Справа № 11-358 2006 року

Категорія ст.ст. 185 ч.5, 213 ч.І КК України

 

Головуючий в 1-й інстанції Чорний Є.Б. Доповідач Козачок С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Козачка С.В.

судців: Бойко Л.В., Бережного С.Д.

при секретарі Яцишеній Р.П.

з участю прокурора Бантюка І.М.

адвоката ОСОБА_1

представника цивільного позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями Хмельницького транспортного прокурора та цивільного позивача начальника ВСП Хмельницької дистанції колії на вирок Волочиського районного суду від 29 квітня 2005 року,

встановила:

вироком Волочиського районного суду від 29 квітня 2005 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого першим заступником голови Волочиської райдержадміністрації, раніше не судимого,

·        за ст. 185 ч.5 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину;

·        за ст. 213 ч. 1 КК України виправдано за відсутністю події злочину.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

уродженця м. Дніпропетровськ, жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою

освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей,

непрацюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України,                                      

-    за ст. 213 ч.І КК України виправдано за відсутністю події злочину.

Запобіжний  захід  у   вигляді   підписки  про  невиїзд  обом  виправданим скасовано.

 

Цивільний позов Хмельницького транспортного прокурора в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі Хмельницької дистанції колії (ПЧ-19) до ОСОБА_3 з доповненнями залишено без розгляду.

Скасовано арешт на майно ОСОБА_3

Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що будучи головою фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_3» АДРЕСА_4, за період з 3 по 14 липня 2003 року на під'їзній колії 16, яка розташована на території колишньої лісоторгової бази АДРЕСА_5, що належить Хмельницькій дистанції колії (ПЧ-19), таємно викрав матеріали верхньої будови колії на загальну суму 24479 грн. 32 коп., загальною вагою 27,358 тон.

Також він обвинувачувався в тому, що в період з 3 по 14 липня 2003 року ОСОБА_3, без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з брухтом чорних металів, на території КП «ІНФОРМАЦІЯ_4», належного до Волочиського районного споживчого товариства в АДРЕСА_5, збув ОСОБА_4 59,65 тон вищевказаних матеріалів верхньої будови колії, отримавши 17895 грн.

В той же час, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що в період з 3 по 14 липня 2003 року без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з брухтом чорних металів, незаконно придбав у ОСОБА_3 59,65 тон металобрухту на загальну суму 17895 грн., який відразу ж незаконно збув ОСОБА_5 -директору приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_5» за 20877 грн. 50 коп.

У зв'язку із виправданням вказаних осіб в інкримінованих їм злочинних діяннях транспортним прокурором на виправдовувальний вирок була подана апеляція.

В апеляційній скарзі транспортний прокурор просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст.ст. 185 ч.5, 213 ч.І, 70 КК України на 7 років позбавлення волі із сплатою штрафу в сумі 1700 грн.; ОСОБА_4 засудити за ст. 213 ч.І КК України і обрати покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., а також задовольнити позовні вимоги ВСП Хмельницька дистанція колії.

Прокурор вказував, що суд прийшов до неправильного висновку про відсутність умислу у ОСОБА_3 на крадіжку чужого майна у вигляді металевих рейок та інших металевих виробів з залізничної колії, яка належала Хмельницькій дистанції колії ПЧ-19, оскільки після купівлі рейок з під'їзної колії КП «ІНФОРМАЦІЯ_4», за вказівкою голови Волочиської райспоживспілки, була створена відповідна комісія, яка проводила обстеження купленої ОСОБА_3 під'їзної колії і нарахувала 19 шт. рейок по 25 м кожна, вагою погонного метра 51 кг. В зв'язку з цим було зроблено розрахунок вартості купленої ним під'їзної колії на суму 7890 грн. за 24 тонни металобрухту.

Як зазначив далі прокурор, після внесення ОСОБА_3 першої суми в розмірі 3890 грн. голова райспоживспілки особисто виїжджав з останнім на місце знаходження проданої під'їзної колії і показував саме те місце, де потрібно було провести демонтаж проданої під'їзної колії.

 

 

В той же час ОСОБА_3 демонтував як куплену під'їзну колію, так і другу під'їзну колію, яка належала Хмельницькій дистанції колії ПЧ-19, які там же, на місці, порізав і продав ОСОБА_4 як металобрухт в кількості 59 тон з розрахунку 300 грн. за тонну.

Зазначив, що спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з брухтом чорних металів ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не мали, тому їх дії вірно кваліфіковано за ст. 213 ч.І КК України. В той же час суд прийшов до невірного висновку про правомірність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що суперечить фактичним обставинам справи та зібраним по справі доказам.

В своїй апеляційній скарзі цивільний позивач просив скасувати виправдовувальний вирок, оскільки вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 за ст.ст. 185 ч.5, 213 ч.І КК України, а ОСОБА_4 за ст. 213 ч.І КК України, допустивши при цьому порушення норм матеріального та процесуального права, а також безпідставно залишив без розгляду цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди.

Зазначив, що суд, крім того, безпідставно відхилив клопотання про проведення товарознавчої експертизи для встановлення фактичного розміру заподіяної злочином шкоди та, відповідно до вимог ст. 81 КПК України, не вирішив питання про повернення речових доказів, якими були - викрадені рейки.

