УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/16445/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 49 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Кочетова Л.Г.,

Талько О.Б.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 27 серпня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалося, вони не ведуть спільного господарства, зникли спільні інтереси, втрачено почуття кохання, мають різні погляди на сім'ю, проживають окремо. Шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що подальше збереження сім'ї є неможливим та недоцільним. Просить розірвати шлюб, доньку залишити їй на виховання.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2017 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між сторонами, малолітню дитину залишено на подальше проживання разом із матір'ю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2017 року та залишити позовну заяву без розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував причин розірвання шлюбу, не встановив чи бажають сторони примиритися, не з'ясував думку відповідача щодо розірвання шлюбу та можливості збереження шлюбу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 27 серпня 2008 року уклали шлюб, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони у справі проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. До суду першої інстанції позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, представник відповідача подав аналогічну заяву, в якій зазначив, що його довіритель позов визнає і не заперечує проти розірвання шлюбу.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції жодна з сторін не зазначила, що бажає зберегти шлюб та не надала доказів, які б свідчили, що відносини між подружжям можливо покращити. Натомість, представник відповідача заявив, що його довіритель не має наміру примирятися та зберігати сім'ю.

Згідно ст.51 Конституції України та ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням прав дружини, чоловіка на особисту свободу.

Частиною 2 ст.112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції належним чином з'ясував фактичні обставини справи, дослідив взаємовідносини, що виникли між подружжям і вирішив спір щодо розірвання шлюбу із дотриманням вимог ст.112 Сімейного кодексу України та розяснень Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: