ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017Справа №910/2588/17

За позовом Левенекс Інвестментс Лтд /Levanex Іnvestments Ltd/

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМІНВЕСТ»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»

про стягнення вартості частини майна товариства 15 285 400,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Усик Є.С. (дов. №94 від 10.01.2017);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Ляшук О.О. (дов. №20 від 07.02.2017);

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 Левенекс Інвестментс Лтд /Levanex Іnvestments Ltd/ звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМІНВЕСТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» про стягнення вартості частини майна товариства 15 285 400,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у зв'язку із недостатністю майна боржника - ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» для задоволення вимог позивача, позивач просить стягнути з ТОВ «Стиролоптфармторг» вартість частини майна товариства відповідно до наданого балансу, яка є пропорційною частці ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» у розмірі 20% в статутному капіталі товариства (15 285 400 грн), за непогашеними борговими зобов'язаннями перед позивачем у сумі 174 950 385 грн 83 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2017 порушено провадження у справі №910/2588/17, розгляд справи призначено на 02.03.2017.

01.03.2017 відповідач-2 ТОВ «Стиролоптфармторг» через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про визнання позову.

02.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача-1, а також необхідністю витребування доказів у справі, розгляд справи відкладено на 21.03.2017.

21.03.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача-1, а також необхідністю витребування доказів у справі, розгляд справи відкладено на 13.04.2017.

07.04.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі.

Представники позивача та відповідача-2 з'явилися у судове засідання 13.04.2017, надали пояснення по суті справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 13.04.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2016 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМІНВЕСТ» на користь Левенекс Інвестментс Лтд /Levanex Іnvestments Ltd/ заборгованість за договором позики від 22.01.2013 в розмірі 7 036 013,63 доларів США, що еквівалентно 174 601 141 грн.; процентів за договором позики від 19.08.2013 в розмірі 5 744,22 доларів США, що еквівалентно 142 544,83 грн. та судові витрати в розмірі 206 700 грн.

06.08.2016 господарським судом Донецької області видано наказ №905/1897/16 про примусове виконання вказаного рішення суду.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.10.2016 відкрито виконавче провадження №52428538 щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2016.

Відповідно до довідки державного виконавця від 25.01.2017 №1408-0-33-17/20-1.-24 виявлених коштів та майна для задоволення вимог позивача у боржника недостатньо, а інших коштів, нерухомого майна або інших паперів у нього не має.

Зокрема, в ході виконавчого провадження було встановлено наступне:

- згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 17.11.2016 №31/5-5014 за боржником зареєстровані транспортні засоби у кількості 2-х шт., а саме Daewoo Nubira, д.н.з. НОМЕР_1, 1998 року випуску, та Infiniti QX56, д.н.з. НОМЕР_2, 2012 року випуску;

- згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.11.2016 №09/01/25119 за боржником цінних паперів та акцій не зареєстровано;

- згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 05.10.2016 боржником відкриті рахунки у банківських установах, а саме у філії - Головне управління по місту Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» та філії - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на які накладено арешт постановою державного виконавця про арешт коштів від 03.11.2016;

- згідно відповіді Філії Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» від 15.11.2016 №67-6/822 кошти на рахунках боржника відсутні, а також згідно відповіді філії Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 16.11.2016 №25-9/2487/1714 на рахунках боржника арештовано кошти в сумі 200,27 доларів США;

- згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, об'єктів нерухомого майна за боржником не зареєстровано.

Станом на 25.01.2017 заборгованість за виконавчим документом боржником не сплачена. Подальше виконання виконавчого документа буде організоване у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» є учасником ТОВ «Стиролоптфармторг» та володіє часткою у товаристві в розмірі 40 000 грн., що відповідає 20% частки у статутному капіталі ТОВ «Стиролоптфармторг».

31.01.2017 позивачем було направлено відповідачу вимогу про надання балансу та виплату вартості частки ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» у статутному капіталі відповідача, у відповідь на яку відповідач листом від 01.02.2017 надав позивачу баланс, складений на дату отримання вимоги, але у задоволенні вимоги щодо виплати вартості частки у статному капіталі відмовив.

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач посилався на те, що виявлених коштів та майна для задоволення його вимог у боржника недостатньо, а інших коштів, нерухомого майна або інших паперів у нього не має, при цьому загальний баланс ТОВ «Стиролоптфармторг» на кінець звітного періоду становив 88 211 000 грн., у зв'язку із чим позивач просив стягнути з ТОВ «Стиролоптфармторг» вартість частини майна товариства відповідно до наданого балансу, яка є пропорційною частці ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» у розмірі 20% в статутному капіталі товариства (15 285 400 грн), за непогашеними борговими зобов'язаннями перед позивачем у сумі 174 950 385 грн 83 коп.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши у судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.08.2015 Загальними зборами учасників ТОВ «Стиролоптфармторг» була затверджена нова редакція статуту ТОВ «Стиролоптфармторг», про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за реєстраційним записом за № 110681050026003276 від 31.08.2015.

Відповідно до ч. 4.2 Статуту ТОВ «Стиролоптфармторг» учасниками товариства є: Приватна акціонерна компанія «Ескулап Холдінг ПТЕ. ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМІНВЕСТ» та ОСОБА_3.

Пунктом 5.4 Статуту вклади учасників: Приватна акціонерна компанія «Ескулап Холдінг ПТЕ. ЛТД» - 100 000,00 грн., що складає 50% статутного капіталу; ОСОБА_3 - 60 000,00 грн., що складає 30% статутного капіталу та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМІНВЕСТ» - 40 000,00 грн., що складає 20% статутного капіталу.

Для забезпечення діяльності товариства, за рахунок вкладів його учасників, створюється статутний капітал товариства у розмірі 200 000 грн, який поділений на частки (п. 5.1 Статуту).

Посилаючись на недостатність майна боржника для задоволення його вимог, матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав приписи ст. 149 ЦК України.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з тим особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

За частиною першою статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Згідно із ч. 1 ст. 87 ГК України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Відповідно до частини першої статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Згідно зі статтею 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора.

Разом з тим, виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства (стаття 148 ЦК України).

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-31цс14.

Як вказувалося вище, позивач, звертаючись із позовом, наголошував на тому, що виявлених коштів та майна для задоволення вимог позивача у боржника недостатньо, а інших коштів, нерухомого майна або інших паперів у нього не має.

Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність вказаної обставини державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В той же час, позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту неможливості здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1897/16 від 06.08.2016, адже матеріали справи не містять відповідних доказів - акту державного виконавця про подальшу неможливість здійснювати вказане виконавче провадження. Належне боржнику та виявлене ВДВС майно не реалізоване, виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1897/16 від 06.08.2016 триває, що не надає права, на даному етапі, виходячи із наведених норм, стверджувати про, по-перше, недостатність коштів з майбутньої реалізації майна ТОВ «БІОФАРМІНВЕСТ» для погашення заборгованості останнього перед позивачем; по-друге, про фактичну відсутність майна боржника, що унеможливлювало б здійснення виконавчого провадження №52428538 і наслідком чого б мав би бути, в силу ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» акт державного виконавця.

Виходячи із встановленого, суд дійшов висновку щодо безпідставності заявленого позивачем позову про стягнення вартості частини майна ТОВ «Стиролоптфармторг» у розмірі 15 285 400,00 грн на підставі ст. 149 ЦК України, адже застосування заходів щодо задоволення вимог кредиторів, передбачених у вказаній нормі, є можливим лише за відсутності у боржника іншого належного йому майна, що є недоведеним позивачем у даному випадку з вищенаведених причин.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений та підписаний - 18.04.2017.

Суддя В.О. Демидов