільки, Договори кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року та №050/27-25 від 07.02.2008 року містять лише одне положення – п.4.2, який передбачає нарахування пені, з метою недопущення подвійного стягнення, при розрахунках суд враховує період з 12.01.2011 по 20.01.2014 р.р.

Водночас, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» з нарахування пені після припинення дії мораторію у справі №10/44/2011/5003 за період з 12.01.2017 року по 07.02.2017 року включно (період складає 27 днів).

Таким чином, визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає заборгованість боржника зі сплати кредитних коштів та відсотків в наступному розмірі:

за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/157 від 17.07.2008 року:

407 505,40 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту станом на 16.09.2010 року - Рішення третейського суду від 23.03.2011) + 741 778,31 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 17.09.2010 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) + 954 096,21 грн. (пеня за період з 12.01.2017 року по 07.02.2017 року : 68 149 729,37 х 1,4% (кількість днів у заявленому періоді з 17.09.2010 по 07.02.2017 – 1926, частка визнаного періоду 27 днів) / 100) + = 2 103 379,92 грн.

48 597,28 грн. (пеня за несвоєчасне повернення відсотків станом на 16.09.2010 року - Рішення третейського суду від 23.03.2011) + 210 641,23 грн. (пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 17.09.2010 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) + 624 817,54 грн. (пеня за період з 12.01.2017 року по 07.02.2017 року : 44 629 824,18 х 1,4% (кількість днів у заявленому періоді з 17.09.2010 по 07.02.2017 - 1926, частка визнаного періоду 27 днів) / 100) + = 884 056,05 грн.;

за Договором кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року (заявлено пені за період з 12.01.2011 по 20.01.2014 р.р.):

5 265,67 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.01.2011 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) + 1 475,19 грн. (пеня за несвоєчасне повернення відсотків станом за період з 17.09.2010 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) = 6 740,86 грн.

за Договором кредиту №050/27-25 від 07.02.2008 року (заявлено пені за період з 12.01.2011 по 20.01.2014 р.р.):

1 289,98 грн. (пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.01.2011 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) + 366,09 грн. (пеня за несвоєчасне повернення відсотків станом за період з 17.09.2010 по 30.10.2011 р.р. – Довідка від 05.04.2017 року) = 1 656,07 грн.

Всього суд визнає: 2 103 379,92 + 884 056,05 + 6 740,86 + 1 656,07 = 2 995 832,90 грн.

Отже, в задоволенні вимог щодо включення до реєстру кредиторів пені за період з 31.10.2011 по 11.01.2017 р.р. (Договори кредиту №050/27-5 від 21.01.2008 року та №050/27-25 від 07.02.2008 року – період з 31.10.2011 по 20.102.104 р.р.) в сумі:

66 453 854,85 грн. (68 149 729,37 - 741 778,31 - 954 096,21) + 43 794 365,41 грн. (629 824,18 - 210 641,23 - 624 817,54) + 31731,34 грн. (29 059,15 + 9 413,05 – 6 740,86) + 8 203,52 грн. (7 568,10 + 2 291,49 – 1 656,07) = 110 288 155,12 грн. - слід відмовити.

Таким чином, судом визнано вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі: 2724664,85 долари США (заборгованість зі сплати кредитних коштів), 2 480 853,33 долари США (заборгованість зі сплати відсотків станом на 07.02.2017 року), 915,68 доларів США (комісія іноземного банку за підтвердження акредитива), 3 687 721,01 грн. (комісія за ведення акредитива), 2 995 832,90 грн. (пеня).

При визначенні суми, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів суд враховує, що в силу ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до суду 13.03.2017 року , курс гривні до 1 долара США становив 26,810151 грн., банком 05.04.2017 року уточнено вимоги, що допускається в силу ч.4 ст.22 ГПК України, то визнанню підлягає сума вимог в розмірі:

73 048 676,05 грн. (2 724 664,85 х 26,810151) + 66 512 052,39 грн. (2 480 853,33 х 26,810151) + 24 549,52 грн. (915,68 х 26,810151), + 3 687 721,01 грн. + 2 995 832,90 грн. + 58 124,36 грн. = 146 326 956,23 грн. (з яких 73 048 676,05 грн. (заборгованість зі сплати кредитних коштів) + 66 512 052,39 грн. (заборгованість зі сплати відсотків) + 24 549,52 грн. (заборгованість по комісії іноземного банку за підтвердження акредитива) + 3 687 721,01 грн. (заборгованість по комісії за ведення акредитива) + 2 995 832,90 грн. (пеня) + 58 124,36 грн. (зобов’язання з відшкодування витрат, пов’язаних з стягнення заборгованості).

