УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді - Самчука П.П.
суддів - Заїки В.М., Рищука П.К.
при секретарі - Степчук І.В. з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-855 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 28 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, визнання договору дарування укладеним як удаваний правочин, визнання права власності на 1/2 жилого будинку з надвірними будівлями.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
ОСОБА_2 05 січня 2005 року звернулась до суду з позовом, вказавши, що 09 вересня 1989 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 та проживали по АДРЕСА_1. По сусідству по АДРЕСА_2 проживало подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1, які на початку 1994 р. запропонували їм довічно доглядати і утримувати їх, так як були людьми похилого віку, за що обіцяли передати у власність свій будинок, на що погодились і стали з чоловіком утримувати їх за свої кошти.
В кінці 1994 р. померла ОСОБА_4, яку поховали за власні кошти, в 1998 р. помер ОСОБА_5, якого також поховали за власні кошти.
На початку 2004 р. при розірванні шлюбу з ОСОБА_1 дізналася, що будинок ІНФОРМАЦІЯ_1 перейшов у власність ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.05.1994 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а в грудні 2004 р. взнала, що ОСОБА_1 з метою позбавлення її права власності 20 грудня 2004 р. подарував зазначене будинковолодіння своїй теперішній дружині ОСОБА_3.
Просила визнати недійсним договори дарування від 04 грудня 1999 року та від 20 грудня 2004 року спірного будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 в с. Судилків, визнати це будинковолодіння спільною власністю їх подружжя та виділити їй 1/2 вказаного будинковолодіння.
Справа розглядалась судами неодноразово і останнім рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 28 лютого 2006 року позов задоволено частково та визнано частково недійсним договір дарування жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 в с.
Головуючий в 1 -й інстанції - Березова Справа №22-855
Доповідач - Самчук П.П. Категорія 11, 13
Судилків Шепетівського району і визнано за ОСОБА_2 право на 1/2 грошової компенсації вартості надвірних будівель, розташованих у вказаному будинковолодінні та стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15639грн. грошової компенсації, 51грн. витрат по сплаті держмита і 91,96грн. витрат по складанню технічного паспорта на спірний будинок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду вважає неправильним, просить змінити та відмовити ОСОБА_2 в позові про поділ майна, пославшись, що надвірні будівлі є самочинним будівництвом, тому на них не набуто права власності і вони не могли бути поділені.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 1989 р. по 2004 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, з 1996 р. проживали в будинку по АДРЕСА_2 і в цей період побудували надвірні будівлі - кухню, гараж і два сараї, які на підставі ст. 22 КпШС України визнані їх спільною сумісною власністю. Оскільки господарські будівлі не підлягають поділу окремо від будинку, судом правомірно стягнуто половину вартості цих будівель на користь ОСОБА_2 При цьому вартість зазначених будівель сторони не оспорювали.
Судом правомірно відхилено твердження ОСОБА_1 про те, що надвірні будівлі він будував без участі ОСОБА_2, а з участю своїх батьків, оскільки в той час він перебував в шлюбі з ОСОБА_2
Судом не визнавалось право власності на частину надвірних будівель за ОСОБА_2, а тільки стягнута грошова компенсація, тому доводи апеляційної скарги про те, що не може бути визнано право власності на самочинне будівництво,є безпідставними.
Судом відмовлено ОСОБА_2 в позові про визнання недійсним договору дарування від 04.05.1999р. та визнання будинковолодіння ІНФОРМАЦІЯ_1 спільною сумісною власністю подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 із - за пропуску строку позовної давності і ОСОБА_2 не оскаржувала рішення суду в цій частині, тому апеляційним судом правомірність такої відмови в позові не перевірялась.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шепетівського міськрайонного суду від 28 лютого 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
нею законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді/підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду П.П. Самчук