Справа № 2-а-2267/09/0108
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року.
Суддя Керченського міського суду Автономної Республіки Крим Левченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Керчі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради недоплату допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 – у сумі 5333, 70 грн. за період з серпня 2008 р. по серпень 2009 р. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що будучи матір'ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона звернулася до відповідача за перерахунком допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка визначає допомогу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте щомісячна допомога їй виплачується з серпня 2008 року по серпень 2009 року у розмірі 144,10 грн. щомісячно, хоча прожитковий мінімум набагато вищий і становить: з серпня по вересень 2008 року – 540 грн., а з жовтня по серпень 2009 року – 557 грн.
Позивач просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просить розглянути справу у його відсутність, вимоги позивача відхиляє у повному обсязі і просить врахувати пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши позовну заяву і дослідивши матеріали справи, знаходжу позов підлягаючим задоволенню частково по наступних підставах.
З сукупності зібраних у справі доказів встановлено, що позивачка є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.5) Позивачка є особою застрахованою у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, про що свідчать довідки та лист відповідача від 14.05.09р ( а.с.6-8).
Проте, з’являясь застрахованою особою, позивачка не вірно робить розрахунок прожиткового мінімуму, звертаясь при розрахунку на Закон України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», замість Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Тоді як позивачка відповідно до ст. 40, ст. 41, ст. 42, ст. 43 Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 18 січня 2001 року має право на отримання допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, а також допомоги по догляду за дитиною до трьох років у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виплата допомоги з 01.01.2008 р. проводиться в розмірі, передбаченому п. 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007 р. Однак положення пункту 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, у якому йдеться про виключення із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» статей 40-44, визнані рішеннями Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 г. неконституційними. Як підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 р., «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони».
Виходячи з вищевикладеного, суд не може погодитись з розрахунком позивачки ( як з періодом стягнення заборгованості так і з загальною сумою) та вважає за необхідне застосувати ч.2 ст. 11 КАС України, приймаючи до уваги отриману щомісячно суму у розмірі 144,10 грн та застосовуючи суму прожиткового мінімуму, встановлену для застрахованих осіб. ( для працездатних осіб прожитковий мінімум складає: з 01 липня – 649 грн., а з 01 жовтня – 669 грн.).
Згідно ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, але з урахуванням строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи заперечення відповідача щодо пропущеного строку звернення до адміністративного суду, приймаючи до уваги, що позивачка звернулась в суд у вересні 2009 року, а також те, що 24.09.2009 року її дочці виповнилось три роки, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року у сумі 6 803, 70 грн. ( за вересень 2008р – 649-144,10=504,90 грн.; з жовтня 2008р по вересень 2009р : 669-144,10= 524,90 х 12 мес. = 6298,80 грн.)
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача сплачувати щомісячно утримання по уходу за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі не менш ніж прожитковий мінімум, встановленого для дітей у віці до 6 років на дітей до досягнення ними трьохрічного віку, то вони задоволенню не підлягають, так як зобов’язання виконувати закони України закріплено у Конституційному принципі верховенства права і суд не має зобов’язувати до цього відповідача. Крім того, на час постановлення рішення по справі дочці позивачки вже виповнилося три роки.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 99 159-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті в повному обсязі допомоги за доглядом за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської Ради на користь ОСОБА_1 допомогу з догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року у сумі – 6 803,70 грн. ( шість тисяч гривень вісімсот три гривні 70 копійок)
В задоволенні іншої частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд шляхом подачі заяви про оскарження в 10-денний строк з дня його виготовлення в повному об'ємі і подачі після цього протягом 20 днів скарги, копія якої прямує в апеляційну інстанцію, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя /підпис/ В.П. Левченко
Копія вірна: суддя –
Постанова не набула законної сили. суддя -