При вирішенні питання про розмір вимог кредитора, які є забезпеченими суд виходить з наступного.

На підставі ч.8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч.4 ст.42 Закону).

Згідно п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Судом встановлено, що сторонами підписано:

договір застави майна №02-10/3057 від 17.07.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 3 221 274,00 грн., що становило еквівалент 665 442,49 доларів США;

договір застави майнових прав №02-10/3058 від 17.07.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 354 000,00 доларів США та 3 049 800 Євро, що складало еквівалент 17 416 8888,58 грн. або 3 597 000 доларів США;

договір застави майна №050/1-33 від 21.01.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 363 968,00 грн., що становило еквівалент 72 072,87 доларів США;

договір застави майна №050/1-41 від 20.02.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 85 210,00 грн., що становило еквівалент 16 873,27 доларів США.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 ЦК України).

Тобто, законодавець застосовує поняття вираження зобов’язання та визначення грошового еквіваленту, при цьому зазначення суми зобов’язання в іноземній валюті не заборонено нормами чинного законодавства України.

Правові наслідки у вигляді визначення суми платежу за офіційним курсом відповідної валюти настають у випадку зазначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті незалежно від способу такого відображення («іноземна валюта, що складає еквівалент у гривні» або «гривня, що складає еквівалент в іноземній валюті»).

Тобто, сам факт визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті є правовою підставою застосування ч.2 ст.533 ЦК України.

Тому, суд доходить висновку. що сторонами погоджено вартість заставного майна із визначення еквіваленту в іноземній валюті.

У визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника суд також враховує положення ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Дана норма є спеціальною по відношенню до ч.2 ст.533 ЦК України, оскільки вказує на визначення суми зобов’язання саме на дату пред’явлення вимоги, а на день платежу.

Таким чином, закон про банкрутство не передбачає будь – якої іншої альтернативи щодо визначення розміру забезпечених вимог в іноземній валюті, окрім як на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, та не містить спеціальних норм відносно даного питання.

Оскільки, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду 13.03.2017 року, курс гривні до долара США становив 26,810151 грн., курс гривні до Євро – 28,434846 грн., то розмір вимог кредитора, які забезпечені майном боржника складає :

(665 442,49 доларів США х 26,810151) + (345 000,00 Євро х 28,434846) х (3 049 800 доларів США х 26,810151) + (72 072,87 доларів США х 26,810151) + (16 873,27 доларів США х 26,810151) = 17 840 613,64 + 9 810 021,87 + 81 765 598,52 + 1 932 284,53 + 452 374,92 = 111 800 893,48 грн.

Отже, суд доходить висновку, що слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Вінніфрут» конкурсні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 111 800 893,48 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; вимоги в сумі 34 526 062,75 грн. (146 326 956,23 - 111 800 893,48) до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (27 759 834,96 – заборгованість зі сплати відсотків, 870 24 549,52 (заборгованість по комісії іноземного банку за підтвердження акредитива) + 3 687 721,01 (заборгованість по комісії за ведення акредитива) + 58 124,36 (зобов’язання з відшкодування витрат, пов’язаних із стягненням заборгованості); 2 995 832,90 грн. (заборгованість зі сплати пені) - до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Окрім того, сплачена заявником сума судового збору у розмірі 3200, 00 грн. за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, з огляду на вимоги ст. 45 Закону про банкрутство, підлягає визнанню та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Отже, заява банку підлягає частковому задоволенню.

З приводу розгляду заяви ПАТ “Банк «Київська Русь» суд виходить з наступного.

Представник кредитора заперечувала проти застосування строку позовної давності з підстав дії мораторію у справі №10/44/2011/5003 року протягом якого перебіг строку позовної давності зупиняється.

19 листопада 2007 року між Акціонерним Банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь» (надалі - Банк, Кредитор) та ВАТ «Вінніфрут» (надалі - Боржник, Позичальник) було укладено Кредитний договір №47/2007-Ю із змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір).

Предметом кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту: 4000114, 80 грн., плата за користування кредитом: 17% річних, на строк до 18.11.2010 р., фіксована плата за надання кредиту: 30000,00 грн. (п.1.1 договору).

Згідно п.4.1, 4.2 Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядку, встановленому Кредитним договором та сплачувати Банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, встановленому Кредитним договором.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3. Кредитного договору встановлено, що нарахування плати за користування кредитом починається з дати списання кредитних коштів з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30 (31-е) число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору Боржник здійснює перерахування Кредитору плату за користування кредитом щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту.

Відповідно до п.8.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснити погашення кредиту шляхом перерахування грошових коштів з свого банківського (поточного) рахунку на рахунок №2063710201024 згідно встановленого договором графіка.

