Справа № 2-2057/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді АТАМАНЮКА Г.С.,
при секретарі СУХОМЛИНОВІЙ Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 прокурора ДОРОГАВЦЕВА Андрія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання дійсною угоду купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить визнати дійсною угоду купівлі-продажу будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.0695 га за тією ж адресою, визнати за нею право власності на дане нерухоме майно, а право власності відповідача припинити. Вимоги мотивовані тим, що 13 жовтня 2007 року між нею та ОСОБА_2. відбулася проста письмова угода купівлі-продажу домоволодіння. Вона передала ОСОБА_2. 10 000 грн., а відповідач передала їй майно. Оскільки будинок був після пожежі і у ОСОБА_2. не було ніяких документів на будинок і на земельну ділянку, вона за свої кошти підготувала та отримала на ім'я відповідача в органах БТІ свідоцтво про право власності на будинок та в землевпорядних органах державний акт на право власності на земельну ділянку. Але після отримання правовстановлюючих документів ОСОБА_2. почала ухилятися від нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу. Тому позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України, просить суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу будинку та земельної ділянки і визнати за нею право власності на майно.
В судовому засіданні позивач наполягає на заявлених вимогах з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнала, пояснивши, що дійсно отримувала від ОСОБА_1. гроші, але вона брала гроші в борг частками для побутових потреб. Загалом вона позичила у ОСОБА_1. 900 доларів США. Спірний будинок належав її батькові, який при житті домовлявся з чоловіком ОСОБА_1. про продаж будинку, але помер і не встиг його продати. Після смерті батька в будинку сталася пожежа, всі документи згоріли. Між тим, вона фактично прийняла спадщину і її право власності на будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину зареєстровано в органах БТІ. Оскільки в неї не було коштів для повернення боргуОСОБА_1., вона погодилася продатиОСОБА_1. будинок, у зв'язку з чим видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_1., якою уповноважила її продати будинок, а також написала розписку про те, що отримала від ОСОБА_1. гроші за продаж домоволодіння. На теперішній час вона не згодна на продаж будинку.
Прокурор, діючий в інтересах ОСОБА_2. вважає позов необґрунтованим, оскільки на час домовленості про купівлю-продаж домоволодіння, яка нібито відбулася між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., у відповідача не було жодного правовстановлюючого документу про право власності на будинок чи на земельну ділянку, сторони фактично не здійснили ніяких дій для нотаріального посвідчення договору та й не могли би їх здійснити у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2. документів на право власності. В будинку разом з ОСОБА_2. проживала її малолітня дитина, а тому для укладення договору купівлі-продажу необхідна згода на це органу опіки та піклування. Крім того, ця угода не підлягає визнанню дійсною на підставі рішення суду, оскільки рішенням суду може бути визнана угода, яка підлягає нотаріальному посвідченню за умови,якщо одна з сторін договору ухиляється від нотаріального посвідчення. Але за нормами цивільного законодавства, право власності на об'єкти нерухомості виникає не після нотаріального посвідчення договору, а після державної реєстрації права власності. Тому прокурор вважає,що вимоги ОСОБА_1. не засновані на законі і задоволенню не підлягають.
У відповідності із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи з меж судового розгляду, обов'язку сторін по доведенню та поданню доказів, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступними підставами:
Судом встановлено, що спірний будинок належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 жовтня 2007 року, виданого Бахчисарайською державною нотаріальною конторою. Право власності відповідача зареєстровано в органах БТІ 15 листопада 2007 року. Також, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 жовтня 2008 року, ОСОБА_2. є власником земельної ділянки площею 0.0695 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням землі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель.
Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні не заперечує той факт, що власноруч написала розписку про отримання грошей від ОСОБА_1. за продаж їй домоволодіння. Але вимоги позивача про визнання на підставі розписки дійсною угоду купівлі-продажу та визнання за нею права власності на будинок та земельну ділянку не засновані на законі.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 210 ЦК України, правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Таким чином, правила ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач, не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину, відповідно до ст. ст. 210, 640, 657 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків. Тобто право власності особи на будинок чи на земельну ділянку виникає тільки після їх державної реєстрації.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Бахчисарайський районний суд АРК.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Головуючий суддя АТАМАНЮК Г.С.