ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"13" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/180
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99020, м.Севастополь, АДРЕСА_1)
до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (м.Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
про визнання недійсними окремих умов угоди і додаткової угоди, стягнення надмірно сплачених грошових коштів
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
позивача: не з`явився;
відповідача: Ірхін М.Ю. –довіреність № 19054/0/2-08 від 25.12.2008;
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” про визнання недійсним розділу 3 договору № 25008-956 про приєднання до електричних мереж та додаткової угоди до договору, укладеного між сторонами у справі, стягнення з ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” на користь позивача 17746,00 грн.
Позовні вимоги грунтуютья на положеннях статей 203, 215 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що розділом 3 договору № 25008-956 про приєднання до електричних мереж передбачається необхідність оплати за приєднання до електричних мереж. Позивач вважає, що на момент укладення самого договору № 25008-959 нормативний акт, яким передбачалась можливість оплати за приєднання до електричних мереж втратив чинність, у зв’язку з чим, відсутні підстави для плати за приєднання.
Позивач також вважає такою, що суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України та умовам договору № 6169 на поставку електричної енергії умову додаткової годи від 29.01.2009 до договору № 25008-956 стосовно того, що у разі недотримання замовником (позивачем) графіку оплат за приєднання власник (відповідач) припиняє тимчасове електропостачання електроустановки. Оскільки, на думку позивача, розділ 3 договору № 25008-956 про приєднання до електричних мереж та додаткова угода до договору являються недійсними, то відсутні підстави для оплати за приєднання, у зв’язку з чим, вже сплачена на користь ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” сума в розмірі 17746,00 грн. є безпідставно отриманою та підлягає поверненню.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов в якому зазначив, що пряма суперечливість вимогам закону як розділу 3 договору № 25008-956 про приєднання до електричних мереж, так і додаткової угоди до договору відсутня, сторони шляхом вільного волевиявлення, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України, уклали договір та додаткову угоду.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
17.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” –Власник, та фізичною собою-підприємцем ОСОБА_1 –Замовник, було укладено договір № 25008-956 про приєднання до електричних мереж, відповідно до пункту 1.1 якого Власник здійснює підключення електроустановок Замовника до своїх електричних мереж після виконання технічних умов, оплати вартості приєднання, укладення Замовником договору поставки електричної енергії (а.с.15-16).
Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору № 25008-956, який позивач просить суд визнати недійсним, передбачено, що вартість приєднання до електроустановок Замовника визначається на підставі похідних даних Замовника і Власника мережі згідно Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ від 19.07.2007 № 983.
29.01.2009 між сторонами договору № 25008-956 було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою пункт 3.2 договору № 25008-956 було викладено в наступній редакції: «У відповідності з підписаним Додатком № 1 (графік платежів) електроустановка Замовника на період повного погашення оплати приєднання тимчасово приєднується до електромережі, але не довше, ніж до 01.07.2009. У випадку недотримання Замовником графіку оплат Власник припиняє тимчасове електропостачання електроустановки встановленим порядком. При дотриманні Замовником графіку платежів, після повної оплати, електроустановка Замовника встановленим порядком переводиться Власником на постійне електропостачання (а.с.17).
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Надаючи оцінку доводам позивача на предмет їх обґрунтованості, суд виходить з того, що відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, пунктами 2.1.1, 2.1.2 Договору Власник (ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) прийняв на себе обов’язок відповідно до технічних умов № 956/08 від 17.07.2008 (додаток № 1) створити технічну можливість здійснення передачі електричної енергії до електроустановок Замовника за рахунок виконання технічних заходів до мережі балансової належної із Замовником; підключити електроустановки Замовника до своїх електромереж за умови виконання Замовником вимог пункту 2.2 даного Договору, прийомки обладнання і оформлення акту-допуску на підключення електроустановок Замовника.