10.01.2008 р. укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким сторони домовилися п.7.2 Кредитного договору викласти в такій редакції: «Плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30 (31-е) число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів».

14 травня 2008 року було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, яким з 15.05.2008 р. сторони домовилися викласти п.1.1 кредитного договору в наступній редакції: «Предметом кредитного договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту: 4000114, 80 грн., плата за користування кредитом: 17, 5% річних, на строк до 18.11.2010 р., фіксована плата за надання кредиту: 30000,00 грн.».

07 липня 2008 року Договором про внесення змін до Кредитного договору плату за користування кредитом встановлено в розмірі 19% річних.

26 грудня 2008 року Договором про внесення змін до Кредитного договору плату за користування кредитом встановлено в розмірі 23% річних.

12 березня 2009 року Договором про внесення змін до Кредитного договору збільшено суму кредиту до 4 763 000,00 грн. та встановлено плату за користування кредитом в розмірі 21% річних.

01 березня 2010 року Договором про внесення змін до Кредитного договору збільшено суму кредиту до 4 814 000,00 грн. та встановлено плату за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

На виконання умов Кредитного договору, договорів про внесення змін до нього ПАТ «Банк «Київська Русь» надало ВАТ «Вінніфрут» кредит в розмірі 4815147, 62 грн., що стверджується копіями меморіальних ордерів та виписок по особовому рахунку.

Пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Умовами Кредитного договору (п. 9.2.) передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1. Кредитного договору встановлено, що кредитний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Вінніфрут» перед ПАТ «Банк «Київська Русь» за Кредитним договором № 47/2007-Ю від 19 листопада 2007 року, між Банком та Боржником було укладено наступні договори:

1. Договір застави від 16 травня 2008 року, посвідчений Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 3028 із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 31 березня 2009 року, реєстровий № 676, про внесення змін до Договору застави від, посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 16 травня 2008 року за реєстровим № 3028 і Договору від 07 червня 2010 року, реєстровий № 1082, про внесення змін до Договору застави від, посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 16 травня 2008 року за реєстровим № 3028 (надалі все разом - Договір застави 1).

Відповідно до умов Договору застави 1 (п.1.1.), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, ВАТ «Вінніфрут» передало в заставу Банку рухоме майно на суму 1 944 318, 24 грн., а саме обладнання:Стелажна система Drive компл. 2, 1 комплект, вартістю 868 881, 84 грн., на суму 868 881, 84 грн.; Стелажна система Drive компл. 3, 1 комплект, вартістю 835 002, 00 грн., на суму 835 002, 00 грн.; Герметизатор зі складною рамою 3400*3400 з одинарним верхним листом, 6 комплектів, вартістю 6 559,20 грн., на суму 39 355,20 грн.; Платформа вирівнююча з поворотною апарелю вбудованого типу (до 6 тонн), 6 комплектів, вартістю 106948,80 грн., на суму 106948,80 грн.; Бампер гумовий 250*205*100, 12 шт., вартістю 5 342,40 грн., на суму 5 342,40 грн.; Ворота секційні 2700*2700 мм, 6 шт., вартістю 6 488,40 грн., на суму 38 930,40 грн.; Направляюча високо ведуча, 6 шт., вартістю 285,60 грн., на суму 1 713,60 грн.; Ручний цепний привід, 6 шт., вартістю 356,40 грн., на суму 2 138, 40 грн.; Вікно акрилове, 6 шт., вартістю 300,00 грн., на суму 1 800,00 грн.; Тамбур перегрузочний 2350*2880*4900(Н), 2 шт., вартістю 22 102,80 грн., на суму 44 205,60 грн., (надалі все разом - Предмет застави 1) (п. 1.2. Договору застави). Згідно п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість Предмету застави, за домовленістю сторін, становить 1 944 318,24 грн. (один - мільйон дев 'ятсот сорок чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 24 копійки). Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п. 2.1.9. цього Договору.

2. Договір застави від 23 листопада 2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 6602 із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 26 березня 2009 року, реєстровий № 650, про внесення змін до Договору застави посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 23 листопада 2007 року за реєстровим № 6602 і Договору від 07 червня 2010 року, реєстровий № 1080, про внесення змін до Договору застави посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 23 листопада 2007 року за реєстровим № 6602 (надалі все разом - Договір застави 2)

