ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 р. | № 6/36 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., |
Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явився |
відповідачів: 1. 2. | Черленюк Г.М. дов №24 від 23.09.2009 р. не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Косівської міської ради |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 р. |
у справі | №6/36 господарського суду Івано-Франківської області |
за позовом | Косівської районної ради |
до | Косівської міської ради Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації |
про | визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію |
В С Т А Н О В И В:
Косівська районна рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Косівської міської ради та Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації та просила визнати право спільної власності територіальних громад району та міста на приміщення кінотеатру за адресою: м. Косів, вул. Незалежності, 122, а також зобов'язати БТІ здійснити відповідну реєстрацію права власності.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати спільне право власності на вищезазначене приміщення.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2009 року (суддя Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мурська Х.В.), позов задоволений, визнано за Косівською районною радою право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста (комунальної власності) Косівського району на приміщення кінотеатру за адресою: м. Косів, вул. Незалежності, 122.
Судові рішення мотивовані тим, що у відповідності до п. 20 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району здійснюють районні ради, а спірний об’єкт за рішенням Косівської районної ради від 11.01.2005 р. включено до об’єктів спільної власності територіальних громад району.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Косівська міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 142 Конституції України, ст.ст. 318, 321 Цивільного кодексу України, п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до першої інстанції. Скаржник також звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що Косівською міськрадою подані всі докази про належність спірного приміщення до власності територіальної громади міста. Крім того, скаржник зазначає, що чинний Цивільній кодекс розрізняє поняття спільної власності та сумісної власності, коли право власності суб'єктів на об'єкт визначений у конкретних частках.
Заслухавши представника відповдіача-1, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2004 року Косівська районна рада звернулася з запитом до Косівської міської ради щодо надання інформації про перелік об'єктів, які знаходяться у комунальній власності міста. За переліком, затвердженим рішенням Косівської міськради від 22.06.1999 року, приміщення кінотеатру не належало до комунальної власності міста Косів. Косівською міською радою прийнято рішення від 06.03.2003 р. про уточнення переліку комунального майна територіальної громади м. Косова, яким затверджено перелік об'єктів, що залишились в комунальній власності громади. Однак в зазначеному переліку також відсутнє приміщення кінотеатру.
Рішенням Косівської районної ради від 11 січня 2005 року №270-18X2005 "Про майно спільної власності територіальних громад району" приміщення кінотеатру за адресою м. Косів, вул. Незалежності, 122 включено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальної власності) Косівського району. Належність цього приміщення до комунальної власності району підтверджено також рішенням Косівської районної ради від 21 серпня 2006 року №49-3\2006 та переліками об’єктів спільної власності територіальних громад району.
З урахуванням зазначених обставин та положень законодавства щодо повноважень органів місцевого самоврядування стосовно відповідної комунальної власності, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій в повній мірі не досліджено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача.
У відповідності до ст.ст. 318, 321 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу зокрема - це держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 327 цього ж Кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" від 07.12.1990р. (втратив чинність у 1997 році) було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття –до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.
Статтею 35 Закону України "Про власність" визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності, в тому числі заклади народної освіти, водночас статтею 32 вказаного Закону визначено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 05.11.1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).
Чинним Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", так і законодавством, яке було чинним на час виникнення правових конструкцій права комунальної власності в Україні, суб'єктів та об'єктів цього права, передбачалися правові підстави набуття права комунальної власності відповідними суб'єктами.
Господарськими судами, при визнанні права власності на спірні приміщення за районної радою на підставі прийнятих рішень Косівської районної ради, не встановлено чи приймалися відповідні рішення обласною радою народних депутатів "Про розмежування майна області", яким затверджується перелік майна, що передається до комунальної власності, в тому числі у власність районів області. Господарські суди не дослідили які існували першоджерельні документи і за ким рахувалось та ким утримувалося спірне приміщення до винесення рішень Косівською районною радою про затвердження переліку про перелік об’єктів, які знаходяться у комунальній власності міста.
Також, господарські суди не встановили чи була проведена інвентаризація об’єктів нерухомості за результатами якої також визначається статус комунального нерухомого майна.
Отже, господарськими судами не досліджено документальні докази, які відповідають принципам належності та допустимості при визначенні наявності чи відсутності підстав набуття права комунальної власності та правомірності прийняття актів органів місцевого самоврядування, за якими здійснювалося розмежування об'єктів права комунальної власності.
Зважаючи на те, що відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Косівської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 р. у справі №6/36 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Шаргало В.І. |