Під час проведення судового слідства в апеляційній інстанції, ОСОБА_3 було заявлено клопотання про направлення справи на додаткове розслідування для з'ясування питань, які, на його думку, мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Він зазначив, що по справі необхідно провести ряд очних ставок, здійснити додаткову перевірку відповідної документації Волочиської райспоживспілки та Хмельницької облспоживспілки для встановлення факту належності демонтованої рейки у привласненні якої він обвинувачується.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, адвоката, представника цивільного позивача та ОСОБА_4, які не заперечували проти, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що повторний розгляд даної справи в апеляційній інстанції є неможливим через значну кількість суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справа не може бути розглянута.

Усунути дані порушення неможливо через необхідність проведення додаткових

слідчих дій, які неможливо провести під час судового слідства в апеляційній інстанції.

 

Основним питанням, яке виникає під час розгляду даної справи є питання належності під'їзних колій Війтовецької міжрайбази та лісоторгової бази у привласненні яких обвинувачується ОСОБА_3, який надалі продав уже порізаний метал колії ОСОБА_4

 

Як видно з матеріалів кримінальної справи, ні досудовим слідством, ні судовим з'ясування вказаної обставини залишено поза розглядом, хоча із показів начальника дистанції колії ПЧ-19 вбачається, що на той час коли будувались під'їзні колії № 16 та № 18, то будувались вони по замовленню тих організацій, тобто міжрайбази, лісоторгової бази та заготконтори, які під'їзні колії на своїй території, тобто біля складів, будували за свої кошти. Хмельницька дистанція колії надавала будматеріали (рейки, шпали, накладки, підкладки, костилі), які вони відразу купували та ставили на баланс як основні засоби. Будь-яка план-схема під'їзних залізничних колій та викопіровка (креслення) не робилась. Земельна територія вважалась поділеною, тому й на своїй території і будувались під'їзні колії цими організаціями.

Як свідчать матеріали справи (Т. З а.с. 180), згідно Акту розмежування під'їзних залізних колій, складеного у відповідності до ухвали Волочиського районного суду від 17.11.2004 року, між Хмельницькою дистанцією колії ПЧ-19 та Волочиським РСТ лише 31 березня 2005 року керівники обох підприємств визначили належність під'їзних колій на території Війтовецької лісоторгової бази. Зокрема, у цьому акті зазначено, що сторони погодили розмежування залізничних колій по ст.. Війтів ці. Колія № 16 в результаті даного розмежування була віднесена до власної дистанції колії ПЧ-19.

Тому, за вказаних обставин, виникає обґрунтоване запитання, чи було відомо і чи це документально підтверджувалось стосовно меж належності залізничних під'їзних колій та їх частин, оскільки, як видно із матеріалів справи (Т. 1 а.с. 144) на балансі РСТ залізнична колія стояла без визначення меж.

Поданий же в місцевому суді акт розмежування під'їзних залізничних колій між ПЧ-19 та РСТ не можна визнати достовірним, через його оформлення 31.03.2005 року з врахуванням здобутих слідством відомостей, однак, невідомих ОСОБА_3 на момент виникнення події злочину.

Наявні в матеріалах справи прибуткові касові ордери за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та від 18.07.2003 року (Т.1 а.с. 28, 139) свідчать про те, що ОСОБА_3 вніс в касу Волочиської райспоживспілки, відповідно 4000 грн. за придбані під'їзні колії Війтовецької МРБ, а 3890 грн. заплатив за під'їзні колії, взагалі.

Тому, для з'ясування такої важливої для справи обставини як доведеність поінформованості ОСОБА_3 у тому, яку кількість рейок він купував і які були фактично ним демонтовані, а також того, чи міг він знати в момент демонтажу кому належать демонтовані рейки, необхідно провести додаткову перевірку всіх відповідних документів Волочиської райспоживспілки та Хмельницької облспоживспілки на предмет виявлення додаткових доказів.

Крім того, по справі необхідно провести ряд очних ставок між обвинуваченими та свідками, працівниками Війтовецької РСТ.

При цьому слід взяти до уваги той факт, що за показами директора Війтовецької РСТ ОСОБА_6, він особисто не знав, які саме колії на території Війтовецької лісоторгової бази належать райспоживспілці, а які залізниці. Не могли бути проінформовані також і інші працівники райспоживспілки, які нібито попереджували ОСОБА_3 про незаконність його дій під час демонтажу залізничних ліній, оскільки Акти розмежування колій за №№ 16, 18 були складені лише 31.03.2005 року.

 

Тому, за вказаних суперечливих даних, виникає необхідність їх додаткової перевірки на предмет усунення.

Можливості усунути вказані протиріччя колегія суддів при апеляційному розгляді позбавлена, в зв'язку з чим справу необхідно направити для проведення додаткового розслідування стосовно обох обвинувачених, оскільки їх обвинувачення взаємопов'язані.

З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 281, 365, 374 КПК України, судова палата, -

ухвалила:

вирок Волочиського районного суду від 29 квітня стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити Хмельницькому транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обрати підписку про невиїзд.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі 7 діб з дня її оголошення.