Відповідно до умов Договору застави 2 (п.1.1.), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, ВАТ «Вінніфрут» передало в заставу Банку рухоме майно, а саме: автонавантажувач ТСМ FG 15Т19 VFHM400 в кількості 1 шт. вартістю 96 000,00 грн.; автонавантажувач ТСМ FG 15Т13 VM300 в кількості 1 шт. вартістю 86 000,00 грн.; автонавантажувач ТСМ FG 18Т13 VFНМ480 в кількості 1 шт. вартістю 86 000,00 грн.; стелажна система Drive-in в кількості 1 шт. вартістю 1 628 736,00 грн.; обладнання ИПБ SENTRY МРS Sinus 250кВА/200кВт в кількості 2 шт. загальною вартістю 388 800,00 грн.; комплект акумуляторних батарей зі стелажами (шкафами) і перемичками на 9 мін. автономії в кількості 2 шт. загальною вартістю 204 480,00 грн.; SMNP адаптер для видаленого моніторинга по звязку ТСТ/ІР в кількості 2 шт. загальною вартістю 2 880,00 грн., (надалі все разом - Предмет застави 2).

Згідно п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість Предмету застави, за домовленістю сторін, становить 2 491 896,00 грн. (два мільйони чотириста дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто шість гривень 00 копійок). Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п. 2.1.9. цього Договору. .

3.          Договір застави від 17 квітня 2008 року, посвідчений Приватним нотаріусом Калиновського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 1790 із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 31 березня 2009 року, реєстровий № 1210, про внесення змін до Договору застави від 17 квітня 2008 року і Договору від 14 червня 2010 року, реєстровий № 1963, про внесення змін до Договору застави від 17 квітня 2008 року, (надалі все разом - Договір застави 3)

Відповідно до умов Договору застави 3 (п.1.2.), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, ВАТ «Вінніфрут» передало в заставу Банку рухоме майно, а саме автонавантажувач Коmatsu FG15Т у кількості 2 (дві) штуки (надалі - Предмет застави 3).

Згідно п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість Предмету застави, за домовленістю сторін, становить 262 700,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі сімсот гривень 00 копійок). Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п. 2.1.9. цього Договору.

4.          Договір застави від 21 грудня 2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 7288 із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 26 березня 2009 року, реєстровий № 651, про внесення змін до Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 21 грудня 2007 року за реєстровим № 7288 і Договору від 07 червня 2010 року, реєстровий № 1081, про внесення змін до Договору застави, посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 21 грудня 2007 року за реєстровим № 7288 (надалі все разом - Договір застави 4)

Відповідно до умов Договору застави 4 (п.1.1.), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, ВАТ «Вінніфрут» передало в заставу Банку рухоме майно - автопідйомник ГАЗ моделі 3309, 2007 року випуску, білого кольору, типу автопідйомник - С, повною масою 6750 кг., об'єм двигуна 4750, шасі № 00033070070137535 33070070137535, реєстраційний номер НОМЕР_3. (надалі - Предмет застави 4).

Згідно п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість Предмету застави, за домовленістю сторін, становить 222 300,00 грн. (двісті двадцять дві тисячі триста гривень 00 копійок). Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п. 2.1.9. цього Договору.

5.          Договір застави від 21 грудня 2007 року, із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 26 березня 2009 року про зміну договору застави від 21 листопада 2007 року (надалі все разом - Договір застави 5).

Відповідно до умов Договору застави 5 (п.1.1., п.1.2.), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, ВАТ «Вінніфрут» передало в заставу Банку рухоме майно: етикіровочну машину БЗ-ЄМА-21-11 в комплекті в кількості 1 шт. вартістю 175 658,19 грн.; триблок БЗ-ИНА-6 в складі: машини ополіскуючої БЗ-ОМВ-6 та машини фасувально- укупорочної БЗ-ВР2М/1-02...07 в кількості одна штука вартістю 698 328,80 грн. (надалі все разом - Предмет застави 5).

Згідно п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість Предмету застави, за домовленістю сторін, становить 873 986,99 грн. (вісімсот сімдесят три тисячі дев 'ятсот вісімдесят шість гривень 99 копійок). Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п. 2.1.9. цього Договору.

З огляду на невиконання Боржником прийнятих на себе зобов'язань Банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року у справі № 902/1023/13 позов Банку було задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код 30807701 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", код 24214088 (вул. Хорива, 11-А, м. Київ; вул. Козицького, 51, м. Вінниця, 21050) 4 765 147, 62 грн. - боргу по кредиту, 424892, 33 грн. - плати за користування кредитними коштами за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р., 68 820, 00 грн. - витрат на судовий збір.

Разом з тим рішення суду Боржником не виконано, як і зобов'язання прийняті на себе Боржником згідно Кредитного договору.

З огляду на невиконання Боржником прийнятих на себе зобов'язань, порушенням провадження у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" ПАТ "Банк "Київська Русь" звернувся із заявою до Господарського суду Вінницької області про визнання грошових вимог до боржника - ВАТ "Вінніфрут" та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17.