Пунктами 2.2.1-2.2.5 Замовник (ФОП ОСОБА_1) прийняв на себе такі зобов’язання:
- виконати вимоги технічних умов № 956/08 від 17.07.2008 на приєднання електроустановок Замовника до електромереж Власника та точці приєднання у повному обсязі і в передбачені строки;
- забезпечити розробку проектної документації згідно вимог технічних умов у встановленому Правилами порядку;
- погодити з Власником мереж проектну документацію, розроблену згідно отриманих технічних умов, встановлених Правилами порядком;
- оплатити Власнику вартість приєднання до електричних мереж в точці приєднання;
- до підключення електроустановок до електричної мережі Власника укласти договір про поставку електричної енергії, а за необхідності –інші договори, передбачені Правилами користування електроенергією.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору № 25008-956, який позивач просить суд визнати недійсним, передбачено, що вартість приєднання до електроустановок Замовника визначається на підставі похідних даних Замовника і Власника мережі згідно Методики обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ від 19.07.2007 № 983.
Вартість приєднання 50 кВт потужності об’єкту –торгово-сервісного центру, складає 95294,00 грн. Оплата здійснюється Замовником протягом 5 (п’яти) операційних днів після їх отримання.
В обґрунтування доводів про необхідність визнання Розділу 3 Договору № 25008-956 недійсним позивач посилається на той факт, що фактично договір № 25008-956 від 17.07.2008 було підписано Замовником –ФОП ОСОБА_1, лише 25.09.2008 та станом на момент підписання договору Методика обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджена Постановою НКРЕ від 19.07.2007 № 983, втратила чинність, у зв’язку з чим, правові підстави для справляння плати за приєднання до електроустановок відсутні.
В той же час, суд звертає увагу на частину 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 04.07.2008 ФОП ОСОБА_1 направив на адресу ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»лист з проханням видати Технічні умови на електропостачання приміщеня загальною площею 1495,4 кв.м. Торгово-сервісного центру по просп. Ген. Острякова, 164 (а.с.38).
Листом від 30.07.2008 вих. № 11063/0/2-08 ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»направило на адресу позивача Технічні умови № 956/08 від 17.07.2008 (а.с.40).
В матеріалах справи міститься лист від 17.03.2009, адресований підприємцем ОСОБА_1 на адресу відповідача, в якому зазначається про виконання Технічних умов № 956/08 від 17.07.2008, а також довідка ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»про виконання позивачем Технічних умов № 956/08 від 17.07.2008 (а.с.39, 41).
Таким чином, суд вважає, що позивачем фактично виконувались Технічні умови № 956/08 саме від 17.07.2008, що свідчить про фактичне виконання Договору № 25008-956 з моменту його укладення –17.07.2008, але ніяк не з 25.09.2008.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що станом на момент фактичного укладення Договору № 25008-956 про приєднання до електричних мереж –17.07.2008, Методика обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджена Постановою НКРЕ від 19.07.2007 № 983, була чинною і підлягала застосуванню.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 1 статті 179 Господарського кодексу України, якою встановлено що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України перадбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Так, Постановою НКРЕ № 1136 від 14.12.2005 схвалено примірний договір про приєднання до електричних мереж, Розділом 3 якого передбачається можливість оплати за приєднання.
Наведені вище обставини свідчать про те, що в момент укладення договору № 25008-956 законодавчо було передбачено можливість справляння плати за приєднання до електроустановок. Доказів відсутності вільного волевиявлення при укладенні спірного договору (Розділу 3) позивачем суду не надано.
На підставі викладеного, підстави для визнання Розділу 3 Договору № 25008-956 від 17.07.2008 недійсним, а також підстави для визнання сплаченої за приєднання суми в розмірі 17746,00 грн. такою, що відповідачем отримана безпідставно, відсутні.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору № 25008-956, якою, зокрема, було передбачено можливість у випадку не дотримання Замовником графіку оплат припинення Власником тимчасового електропостачання електроустановки, то суд такі вимоги також вважає безпідставними.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач в даному випадку не надав суду жодних доказів прямої суперечливості додаткової угоди від 29.01.2009 до Договору № 25008-956 вимогам Закону України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, або іншим нормативно-правовим актам.
У зв’язку з викладеним, підстави для застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України та підстави для визнання недійсною наведеної вище додаткової угоди відсутні.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформленовідповідно
до вимог статті 84 Господарського
процессуального кодексу України
і підписано 19.10.2009
Розсилка:
1. ФОП ОСОБА_1
(99020, місто Севастополь, АДРЕСА_1)
2. ОСОБА_4
(99002 місто Севастополь, АДРЕСА_2)
3. ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”
(99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова 44)
4. Справа