Справа № 346/644/17

Провадження № 22-ц/779/684/2017

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Малєєва А.Ю., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з зазначеним позовом, обґрунтувавши тим, що позивач перебувала з відповідачем в шлюбі, який 22.06.2007 року розірвано. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем. 26.11.2016 року дочка ОСОБА_6 досягла повноліття. Вона навчається в Коломийському економіко-правовому коледжі КНТЕУ (студентка 3-го курсу денної форми навчання на контрактній основі за спеціальністю «Правознавство»). В зв’язку з навчанням дочці потрібні кошти, а позивачу важко одній нести витрати, пов’язані з навчанням. Відповідач матеріально сім’ю не забезпечує, не цікавиться вихованням дітей та їх розвитком. Позивач зазначає, що відповідач офіційно не працевлаштований, однак є здоровим працездатним чоловіком і має можливість надавати допомогу дочці. Тому ОСОБА_3, відповідно до положень ст.184, 199 СК України, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їхньої дочки ОСОБА_6 в розмірі 1 000 гривень щомісячно до закінчення дочкою навчання. В судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги до 900 грн., та просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.02.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, яка навчається, в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дочкою 23 років. В разі припинення навчання припинити стягнення аліментів.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з’ясування судом обставин справи, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, доводи якої зводились до того, що ОСОБА_2 в 2012 році переніс інсульт і на даний час хворіє важким серцево-судинним захворюванням – гіпертонічна хвороба 2 ст. ризик 4, гіпертензивне серце, недостатність кругообігу і в підтвердження вказаного, надав суду довідку лікувально-діагностичного центру «Гербал» від 20.02.2017 року, довідку лікаря-кардіолога ОСОБА_7З від 21.02.2017 року, якій суд першої інстанції не надав жодної оцінки.

ОСОБА_2 вказав, що потребує постійного амбулаторного лікування серцевими препаратами, які з усіх медичних ліків на даний час є найдорожчими.

При вирішенні даного спору, суд також не врахував вимог ст.182 СК України, згідно яких, суд повинен врахувати матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків, інші обставини, які мають істотне значення.

При визначення розміру аліментів, суд не врахував матеріального становища ОСОБА_2, а саме, що він ніде не працює, не має ніяких стабільних доходів і будь-яких грошових заощаджень та майна, яке б міг відчужити і отримати за нього грошові кошти. Не врахував також і те, що ОСОБА_2 перебуває в надто скрутному матеріальному становищі і не має можливості надавати допомогу в утриманні повнолітньої доньки ОСОБА_4.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_2 в шлюбі, який 22.06.2007 року розірвано. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з ОСОБА_3 26.11.2016 року дочка досягла повноліття. Вона навчається в Коломийському економіко-правовому коледжі КНТЕУ (студентка 3-го курсу денної форми навчання на контрактній основі за спеціальністю «Правознавство»). Вартість навчання за 2016-2017 роки становить 7 075 грн. В зв’язку з навчанням дочці потрібні кошти, а ОСОБА_3 важко одній нести витрати, пов’язані з навчанням.

Відповідно до положень ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд врахував, що ОСОБА_4 проживає з матір’ю, яка має невеликий дохід, а щодо ОСОБА_2 відсутні відомості про працевлаштування, його перебування на лікуванні ще у 2012 році, та визначив аліменти в твердій грошовій сумі, яка становить 600 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.198 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Ст.199 даного кодексу встановлює, що батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дочку і сина до досягнення ними 23 років, якщо вони продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно ст.200 Сімейного кодексу, при визначення розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Положення ст.182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд має врахувати стан здоров’я та матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися, свідченням чого є величина витрат на утримання себе, членів своєї сім’ї, а також, суду слід врахувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, яких він зобов’язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином, віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків надавати таку допомогу.

Саме ці вимоги судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, врахований сімейний та матеріальний стан ОСОБА_2, його можливість сплачувати відповідний розмір аліментів.

Посилання апелянта на те, що він хворіє і часто лікується не підтверджено достовірними доказами, оскільки до матеріалів справи ним додано довідку про стаціонарне лікування з 11.07 по 03.08. 2012 року. Інших відомостей про його лікування апелянтом не надано. Надана апелянтом довідка що він потребує амбулаторного лікування(а.с.19) жодним доказом не підтверджена.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з рішенням суду, як таким, що постановлено з дотриманням всіх норм матеріального права, та вважає, що доводи апелянта не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_9

ОСОБА_10