Заявлені грошові вимоги до боржника становлять 22 398 028, 06 грн. та складаються із суми заборгованості за кредитом - 4 765 147,62 грн.; 848 779,36 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом; 8 515 242,82 грн. заборгованості зі сплати 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту (п. 9.1. Кредитного договору); 5 093 942,81 грн. нарахування індексу інфляції; 106 095,45грн. заборгованості зі сплати пені за прострочення погашення заборгованості зі сплати процентів; 68 820, 00 грн. судового збору згідно рішення суду. Зазначені вимоги заявник просить включити до реєстру вимог кредиторів у 1, 4, 6 чергу задоволення вимог кредиторів та грошові вимоги в сумі 5 795 201, 23 грн. - окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення”.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитним договором, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами.

Тому, суд вважає доведеним факт порушення вимог ПАТ “Банк «Київська Русь» в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" 4 765 147, 62 грн. – заборгованості по сплаті кредитних коштів, 424 892, 33 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом за період з з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р., 68 820, 00 грн. - витрат на судовий збір, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 06.08.2013 року у справі №902/1023/13 та залишилась непогашеною.

При вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування строку позовної давності суд враховує, що Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3-11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013р., далі – Закон про банкрутство) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 (суддя Тісецький С.С.) за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" (далі – ТОВ "Агро-Топ", ініціюючий кредитор) до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 року за № 19397 з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

24.07.2015 року до канцелярії Господарського суду Вінницької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" № 62329-11-5/5 від 20.07.2015 року про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №10/44/2011/5003.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

В ході здійснення касаційного провадження Вищим господарським судом України було встановлено дотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 10, 15 Закону про банкрутство при порушенні провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, встановлено порушення положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону про банкрутство, щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року (суддя Міліціанов Р.В.) за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора – ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, Ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була не скасованою та чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частинами 4-7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В силу п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (п.13 Постанови).

Таким чином, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р.) поширювалася виключно на вимоги конкурсних кредиторів.

Отже, протягом періоду часу з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" за грошовими зобов'язаннями строк виконання яких настав до 30.10.2011 року включно.

Водночас, поточні кредитори (за грошовими зобов'язаннями котрі виникли після 30.10.2011 року) могли захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки, заборгованість в сумі 4 765 147,62 грн. – по сплаті кредитних коштів, 424 892,33 грн. – по процентам за користування кредитом за період з з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р., 68 820, 00 грн. - витрат на судовий збір, визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 06.08.2013 року у справі №902/1023/13, виникла до 31.10.2011 року, то дана обставина свідчить про використання заявником права на позов, отже відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаної суми боргу.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

На підставі п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Українивід від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16 віднесено введений в рамках провадження у справі про банкрутство мораторій до переліку підстав зупинення перебігу позовної давності.

Тому, суд враховує дану правову позицію в силу ч.3 ст.82 ГПК України.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

З огляду на фактичні обставини справи №10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", яка перебувала у провадженні суду в період з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року суд враховує, що після порушення провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів 31.10.2011 року, провадження у справі №10/44/2011/5003 було зупинено починаючи з 28.11.2011 року (періодично поновлювалось на зупинялось Ухвалами Вінницького господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 року та 20.11.2014 року) до 17.06.2015 року (Ухвала Господарського суду Вінницької області про поновлення провадження (суддя Тісецький С.С.).

Особливістю захисту прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство. порушеної за правилами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) є та обставина. що відлік строку на заявлення таких вимог розпочинається після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (ч.1 ст.14 Закону про банкрутство).

Вперше в рамках справи № 10/44/2011/5003 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" - 23.06.2015 р. за № 19397 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

28.08.2015 року до суду від ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшла заява № 414/40.1 від 27.08.2015 року про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 10/44/2011/5003.

Після направлення справи на новий судовий розгляд судом касаційної інстанції, вдруге офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" розміщено - 19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221.

15.12.2016 року від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" повторно надійшла заява № 6125/16 від 06.12.2016р. (вх. суду № 06-54/248/16 від 15.12.2016р.) про визнання кредиторських вимог у розмірі 22398028,06 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" у справі №10/44/2011/5003.

Таким чином, кредитором вжито передбачених Законом про банкрутство заходів направлених на прийняття судом до провадження, розгляд та визнання конкурсних грошових вимог.

