Справа № 687/120/17

2/687/98/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року смт.Чемерівці

Чемеровецький районний суд                                

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Кулєбякіна В.О.,

за участю: секретаря - Литовченко В.К.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 РДА – ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_6, представник позивача: ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Начальника служби у справах дітей ОСОБА_2 РДА, ОСОБА_7  до ОСОБА_2 РДА Хмельницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 РДА, про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 30.12.2016 року за № 424/2016-р Про участь батька у вихованні дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що розпорядження відповідача є безпідставним, і не підлягає розгляду, тому що комісією з питань захисту прав дитини Чортківської міської ради Тернопільської області прийнято рішення №3 від 18.11.2015 року, яким вирішені години спілкування батька з сином. А також є необґрунтованим, незаконним, таким, що порушує права дитини та суперечить чинному законодавству. Відповідачем було неповно, не об’єктивно вивчено обставини справи, рішення прийнято без врахування надзвичайно важливих моментів та доказів, винесене без врахування думки матері.

Позивач, позовні вимоги підтримала просила задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на вказані обставини, розпорядження про участь батька у вихованні дитини просив скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_2 РДА позовні вимоги не визнала, пояснила, що заява ОСОБА_8 перебувала на розгляді близько двох місяців, за два дні до першого засідання телефоном було повідомлено позивачку, та запропоновано бути присутньою, остання надіслала електронною поштою листа про відкладення, після чого поштовим відправленням було направлено нового листа про призначене засідання в яке позивач також не з’явилась.

Третя особа представник служби у справах дітей підтримала пояснення представника відповідача, також вказала, що розпорядження винесене об’єктивно, батько має право на участь у вихованні дитини, були враховані характеристики батька, обстеженні житлові умови, з’ясовані інші обставини.

Третя особа ОСОБА_7 проти позову заперечив, пояснив що позивачу було відомо про розгляд його заяви, вважає, що розпорядження про його участь у вихованні дитини є законним, оскільки він, як батько має право та бажає примати участь у вихованні дитини має належні умови для того, щоб дитина іноді у нього гостювала, але відповідачка чинить йому перешкоди. З приводу відкритих відносно нього кримінальних проваджень, вказав, що вони були відкриті на підставі надуманих заяв позивачки і в подальшому закриті.

Суд вважає позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні дослідженими судом доказами встановлено, що ОСОБА_7 є батьком, а ОСОБА_6 матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано за рішенням Чортківського районного суду від 12.10.2015 року. Також відповідно до рішення Чортківського районного суду від 07.09.2015 року, на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та досягнення дитиною повноліття.

Згідно рішень №2 засідання комісії з питань захисту прав дитини Чортківської міської ради Тернопільської області від 18.11.2015 року місце проживання дитини ОСОБА_8 визначено з матір’ю ОСОБА_6.

Перше засідання служби у справах дітей було призначено на 10 листопада 2016 року, про що телефоном за два дні повідомлено позивачку ОСОБА_6, вказана обставина ніким не оспорюється та підтверджується заявою ОСОБА_6 до служби у справах дітей ОСОБА_2 РДА про відкладення засідання, наступне засідання призначено та проведено 16 грудня 2016 року за результатами якого 30 грудня 2016 року видано оспорюване розпорядження.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_6 було відомо про те, що комісія розглядає заяву батька про участь у вихованні дитини, його належним чином повідомлялось про день та час проведення відповідних засідань, у зв’язку з неявкою позивачки на засідання комісії заява перебувала на розгляді півтора місяці, а тому посилання позивача на те, що комісією в порушення закону розглянуто заяву ОСОБА_7 у її відсутності не заслуговують на увагу, оскільки суд вважає, що її дії були спрямовані на затягування розгляду даної заяви, посилання на те, що вона не знала коли може ознайомитись з матеріалами заяви, щоб висловити свою думку з їх приводу, також не заслуговують на увагу, так як протягом часу, що заява перебувала на розгляді заявниця могла звернутись до служби у справах дітей ОСОБА_2 РДА, ознайомитись з матеріалами, та з’ясувати хід розгляду даної заяви, яка безпосередньо стосувалась її та її малолітньої дитини.

Із долучених до справи матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 працює старшим інспектором Гусятнинського ВП ГУНП в Тернопільській області, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, також має позитивну характеристику за місцем проживання, згідно акту обстеження житлових умов у помешканні ОСОБА_4 належні умови проживання та матеріальне становище сім’ї, є всі умови для проживання дитини. Відповідно до довідок ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_7 отримує дохід та сплачує аліменти.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.        

Статтею 153 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Згідно приписів ст.157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 р. визначено питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини. В п.73 вищевказаної постанови зазначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Отже, зазначеними нормами Сімейного Кодексу України, постановою КМ України визначено порядок розв'язання спорів між батьками дитини у випадках, коли один із батьків проживає окремо від дитини та за наявності перешкод у спілкуванні з дитиною. На думку суду, скасування даного розпорядження порушить право батька на особисте спілкування та участь у вихованні дитини, визначене ст.ст.153,157 СК України.    

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що спілкування батька з дитиною шкодитиме її нормальному вихованню та розвитку, посилання сторони позивача на виникнення конфліктів з матір’ю не доводять, негативного ставлення батька до дитини, з огляду на його позитивні характеристики, особисте бажання приймати участь у вихованні дитини, та відстоювання в суді цього права. Не заслуговують уваги і твердження представника позивача про те, що батько не обізнаний зі станом здоров'я дитини та її поведінкових особливостей, оскільки ці обставини не можуть слугувати перешкодою в спілкуванні батька з дитиною, загальна кількість днів побачень батька з дитиною визначених оспорюванним розпорядженням становить 30 днів на рік.

Керуючись ст.ст.141,153,157,158 СК України, ст.ст.10, 60, 197, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 30.12.2016 року № 424/2016-р "Про участь батька у вихованні дитини» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чемеровецького

районного суду ОСОБА_9