Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

21 квітня 2017 р.                                № 820/1648/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "ОСОБА_3 про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО - РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; на поточний рахунок №26204514262601 відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі: 200000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-006-000207853 від 21.03.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО - РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на поточний рахунок № 26203514262602 відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі: 4131 грн. 10 коп. з призначенням платежу: оплата процентів згідно з договором №980-006-000207853 від 21.03.2016 року;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1,) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. 00 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1,) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 4131 грн. 10 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, судових витрат в розмірі 640 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

          Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року).

          З урахуванням вище викладеного, слід зазначити, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб’єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб’єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

          Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з ліквідацією (банкрутством) банку.

          Відповідно до ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено що, цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом шостим статті 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зокрема спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку підвідомчі господарським судам, а отже на них не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 16.02.2016 по справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 № 826/20410/14.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В даному випадку особа уповноважена на ліквідацію банку має правовідносини з позивачем, які безпосередньо стосуються господарської діяльності банку. Отже, питання про захист свого права у разі його порушення банком, який перебуває на стадії ліквідації, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

          Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "ОСОБА_3 про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

          Керуючись ст. ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "ОСОБА_3 про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз’яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

          Роз’яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного господарського суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                    Рубан В.В.