Тому, такі обставини як:

визначений Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) порядок звернення до суду з конкурсними грошовими вимогами, який встановлював початок обчислення такого строку з дати офіційного оприлюднення інформації про порушення справи про банкрутство;

зупинення провадження у справі № 10/44/2011/5003 протягом тривалого часу;

пріоритетність норм Закону про банкрутство, які регламентують спеціальний до позовного провадження, порядок звернення до суду конкурсних кредиторів,

відсутність прямої норми в Закону про банкрутство, яка б врегульовувала описані правовідносини,

істотно утруднювали своєчасне пред'явлення ПАТ «Банк «Київська Русь» вимог до ВАТ "Вінніфрут" в сумі:

1 359 046,21 грн. (30% річних з 18.11.2010 по 30.10.2011) + 243 022,53 грн. (інфляційні втрати з 18.11.2010 по 30.10.2011) = 1 602 068,74 грн., що у даній конкретній справі свідчить про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності в цій частині вимог.

Таким чином, суд критично оцінює позицію представника боржника стосовно можливості пред'явлення позову за конкурсними вимогами і у період дії мораторію, оскільки кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, наявність обставин, які утруднюють подачу позову (а не лише існування таких що унеможливлюють його подачу) є самостійною правовою підставою для визнання судом поважними причин пропуску даного строку.

Тому, суд вважає, що заявлені грошові вимоги в сумі 1 602 068,74 грн., які були нараховані до 30.10.2011 року підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

ПАТ «Банк «Київська Русь» також заявлено про визнання вимог зі сплати пені в сумі 106 095, 45 грн., яка нарахована за період з 02.11.2015 року по 01.11.2016 року (том.7 а.с.24).

При вирішенні питання про включення даної суми до реєстру вимог кредиторів суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №3-27гс13 (постанова від 01.10.2013 року), згідно якої за абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов’язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов’язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Оскільки, заявлена ПАТ «Банк «Київська Русь» пеня в сумі 106 095,45 грн. нарахована за період з 02.11.2015 року по 01.11.2016 року, тобто протягом дії мораторію у справі №10/44/2011/5003, то її нарахування суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.).

Отже, в задоволенні вимог щодо включення пені в сумі 106 095, 45 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів слід відмовити.

Водночас, суд вважає правомірним нарахування 30% річних, оскільки даний вид вимог віднесено не до штрафних санкцій, а до відповідальності боржника і за своєю юридичною природою дана вимога є договірним розміром збільшених відсотків відповідальності за порушення грошового зобов’язання (ч.2 ст.625 ЦК України).

З розрахунків ПАТ «Банк «Київська Русь» від 05.04.2017 року судом встановлено, що у період з 31.10.2011 року по 01.11.2016 року (кінцева дата нарахування зобов’язань визначена у заяві кредитора) нараховано:

відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3 631 439,52 грн.; 30% річних в сумі 7 156 196,60 грн.; інфляційні втрати в розмірі 4 617 428,04 грн.,

тобто після порушення провадження у справі №10/44/2011/5003 (31.10.2011 р.), зазначені вимоги могли бути заявлені тільки як поточні, на дані вимоги мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширювався.

Заявник мав право звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, разом з тим таким правом не скористався, причини, які унеможливлювали або утруднювали пред'явлення позову за вимогами, що виникли після 30.10.2011 року суду невідомі, чинність мораторію у справі №10/44/2011/5003 поширювалася виключно на конкурсні вимоги, не розуміння кредитором нормативного порядку задоволення грошових вимог не може бути підставою для зупинення чи переривання строку позовної давності.

На виконання ст.ст.32, 33 ГПК України ПАТ «Банк «Київська Русь» не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак право вимоги щодо стягнення відсотків, яке розраховується по кожному платежу, з 01.01.2012 року (відсотки станом на 31.12.2011 року стягнуто судовим рішенням у справі №902/1023/13) по 06.02.2014 року, сплинуло починаючи з 01.01.2015 року по 06.02.2017 року.

Тому, в межах трирічного строку позовної давності заявлено вимогу про сплату відсотків за період з 07.02.2014 року по 01.11.2016 року.

Сума, яка підлягає задоволенню становить :

651 236,83 (період з 07.02.2014 по 31.12.2014 - 724699,52 / 365 х 328) + 724 699,52 (період з 01.01.2015 по 31.12.2015) + 607 556,32 (період з 01.01.2016 по 01.11.2016) = 1 983 492,67 грн.

Отже, суд відмовляє у визнанні вимог зі сплати процентів за період з 01.01.2012 року по 06.02.2014 року в сумі : 726 885,00 (період з 01.01.2012 по 31.12.2012) + 724 699,00 (період з 01.01.2013 по 31.12.2013) + 73 462,69 (період з 01.01.2014 по 06.02.2014 - 724699,52 / 365 х 37) = 1 525 046,69 грн.

Також, в межах трирічного строку позовної давності заявлено вимогу про сплату 30% річних за період з 07.02.2014 року по 01.11.2016 року.

