№ 2а- 3897/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2009 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Кутья С.Д.
при секретарі: Мизнікової Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної автомобільної інспекції м. Донецька про визнання незаконною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька із адміністративним позовом до Державної автомобільної інспекції м. Донецька про скасування постанови від 22 квітня 2009 року по справі про накладення на адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги порушенням такими протиправними діями суб'єкта владних повноважень його прав та законних інтересів.
Вважає вищезазначену постанову, незаконною, необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, з наступних підстав:
При винесені постанови інспектором були порушені приписи ст. 280 КУпАП, інспектором ДПС відділу ДАІ, в порушення вимог ст. 280 КУпАП не було встановлено, чи саме позивач скоїв зазначене правопорушення, а також чи саме він винен у скоєні зазначеного правопорушення.
Відповідно, для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. Не дивлячись на те, що це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. При винесені постанови були порушені вимоги п.п. 12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, ст. ст. 10-15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вимоги п.п. г п. 12.6. Постанови Кабінету міністрів України "Про правила дорожнього руху", ст. ст. 9, 251, 256, 258 КУпАП.
У судове засідання позивач не з'явився надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином. Заперечень проти позову не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Приписами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною першою статті 122 КпАП України визначена адміністративна відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Постановою від 22 квітня 2009 року № АН 277240, винесеною інспектором ДПС ДАЇ м. Донецька, водія транспортного засобу ОСОБА_1 на підставі розгляду адміністративного протоколу визнано винним у порушенні пункту 12.4 Правил дорожнього руху, у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до вимог статті 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Вивченням судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення та наданих сторонами доказів встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення за ознаками частини першої статті 122 КпАП України стосовно ОСОБА_2 оформлено уповноваженою на те посадовою особою органу внутрішніх справ, в його змісті відображені обов'язкові елементи, перелік яких міститься в статті 256 КпАП України. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2009 року відповідає вимогам статті 283 КпАП України, стягнення накладено у межах строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.
Однак, прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо.
Відповідно, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
У відповідності до ст. ст.10-15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", на вимірювання у сфері, у якій результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Проаналізувавши встановлені обставини адміністративного правопорушення, враховуючи: інтенсивність руху, надані докази суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку водій під час керування транспортним засобом не перевищував швидкість.
Також при дослідженні постанови про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, судом встановлено, що у постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. На фотознімку, доданого до оскаржуваної постанови, зазначений лише час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Суд вважає, що встановити та довести, те що вимірювалася саме швидкість саме автомобіля ОСОБА_1, неможливо. При цьому, у момент, близький до вимірювання швидкості можливе, що поряд із більшою швидкістю рухався інший автомобіль.
Згідно з п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Натомість у суду відсутні дані про те, хто саме проводив фото фіксацію обставин, зазначених у оскаржу вальній постанові, та сама постанова не містить таких відомостей.
Окрім того, в порушення ст. 251 КпАП України, відповідачем не надані будь-які фактичні данні на підставі яких була би встановлена наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення та вина у його вчиненні.
За таких обставин суд визнає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Державтоінспекції не дотримано встановленого порядку провадження, постанова по адміністративній справі стосовно позивача винесена не обґрунтовано, тому маються підстави для її скасування.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної автомобільної інспекції м. Донецька про визнання незаконною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2009 року № АН 277240 про накладення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.Д.Кутья