ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року Справа №2а-4538/09/0870
(12 год.52 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Малиш Н.І.,
при секретарі Міроновій К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання протиправними та скасування рішень від 06.08.2009 р. №661, №662 та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 паспорт СЮ №НОМЕР_1, ОСОБА_2 довіреність від 15.05.2009 р.,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 04.01.2009 р. №10,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач) про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.
Свої вимоги позивач виклав в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на Конституцію України, Цивільний кодекс України, Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та КАС України.
Ухвалою суду від 10.08.2009 р. було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4538/09/0870.
Від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до якої, позивач доповнив свої вимоги вимогою: “визнати протиправними рішення №661, 662 реєстратора ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації ” від 06.08.2009 р.
Заява подана у відповідності до вимог ст. 51 КАС України, прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються у відповідності до уточнених позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2009 р. по справі №2-3000/2009 визнано об'єктами нерухомого майна споруди: стоянку гелікоптерів з зльотно посадковим майданчиком та стоянку повітряних суден з участком мийки та дегазації, резервуару розташованих за адресою: АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення суду позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно розташоване у місті Запоріжжя по АДРЕСА_1. 06.08.2009 р. реєстратором ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” були прийняті рішення №661 та№662 про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно. Вважає дані рішення не законними з підстав зазначених в позові. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях на позов за вих.№10270 від 07.09.09, його представник в судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти того, що даний об'єкт права власності є нерухомим майном, однак реєстрація прав власності проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації. Записи про нерухоме майно в Реєстрі прав власності містять опис нерухомого майна отриманий в порядку технічної інвентаризації. За матеріалами технічної інвентаризації, проведеної 23.06.2009 р., заявлена на реєстрацію стоянка гелікоптерів з зльотно - посадковим майданчиком інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1та стоянка повітряних суден з ділянкою мийки та дегазації інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 уявляє собою асфальтобетонне покриття. В зв'язку з чим, реєстраторам ОП ЗМБТІ не можливо було ідентифікувати зазначені об'єкти, як об'єкт нерухомого майна, право власності на який підлягає реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного, просить суд, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме - звукозаписуючого пристрою «Камертон».
У судовому засіданні 29.09.2009 р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Позивач звернувся до Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно розташоване у місті Запоріжжя по АДРЕСА_1. 06.08.2009 р.
Даним об'єктом нерухомого майна є стоянка гелікоптерів з зльотно посадковим майданчиком (по плану №1, згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ) інв. №1007, з присвоєнням їй поштової адреси АДРЕСА_1 та стоянку повітряних суден з участком мийки та дегазації (по плану №1, згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ), резервуару ( по плану №2, згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ), резервуару (по плану №3, згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ) з присвоєнням їм поштової адреси АДРЕСА_1. Вказане майно визнано нерухомим майном рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2009р.
06.08.2009 р. реєстратором ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації ” були прийняті рішення №661 та№662 про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно з підстав того, що за матеріалами технічної інвентаризації, проведеної 23.06.2009 р., заявлена на реєстрацію стоянка гелікоптерів з зльотно - посадковим майданчиком інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1та стоянка повітряних суден з ділянкою мийки та дегазації інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 уявляє собою асфальтобетонне покриття. В зв'язку з чим, реєстратором ОП ЗМБТІ не можливо було ідентифікувати зазначені об'єкти, як об'єкт нерухомого майна, право власності на який підлягає реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що спірні правовідносини за цим позовом регламентуються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 з послідуючими змінами), надалі - Тимчасове положення, Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2003 р. № 7/5 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 67/7388) та іншими нормами чинного законодавства.
З 03.08.2004 р. набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV від 01.07.2004 р. (надалі Закон № 1952-IV) головною метою якого є регулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
У Преамбулі Закону № 1952-IV визначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. А згідно з ч. 1 зазначеного Закону, він (Закон) регулює відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та право чинів щодо нерухомості.
У відповідності до ч. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майна та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Статтею 3 цього Закону № 1952-IV та п. 1.5 Тимчасового положення, зазначеного вище визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Частиною 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (надалі БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Зазначене вище свідчить, що БТІ делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, ОП Запорізьке МБТІ, відповідач у цій справі, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.