Сума, яка підлягає задоволенню становить :

2 714 175,86 (період з 07.02.2014 по 31.12.2015 – 4 288 632,85 / 1095 х 693) + 1 195 192,76 (період з 01.01.2016 по 01.11.2016) = 3 909 368,62 грн.

Отже, суд відмовляє у визнанні вимог зі сплати 30% річних за період з 01.01.2012 року по 06.02.2014 року в сумі : 242 826,70 (період з 31.10.2011 по 31.12.2012) + 1 429 544,25 (період з 01.01.2012 по 31.12.2012) + 1 574 456,99 (період з 01.01.2013 по 06.02.2014 - 4 288 632,85 / 1095 х 402) = 3 246 827,94 грн.

Крім того, в межах трирічного строку позовної давності заявлено вимогу про сплату інфляційних втрат за період з 07.02.2014 року по 01.11.2016 року.

Сума, яка підлягає задоволенню становить :

676 583,22 (період з 07.02.2014 по 01.11.2016 – 4 617 428,04 грн. / 1829 х 268).

Отже, суд відмовляє у визнанні вимог зі сплати інфляційних втрат за період з 01.01.2012 року по 06.02.2014 року в сумі :

4 617 428,04 грн. - 676 583,22 = 3 940 844,82 грн.

Суд не може врахувати надані 05.04.2017 року банком розрахунки з нарахованих процентів за користування кредитом, 30% річних, інфляційних нарахувань з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року, оскільки такі нарахування виходять за межі пред’явлених вимог, які заявлено в межах нарахувань станом на 01.11.2016 року.

Суд також критично оцінює вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» стосовно включення вимог в сумі 68 820,00 грн. по сплаті судового збору у справі №902/1023/13 до першої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки в силу п.1 ч.1 ст.45 чинної редакції Закону про банкрутство, у першу чергу задовольняються: витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору.

Тобто, до першої черги реєстру вимог кредиторів можуть бути віднесені виключно витрати на судовий збір, який сплачено в межах справи про банкрутство, а не інших судових справ.

За своєю правовою сутністю понесені ПАТ «Банк «Київська Русь» витрати зі сплати судового збору в сумі 68 820,00 грн. у справі №902/1023/13 є збитками кредитора, зобов’язання зі сплати яких встановлено судовим рішенням, тому мають бути включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, визнанню підлягають заявлені ПАТ «Банк» Київська Русь» вимоги в сумі: 4 765 147,62 грн. (тіло кредиту) + 424 892,33 грн. (проценти за судовим рішенням) + 1 983 492,67 грн. (проценти з 07.02.2014 року по 01.11.2016 року) + 68 820, 00 грн. (судовий збір у справі №902/1023/13) + 1 359 046,21 грн. (30% річних з 18.11.2010 по 30.10.2011) + 3 909 368,62 грн. (30% річних з 07.02.2014 року по 01.11.2016) + 243 022,53 грн. (інфляційні втрати з 18.11.2010 по 30.10.2011) + 676 583,22 грн. (інфляційні втрати з 07.02.2014 по 01.11.2016) = 13 430 373,20 грн. (з яких 4 765 147,62 грн. (тіло кредиту), 2 408 385,00 грн. (проценти), 68 820, 00 грн. (судовий збір у справі №902/1023/13), 5 268 414,83 грн. (30% річних) + 919 605,75грн. (інфляційні втрати).

Вимоги, які відхилені судом: 106 095,45 грн.(пеня) + 1 525 046,69 грн. (відсотки) + 3 246 827,94 грн. (30% річних) + 3 940 844,82 грн. (інфляційні втрати) = 8 818 814,90 грн.

При вирішенні питання про розмір вимог кредитора, які є забезпеченими суд виходить з наступного.

На підставі ч.8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч.4 ст.42 Закону).

Згідно п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Судом встановлено, що сторонами підписано:

договір застави 23.11.2007 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 2 491 896,00 грн.;

договір застави від 16.05.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 1 944 318,24 грн.;

договір застави від 21.12.2007 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 222 300,00 грн.;

договір застави від 17.04.2008 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 262 700,00 грн.;

договір застави від 01.11.2007 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 873 986,99 грн.

Загальна вартість заставного майна складає : 5 795 201,23 грн.

Отже, суд доходить висновку, що слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Вінніфрут» конкурсні вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» в сумі 5 795 201,23 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; вимоги в сумі 7 635 171,97 грн. (13 430 373,20 - 5 795 201,23) до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (1 378 331,39 грн. – проценти, 5 268 414,83 грн. (30% річних) + 919 605,75грн. (інфляційні втрати), 68 820, 00 грн. (зобов’язання визначене судовим рішенням у справі №902/1023/13).

