Справа№ 11-396 2006року Головуючий в 1-й інстанціїБолотова Є.В.
Категорія ст.296 ч1 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Бережного С.Д.
суддів Ващенка С.Є., Козачка С.В.
з участю прокурора Луня Р.В. представника потерпілих - адвоката ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням і встановлено іспитовий строк терміном 1 рік.
Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2500 грн. моральної шкоди кожному.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він близько 19 години 2 листопада 2003 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на весіллі в АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4
За змістом апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення кримінально -процесуального закону під час досудового та судового слідства. Стверджує, що в дійсності він ударів потерпілим не наносив. На його думку суд безпідставно послався у вироку на недостовірні та недопустимі докази. Зазначає, що, органи досудового слідства та суд в порушення принципу змагальності процесу відмовили йому у задоволенні клопотання про допит свідків, які могли підтвердити його невинність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого який підтримав апеляцію, посилаючись на зазначені у ній доводи, потерпілих та їх представника, які вважають доводи апелянта безпідставними, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на досліджених судом доказах.
Так, за показаннями потерпілих в судовому засіданні, коли вони, відійшли на 15-20 метрів від місця, де було весілля, і ОСОБА_4 по телефону хотів викликати автомобіль, щоб їхати додому, до них зі сторони весілля підійшов ОСОБА_2, який безпричинно наніс йому удар, а коли між ними стала ОСОБА_3, ОСОБА_2 ударив кулаком
в обличчя і її та знову наніс удар ОСОБА_4. Щоб зупинити ОСОБА_5 ОСОБА_4 схватив його за груди і вони впали, після чого ОСОБА_2 ще наніс удар потерпілому. Розборонили їх двоє з трьох хлопців, які підбігли на крик потерпілої. Внаслідок нанесених ОСОБА_2 ударів у потерпілого було пошкоджене око, а у потерпілої - губа.
Аналогічні показання потерпілі давали і на досудовому слідстві під час очної ставки, протокол якої був предметом дослідження в суді.
Показання потерпілих щодо обставин їх побиття співпадають з показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судовому засіданні та дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_8 Відповідно до показань цих свідків бійка відбувалася неподалік весілля, в кількох метрах від них. Тоді ОСОБА_6 з молодшим братом ОСОБА_5, який раптово з'явився на місці бійки, підняли підсудного і відвели його в сторону.
ОСОБА_6 в судовому засіданні також підтвердив, що бачив тоді у потерпілого пошкодження ока.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, крім того, у своїх показаннях на досудовому слідстві, які досліджувалися в судовому засіданні, пояснили, що спочатку вони почули звуки ударів по тілу, потім побачили, що хтось б'ється, а коли підходили до місця події, то дві особи, між якими відбувалася бійка, впали на землю і продовжували штовхатися; під час бійки і до моменту, коли одного з них забрали ОСОБА_6 та якийсь хлопець, ніхто з них нікуди не відходив і до них ніхто не підходив. При цьому свідок ОСОБА_7 зазначив, що коли ОСОБА_6 з незнайомим чоловіком відводили одного з тих, що билися, то він впирався і не хотів з ними йти. Свої показання на досудовому слідстві ОСОБА_7 підтвердив і в судовому засіданні.
Сам підсудний ні в суді першої інстанції, ні в апеляції не заперечив, що він з потерпілим падали на землю і що його піднімав його молодший брат з ОСОБА_6.
Те, що бійка відбулася біля весілля, підтвердили в суді і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Зокрема: ОСОБА_9 пояснив, що потерпіла ОСОБА_3 на весіллі розповідала йому, що ОСОБА_2 побив її та її чоловіка, він бачив на обличчі потерпілих сліди побоїв; ОСОБА_11 зазначила, що її сват ОСОБА_9 говорив їй, щоб вона забрала ОСОБА_2, тому що він побив його гостей, вона також бачила, що чоловік, який стояв з жінкою біля ОСОБА_12, тримався за око; ОСОБА_10 підтвердив, що він чув крик жінки, та що бійка привернула увагу людей. А за показаннями ОСОБА_13 на досудовому слідстві, які були досліджені судом, підійшовши до скупчення людей в метрах 20 від весілля, він зрозумів, що раніше в цьому місці відбулася бійка, у якогось чоловіка під оком був синець.
