Справа №2-308/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

11 вересня 2009 року                                       Радехівський районний суд Львівської області

    в складі:  головуючого – Міги Я.М.

           при секретарі –  Кончук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехові справу за позовом

ОСОБА_1

до

відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про

визнання договору поруки недійсним

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки №176 від 27.06.2008 року укладений між ОСОБА_2 (поручитель), відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України (кредитор) та ОСОБА_3 (боржник), згідно якого вона взяла на себе зобов»язання відповідати перед кредитором ВАТ «Ощадбанк» за кредитним договором №176 від 27.06.2008 року по зобов»язаннях боржника ОСОБА_3, яка отримала кредит в розмірі 15000 грн.

В обгрунтування позовних вимого посилається на те, що він укладений його дружиною без його згоди, а тому взяла на себе зобов»язання розпоряджатися спільною сумісною власністю подружжя, оскільки кошти в їх сім»ї є всі спільними, майна, яке б їй належало особисто немає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що договір поруки укладений відповідно до чинного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним немає. Крім цього вважає, що договір поруки є способом забезпечення виконання зобові»язань, а не угодою щодо розпорядження майном належним поручителю і подружжя може відповідати за цим договором лише своїм власним майном.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, позов підтримала та пояснила в судовому засіданні, що до неї підійшла начальник УДК ГУДКУ у Львівській області ОСОБА_4, яка попросила виступити поручителем при отриманні кредиту ОСОБА_3, яка проживала з її братом у фактичному шлюбі, пояснивши при цьому, що кредит будуть погашати, а укладення договору поруки є формальністю. Зважаючи на це вона нічого не повідомила позивачу, а уклала договір поруки без його згоди. Кошти в їх сім»ї є всі спільними, майна, яке б їй належало особисто немає, а все майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просить визнати недійсним договір поруки.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вона з ОСОБА_2 не домовлялася про те, щоб вона була поручителем при отриманні нею кредиту. Зараз в неї скрутне матеріальне становище, платежі по кредиту в подальшому буде погашати. Просить суд визнати недійсним договір поруки, оскільки не хоче ставити в скрутне матеріальне становище сім»ю позивача.

Суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З копії договору поруки №176 від 27.06.2008 року, який укладений між ОСОБА_2 (поручитель), відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України (кредитор) та ОСОБА_3 (боржник) вбачається, що ОСОБА_5 зобов»язується відповідати солідарно по кредитному договору №176 від 27.06.2008 року, згідно якого ОСОБА_3 отримала 15000 грн. з сплатою 27% річних за користування кредитом, штраф, пеню та інші платежі,  в повному обсязі за своєчасне та повне його виконання, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

З свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-СГ №484717 від 21.11.1992 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб і їм присвоєні прівища «Палащук».

З копій свідоцтв про народження встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають на утриманні двоє неповнолітніх дітей.      

    Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в шлюбі з позивачем уклала без його згоди договір поруки, який, відповідно до чинного законодавства виходить за межі дрібної побутової угоди.

    Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки.

    Згідно ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, вважається, що кожна річ набута під час шлюбу крім речей індивідуального користування є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Ст. 61 СК України визначає, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а зокрема заробітна плата, пенсія стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.  

    Ст. 55 СК України вказує, що дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім»ї за свою поведінку в ній, а також зобов»язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім»ї.

    Однак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 укладаючи договір поруки, не виконала своїх обов»язків  турботи про сім»ю, в яку крім неї та позивача входять ще двоє неповнолітніх дітей, а вона відповідно до ст. 180 СК України зобов»язана утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Виконання ж зобов»язань за договором поруки унеможливить виконувати ОСОБА_2 материнські обов»язки, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач з ОСОБА_2 поділу спільної сумісної власності не проводили, що б дало їй змогу розпоряджатися своєю часткою майна подружжя, не спростував цього факту в судовому засіданні і представник відповідача.

     Суд не може прийняти доводів представника відповідача про те, що порука є способом забезпечення виконання зобов»язань, а не угодою щодо розпорядження майном подружжя і договір поруки не створює обов»язків для будь яких інших осіб крім сторін за договором, оскільки представник відповідача неправильно трактує договір поруки в розумінні чинного законодавства.

    Так, договір поруки є дійсно способом забезпечення виконання зобов»язань, але боржника перед кредитором і поручитель, відповідно до ст. 554 ЦК України, відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу , процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, а при виконані оскарженого договору поруки в ситуації, що виникла, згідно повідомлення банку про дострокове погашення кредиту станом на 23.04.2009 року, оскільки станом на день слухання справи заборгованість ОСОБА_3 представник відповідача не представив, становила 12290 грн. 57коп. і після цього вона тільки зростала.

    З цього ж повідомлення встановлено, що кредитор вимагає достроково повернути кредит та сплатити всі платежі, передбачені умовами кредитного договору №2203-176 від 27.06.2008 року, на протязі 30 днів.

    Однак, чи може ОСОБА_2 виконати умови договору поруки, в ситуації, що склалася, на протязі 30 днів не створюючи обов»язків для інших осіб, окільки той укладається не в інтересах сім»ї.

Звичайно, що ні, так як в процесі виконання умов договору, при відсутності майна, особисто належного ОСОБА_2 це потягне за собою виділ частки в спільному майні подружжя, що приведе, при відсутності грошових коштів в спільному майні подружжя, за собою проведення різноманітних експертиз для визначення вартості майна, його реалізацію за рахунок частки ОСОБА_2, проведенняя судових засідань, на які зобов»язаний буде з»являтись позивач.

Виконання умов договору поруки поручителем, при невиконанні умов кредитного договору боржником, може потягнути звернення стягнення на заробітну плату, яка відповідно до ст. 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, та погіршення матеріального становища неповнолітніх дітей, які вона зобов»язана законодавцем утримувати.

Однак, в договорі поруки відсутня інформація про те, що потягне за собою його невиконання, при відсутності майна особисто належного ОСОБА_2, не спростував в судовому засіданні представник відповідача і пояснення ОСОБА_2 в частині, що їй пояснили в банку, що договір є суто формальним, оскільки ОСОБА_3 буде погашати кредит згідно умов кредитного договору, хоча цілком зрозуміло, що, при укладенні договору поруки, мали б роз»яснити усі наслідки невиконання цього договору боржником, тобто ОСОБА_7

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов»язаний при наданні кредитів додержуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників, та наявність забезпечення кредитів.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що банком ці умови не були виконані. Так, при наданні кредиту взагалі не була перевірена кредитоспроможність ОСОБА_3, яка після отримання кредиту не внесла жодного платежу, як не було належним чином проведено і забезпечення кредиту, зокрема не роз»яснено поручителю наслідки укладення договору поруки, що суперечить вимогам ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

При таких умовах суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки відсутня згода позивача та необхідні повноваження від співвласника майна, що є у спільній сумісній власності.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  ст. 65 СК України, ст.    суд -

В И Р І Ш И В :

      Позов задоволити.

Визнати недійсним договір поруки №176 від 27.06.2008 року укладений між ОСОБА_2 (поручитель), відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України (кредитор) та ОСОБА_3 (боржник).

Стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави 51 грн. держмита.

Стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Головуючий                             підпис

    З оригіналом згідно:

    Голова Радехівського районного суду                                     ОСОБА_8