Згідно з положеннями ст. 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви право володільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. (...) Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону, підставою для державної реєстрації порав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є: (…) рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили (…).
Отже Позивач звернувся до Відповідача із заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2009р. В поясненнях, наданий в судовому засіданні, посилається на те, що нерухоме майно побудовано згідно державно будівничих норм та введено в експлуатацію у 1990році, що підтверджується довідкою №3634/26 від 26.05.2009р. та заключенням експертного будівельно-технічного вивчення спеціаліста №1054 від 26.05.2009р.
Згідно вказаним та наданим суду довідкам не вбачається коли саме вищевказане нерухоме майно введено в експлуатацію., посилання на будь-яку документацію відсутнє. Крім того, згідно висновкам спеціаліста №1054 від 26.05.2009р. майно є нерухомим згідно визначення Національного стандарту №1.
Відповідно до п.п. 3.6. п.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта права якого підлягають реєстрації.
Відповідно пп.1.1 п.1 Методичним рекомендаціям стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 р. N 660/5) - далі Методичні рекомендації, Цивільний кодекс України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав виходив із фундаментального поділу речей на рухомі і нерухомі.
Основний акт цивільного законодавства використовує термінологію "нерухомі речі", "нерухоме майно", "нерухомість". Інші законодавчі акти містять іншу термінологію, яка також позначає нерухомі речі. Отже, законодавчі акти використовують різну термінологію, що означає "нерухоме майно".
За Кодексом до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181).
Слід констатувати, що вказане визначення нерухомої речі за Кодексом є універсальним. Так, воно містить ознаки нерухомого майна, які повинні бути притаманні тому чи іншому об'єкту при визначенні його належності до нерухомого майна.
При здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 Кодексу, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.
Відповідного до п.п.3.1 п.3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127 технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди. Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, над підвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; опалення, вентиляція, водопровідно-каналізаційне обладнання, газифікацій не і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.
Відповідно до п. 4.1. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2003 р. № 7/5 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 67/7388), для здійснення реєстрації об'єкта нерухомого майна до Реєстру прав необхідно внести інформацію про тип та призначення нерухомого майна, загальну площу об'єкта майна, склад нерухомого майна, матеріали стін, розмір загальної (а у разі наявності і житлової) площі об'єкта нерухомості та інше.
Реєстрація права власності проводиться після технічної інвентаризації об'єкта власності, права щодо якого підлягають реєстрації. Записи про нерухоме майно в Реєстрі прав власності містять опис нерухомого майна отриманий в порядку технічної інвентаризації п.3.6, п.4.1.1 Тимчасового положення).
Поняття «Споруда» міститься в Основних положеннях Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94 (На заміну СНиП 3.01.04-87) які втратили чинність (згідно з наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 жовтня 2004 року N 191) - об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.
За матеріалами технічної інвентаризації, проведеної 23.06.2009 р., заявлена на реєстрацію стоянка гелікоптерів з зльотно - посадковим майданчиком інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та стоянка повітряних суден з ділянкою мийки та дегазації інв.№1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 уявляє собою асфальтобетонне покриття.
Відповідно пп.2.2 п.2 Методичних рекомендацій в законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ "Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій", затвердженій наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція).
Так, Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).
Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Так, за Законом України "Про автомобільні дороги" дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).
Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.
Згідно п.1.6 Тимчасового положення, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.
Згідно з положеннями ст. 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулась особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Аналогічні положення містить і п. 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб, ін. суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім тих рішень щодо яких встановлений інший порядок оскарження.
У справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено основний принцип відповідно до якого повинні діяти органи державної влади та місцевого самоврядування, а саме: на підставі, в межах та у спосіб, встановлений Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 72, 86, 158-163 КАС України, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання протиправними та скасування рішень від 06.08.2009 р. №661, №662 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, а в разі складання постанови не в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови було виготовлено 05 жовтня 2009 р.
Суддя Н.І.Малиш