Справа № 336/2020/17

Провадження № 4-с/336/53/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції, в якій просить суд зобов'язати Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області зняти арешт з усього невизначеного майна, всього нерухомого майна, яке належить їй на праві власності в межах суми боргу 883021,21 грн., реєстраційний номер обтяження 11534612, з виключенням записів в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, а також визнати причини пропуску строку, передбаченого частиною1 статті 385 Цивільного процесуального кодексу України поважними та поновити їй строк для звернення до суду з цією скаргою.

В своїй скарзі посилається на те, що 03.11.2010 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя прийнято рішення у справі № 2-6169/10, яким вирішено стягнути з скаржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 881 201,21 грн., судовий збір – 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120,00 грн.

На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий документ № 2-6169 за яким Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно скаржника.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду від 03.11.2010 року, ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області подано апеляційну скаргу, за якою 22.02.2017 року відкрито апеляційне провадження.

07.03.2017 року скаржником подано до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області заяву про повернення виконавчого документа до суду та скасування арешту на підставі частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду.

На думку скаржника, рішення суду від 03.11.2010 року у справі № 2-6169/10 втратило свою чинність, відтак, виконавчий документ повертається до суду, а всі заходи вчинені на підставі вказаного рішення мають бути скасовані, в тому числі і арешти. Вже за результатами апеляційного розгляду справи, в залежності від прийнятого судом рішення можуть бути видані нові виконавчі листи.

Крім того, Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надано відповідь від 23.03.2017 року на заяву ОСОБА_1, від 07.03.2017 року, за змістом якої 18.01.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови), у зв’язку з відсутністю у боржника іншого майна, окрім того, що передано в іпотеку. Скаржнику було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зняття арештів з майна згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає скаржник, про невизнання свого права державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на зняття арештів з майна скаржник дізналась безпосередньо з його відповіді від 23.03.2017 року, а 30.03.2017 року (тобто на сьомий день після того, як дізналась про невизнання свого права) звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою в передбачений законодавством десятиденний термін, як це передбачено частиною 1 статті 385 Цивільного процесуального права України.

Однак, 03.04.2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, в якій дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають розгляду в судах в порядку позовного провадження згідно статті 383 Цивільного процесуального кодексу України та відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України. Про наявність зазначеної ухвали суду скаржник випадково дізналась 08.04.2017 року на консультації у юриста , який роздрукував їй ухвалу з реєстру. Тому в перший же робочий день, 10.04.2017 року скаржник звернулась з вказаною скаргою до суду. Посилаючись на свою юридичну необізнаність, просить визнати причини пропуску поважними та поновити їй пропущений строк для звернення до суду з цією скаргою.

Представник скаржника в судовому засіданні у повному обсязі підтримала доводи, викладенні у скарзі, просить скаргу задовольнити.

Представник Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, пояснень, клопотань або заперечень не надіслав.

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, розглянувши викладені у скарзі доводи скаржника, оцінивши всі представлені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Строки для звернення заявника зі скаргою до суду, встановлені частиною 1 статті 385 Цивільного процесуального кодексу України, є процесуальними, у зв’язку з чим їх пропуск не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути відновлені судом у порядку, встановленому статтею 73 Цивільного процесуального кодексу України, у разі, якщо суд установить поважність причин їх пропуску.

Статтею 72 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Статтею 73 Цивільного процесуального кодексу України встановлено що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 року), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду за твердженням заявника є юридична необізнаність останньої, що стала причиною пропуску вказаного строку.

Наявність будь-яких інших обставин, які б перешкоджали заявнику вчасно подати скаргу на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, судом не встановлено.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 16 Постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

З урахуванням того, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що скаржник знав про наявність виконавчого провадження та приймав у ньому участь, а скарга подана поза межами строку, визначеного статтею 385 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що скаржником без поважних причин пропущені строки на оскарження.

На думку суду, ОСОБА_1 не подала суду жодних доказів, що свідчать про поважність причин пропуску даного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає поважних причин за яких ОСОБА_1 не могла подати скаргу на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у строк, визначений чинним законодавством, відтак, в поновленні строку для подання скарги суд відмовляє, а скаргу, яка подана до суду після закінчення строку, встановленого частиною 1 статі 385 Цивільного процесуального кодексу України, залишає без розгляду.

Керуючись статтями 72, 73, 209-210, 383-385 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку для звернення до суду зі скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Скаргу ОСОБА_1 на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - залишити без розгляду .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні ухвали, протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Я.Р.Марко