Справа №2а-747/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді Грищенко В.М.
при секретарі Демченко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2009 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В позовній заяві і в судовому засіданні позивачка посилалася на те, що відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у 2006-2008 роках така допомога їй не виплачувалася у належному розмірі, що позивачка вважає неправомірним. На підставі викладеного просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” за період з 2006 по 2008 рік та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” за період з 2006 по 2008 рік з урахуванням сум, які були виплачені за цей період.
Представник відповідача у свої запереченнях проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „діти війни”, не вирішено у законодавчому порядку. Розрахунок підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, щодо виплати у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, діючим законодавством до 01.01.2008 року не передбачено. Починаючи з 01.01.2008 року позивачу вже виплачується надбавка як „дитині війни” згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 14 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, як це визначено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні «дитина війни».
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня — 359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62 встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті б, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ця зупинка в установленому порядку не визнана неконституційною, а тому вимога позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку за 2006 рік задоволенню не підлягає.
Оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія цієї норми була зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України, яке набрало чинності 09.07.2007, дію цієї норми було поновлено, а тому позовна вимога про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку за 2007 рік підлягає задоволенню частково – а саме: у період з 09.07.2007 до 31.12.2007 року, так як відповідач самостійно не здійснив такого нарахування після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, пп. 2 п. 41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
22.05.2008 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності згаданим Законом України.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України ” акти, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що стосується цього періоду, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на законі. В той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд вважає, що недоступність «Офіційного вісника України» пенсіонерам, та мінливість законодавства є поважною причиною пропуску строку позивачки для звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 22, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 8, 10, 11, 12, 18, 69, 94, 128, 158, 160-163, 186 КАС України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
ПоновитиОСОБА_1 строк для звернення до суду.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці яка була сплачена в цей період.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ- з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення
Постанову виготовлено у повному обсязі 23.10.2009 року.
Суддя В.М.Грищенко