Окрім того, сплачена заявником сума судового збору у розмірі 3200, 00 грн. за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, з огляду на вимоги ст. 45 Закону про банкрутство, підлягає визнанню та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Отже, заява банку підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 23, 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4, 4-1, 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву ПАТ "Комерційний Банк "Надра" №1-4-1426 від 28.02.2017р. (вх. канц. № 06-54/52/17 від 09.03.2017р.) задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (код 20025456) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі:

5 057 840,00 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

8 791 882,52 грн. (3 419 230,39 грн. – заборгованість зі сплати кредитних коштів, 4 501 733,15 грн. – заборгованість зі сплати процентів, 870 918,98 грн. – заборгованість зі сплати 3% річних)- четверта черга задоволення вимог кредиторів;

175 803,22 грн. - заборгованість зі сплати пені - шоста черга реєстру вимог кредиторів;

3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов’язати розпорядника майно внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно Договору застави від 31.05.2005 року, реєстровий № 1880 та Договору застави від 31.05.2005 року, реєстровий № 1881.

У задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (код 20025456) в сумі 3 060 515,37 грн. - відмовити.

2. Заяву ПАТ "РВС Банк" від 27.02.2017р. (вх. канц. № 06-54/54/17 від 10.03.2017р.) задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (код 39849797) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі:

168 154 817,26 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

2 928 729,59 грн. (заборгованість зі сплати процентів) - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов’язати розпорядника майно внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно Договору застави №435/ЗМ-3 від 18.01.2006 р., Договору застави №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 р., Договору застави №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 р., Договору застави №435/ЗМ-4 від 19.04.2006 р., Договору застави №435/ЗМ-5 від 27.04.2006 р.

У задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (код 39849797) в сумі 34 826 813,68 грн. - відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

3. Заяву ПАТ "Укрсоцбанк" від 03.03.2017р. (вх. канц. № 06-55/52/17 від 13.03.2017р.) задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код 00039019) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі:

111 800 893,48 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

34 526 062,75 грн. (27 759 834,96 – заборгованість зі сплати відсотків, 870 24 549,52 (заборгованість по комісії іноземного банку за підтвердження акредитива) + 3 687 721,01 (заборгованість по комісії за ведення акредитива) + 58 124,36 (зобов’язання з відшкодування витрат, пов’язаних із стягненням заборгованості) - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

2 995 832,90 грн. - заборгованість зі сплати пені - шоста черга реєстру вимог кредиторів;

3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов’язати розпорядника майно внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно договору застави №02-10/3057 від 17.07.2008 р., договору застави №02-10/3058 від 17.07.2008 р., договору застави № 050/1-33 від 21.01.2008 р., договору застави № 050/1-41 від 20.02.2008 р..

У задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код 00039019) в сумі 110 288 155,12 грн. - відмовити.

4. Заяву ПАТ "Банк "Київська Русь" № 960/16 від 10.03.2017р. (вх. канц. № 06-54/59/17 від 15.03.2017р.) задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код 24214088) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі:

5 795 201,23 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

7 635 171,97 грн. (1 378 331,39 грн. – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 5 268 414,83 грн. (30% річних) + 919 605,75 грн. (інфляційні втрати), 68 820, 00 грн. (зобов’язання визначене судовим рішенням у справі №902/1023/13) - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов’язати розпорядника майно внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно Договору застави від 16.05.2008 р., реєстровий № 3028, Договору застави від 23.11.2007 р., реєстровий № 6602, Договір застави від 17.04.2008 р., реєстровий № 1790, Договір застави від 21.12.2007 р., реєстровий № 7288.

У задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код 24214088) в сумі 8 818 814,90 грн. - відмовити.

5. Ухвалу направити згідно переліку рекомендованим листом.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.прим:

1 - до справи;

2 - ВАТ Вінніфрут", 22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.;

3 - арбітражний керуючий (розпорядник майна ВАТ "Вінніфрут") ОСОБА_8;

4 - ПАТ "Альфа-Банк", 01001, вул. Десятинна, 4/6, м. Київ;

5 - ПАТ "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Січових Стрільців, 15, м. Київ, 04053;

6,7 - ПАТ "РВС БАНК" (вул. Введенська, 29/58, м. Київ, 04071); представник ПАТ "РВС БАНК" ОСОБА_9 (вул. Соборна, 72, оф. 219, м. Вінниця);

8,9 - ПАТ "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150; вул. Соборна, 34, м. Хмельницький, 29000).

10 - ПАТ "Банк "Київська Русь", 04071, вул. Хорива, 11-А, м. Київ;

11 - ПАТ "ВТБ Банк", бул. ОСОБА_10/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004;

12 - ВД Вінницького обласного відділення ФССТВП, 21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22;

13 - Головне управління ДФС у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028.