Допитаний на досудовому слідстві свідок ОСОБА_14, показання якого досліджувалися в судовому засіданні, підтвердив, що під час перевірки заяви потерпілих він з ними їздив до ОСОБА_5 на роботу, де ОСОБА_3 при зустрічі сказала, що саме він побив її та її чоловіка на весіллі в АДРЕСА_3 біля господарства ОСОБА_15.
Відповідно до висновків судово - медичних експертиз наявний у ОСОБА_4 струс головного мозку, а у ОСОБА_3 - крововиливи зі сторони верхньої губи, надбровної ділянки справа, забою м'яких тканин щічної ділянки зліва та струс головного мозку могли утворитися від дії твердих тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Наведені показання потерпілих узгоджуються з показаннями свідків, частково з показаннями підсудного, відповідають даним висновків судово - медичних експертиз і в сукупності вказують на те, що саме ОСОБА_2 безпричинно, з хуліганських спонукань наніс удари подружжю ОСОБА_16, чим заподіяв їм легкі тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достатніми і не викликають сумнівів у їх достовірності. Місцевий суд дав їм належну оцінку і вірно кваліфікував дії підсудного за ч. 1 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
При цьому суд навів мотиви, з яких не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_16 (батька підсудного). Показання цього свідка стосуються подій, що відбувалися вже після бійки, тобто тоді, коли ОСОБА_6 з братом підсудного забирали його від потерпілого.
Крім того, досліджені судом показання батька підсудного про те, що сина хтось випадково штовхнув і він впав, а особа, яка його штовхнула, впала поруч, і більше вони не контактували, спростовуються показаннями самого підсудного, за якими він впав на потерпілого, а коли намагався встати, то потерпілий його тримав за груди і не пускав, а також показаннями потерпілих та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підсудного та потерпілого, які тримали один одного, розборонили, а не просто підняли, і вже тоді підійшла мати підсудного.
Показання апелянта, його батька та свідка ОСОБА_11 про те, що потерпіла говорила присутнім, що він її не бив, спростовуються дослідженими судом показаннями потерпілих та свідків, у тому числі свідка ОСОБА_18, який і на досудовому слідстві і в суді пояснив, що потерпілі впізнали ОСОБА_5 і сказали, що саме він їх побив.
Порушень кримінально - процесуального закону при допиті підсудного, потерпілих та свідків, при оголошенні їх показань в судовому засіданні, а також при збиранні інших доказів на досудовому слідстві та в суді не вбачається.
Як видно з показань потерпілих, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, під час самої бійки на місці, де вона відбувалася, крім них та підсудного, більше нікого не було, інші присутні на весіллі люди підійшли вже після її завершення. Тому місцевий суд обґрунтовано обмежився дослідженням викладених вище доказів, оскільки вони є достатніми для прийняття правильного та обґрунтованого рішення.
Відмова суду в задоволенні клопотання про виклик свідків, які не були очевидцями бійки, за наявності досліджених судом достатніх доказів про фактичні обставини злочину, не може бути підставою для скасування вироку.
В матеріалах справи відсутній протокол пред'явлення особи для впізнання. А дільничний інспектор ОСОБА_19 був допитаний як особа, яка проводила перевірку заяви і чула про що говорили потерпілі та підсудній при зустрічі. Його показання оцінювалися судом в сукупності з іншими доказами. Тому твердження апелянта, що ОСОБА_19 проводив таку слідчу дію як впізнання, а суд незаконно послався на це як на доказ, є безпідставними.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Рішення місцевого суду щодо часткового задоволення цивільного позову є обґрунтованим, оскільки вина ОСОБА_2 в заподіянні злочином моральної шкоди є доведеною, а розмір стягнутих із засудженого сум у її відшкодування відповідає характеру та обсягу душевних і фізичних страждань потерпілих, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.