Справа 2-2723/09
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року Центральний районний суд м. Сімферополя автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Благодатної О.Ю.,
При секретарі Сорокіної Н.Є.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Електрет-2» про стягнення заборгованості по заробітної палати та моральної шкоди,
В с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Електрет-2» про стягнення заборгованості по заробітної палати та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.
У грудні 2008 року . відповідно до наказу ТОВ «Електрет 2», позивач був прийнятий на посаду торгівельного представника, з окладом рівним мінімальної заробітної платі.
Законодавством України передбачений розмір мінімальної заробітної плати.
Заробітну плату, а також заборгованість по заробітної платті відповідач не виплачує, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду, та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 2420 грн.
Також незаконними діями відповідача, позивачу заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що відповідач позбавив його коштів, які йому потрібні для придбання їжі, а також інших засобів для організації свого життя. Моральну шкоду позивач оцінює в 2000 грн., та просить стягнути з відповідача.
Позивач уточнив свої позовні вимоги, та у зв’язку з тим, що він був звільнений с 05.06.09 року, просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітної платі у розмір 4215 грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 1250 грн., а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив задовольнити на підставах, викладених вище.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про день та час слухання справи сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно ст. ст.169 ч. 4, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі даних та доказів, що є в матеріалах справи. Представник позивача не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки № АВ 685076, виданої 15.06.08 року, ОСОБА_1 03.11.08 року був прийнятий на посаду торгівельного представника ТОВ «Електрет 2», та 05.06.09 року, звільнений у зв’язку з скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗ про Працю.
На підставі ст.. 115 КЗ про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевішує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивач не надав суду доказів наявності заборгованності перед ним відповдіача по заробітної платі. Крім того, прозивач не надав суду доказів про розмір заробітної плати, яка повинна була йому сплачуватись, або сплачувалася відповідачем.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованності по заробітної платі, а також середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, задоволенню не підлягають.
Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичної особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. суди при розгляді цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинні керуватися наступним: п.4 – позивач повинен зазначити, в чому саме полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; п.5 ч.2 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; п.9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач же, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував тим, що він був позбавлений діями відповідача коштів для життя, був позбавлений можливості орендувати житло.
Стосовно ж розміру моральної шкоди – 2000 грн., позивач також не обґрунтувала її розмір.
Суду не додані також доказі наявності умисної вини у діях відповідача, спрямовану на заподію позивачу моральної шкоди.
За таких обставин та приймаючи до уваги відсутність у позивача будь-яких беззаперечних доказів спричиненої йому моральної шкоди, суд вважає, що ніяких підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 2000 грн. – не має.
На підстави ст. ст.. 115-117 КЗпП України, ст.. 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд
В и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Електрет-2» про стягнення заборгованості по заробітної палати та моральної шкоди, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: