Справа № 2-а-3672/09
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. СІМФЕРОПОЛЯ АР КРИМ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009р. м. Сімферополь
Суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим ОСОБА_1, в порядку письмового провадження, розглянув матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії,-
в с т а н о в и в:
22.09.2009р. ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання дій протиправними, перерахунок пенсії (щомісячної соціальної допомоги) та сплати заборгованості за період з 01.01.2006р. по дійсний час.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона має статус - „дитина війни” і, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав законної сили 01.01.2006 року, їй відповідач повинен був сплачувати 30% надбавку до пенсії, яка, у відповідності зі ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, повинна дорівнювати розміру прожиткового мінімуму для недієздатних осіб. Однак, починаючи з 01.01.2006р. зазначена надбавка їй неправомірно відповідачем не сплачувалася.
Позивач ОСОБА_2 в суд не з'явилася та надала заяву з проханням розглянути справу без її участі та в порядку письмового провадження, на своїх позовних вимогах наполягала та просила суд: визнати дії Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя пов’язані із невиконанням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по підвищенню в період з 01.01.2006р. по дійсний час пенсії на 30% протиправними та зобов’язати провести перерахунок їй, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу (пенсію) з 01.01.2006 року по дійсний час.
Представник відповідача – Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя ОСОБА_3 в суд також не з’явилася, про день, місце і час слухання справи була своєчасно та належним чином повідомлена та надала письмовий відгук на позов і заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та у письмовому провадженні, тому суд, на підставі вимог ч.4 ст.128 та ч.3 ст.122 КАС України, розглянув справу на підставі наявних доказів, в порядку письмового провадження.
Як вбачається ж із наданого письмового відгуку на позов, відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що відповідно до покладених на Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя задач та функцій, останнє діє виключно в межах бюджетних асигнувань направлених Міністерством праці і соціального захисту політики Автономної Республіки Крим виділених з Державного бюджету України на вказані цілі, і здійснює відповідні виплати по мірі надходження відповідних бюджетних засобів суворо цільового призначення. Та крім того, на даний час, при існуванні зазначеної норми закону, відсутній конкретний механізм її практичної реалізації та застосування.
Також, як вбачається із цього відзиву, представник відповідача наполягала на застосуванні судом ст.ст.99,100 КАС України, відповідно до яких, строк звернення до суду складає річний термін з часу, коли особа дізналась про порушення свого права.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо і вважає адміністративний позов ОСОБА_2 обґрунтованим, але підлягаючим задоволенню частково.
До такого висновку суд приходить з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та, у відповідності до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має статус - „Дитина війни”.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла у спірний період, «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що автоматично виплачується замість пенсії, підвищується на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей закон набрав чинності 2 квітня 2006 року. З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, то у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101,103,111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Закону України "Про Державний бюджет України", інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам 1,2,3 статті 95 Конституції України. Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 п.п.2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тільки з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою, «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки дії відповідача з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року відповідали вимогам закону, в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання перерахувати недоплачене підвищення до пенсії у вказані періоди необхідно відмовити.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету", не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суперечить нормам діючого законодавства.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 року, не залежить від розміру доходів отримувача, наявності механізму реалізації чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Всупереч вищезазначеного, Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, хоча було зобов’язане, але не перерахувало позивачу її щомісячну пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справи „Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату набавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків, не повинні прийматися до уваги.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
У відповідності до ч.3 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, на підставі вказаного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій. Зазначені ж у письмовому відзиві на адміністративний позов обставини суд увагу не звертає та ставиться до останніх критично з наведених вище підстав.
Між тим, згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, оскільки на частину позовних вимог щодо перерахунку пенсії, т.б. за період з 01.01.2006р. по 22.09.2008р., на час подання позовної заяви вже пройшов встановлений КАС України річний строк звернення до суду, і поважних причин пропуску даного строку позивачем не зазначено та відповідних і беззаперечних доказів не надано, тому перерахунку підлягає пенсія лише за період з 23.09.2008р. по 22.09.2009р., на дату подання позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законів України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет України на 2008 рік”, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.9-12,17,23,71,72,86,94,99,100,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, пов’язані із невиконанням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по підвищенню в період з 23.09.2008р. по 22.09.2009р. ОСОБА_2 (24.09.1944р.н.) пенсії на 30% - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим провести ОСОБА_2 (24.09.1944р.н.) перерахунок щомісячної пенсії з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, в період з 23.09.2008р. по 22.09.2009р., а також з урахуванням вже проведених нарахувань.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського адміністративного апеляційного суду шляхом подання через Центральний районний суд м. Сімферополя заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий у справі:
С у д д я ОСОБА_1