Судове рішення 2а-391/09/0527 від 20.11.2009

Судове рішення #6359655

Головуючий у І інстанції – суддя Божина Л.І. Доповідач – Г.А. Колеснік

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2009 року Справа 2-а-391/09/0527

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі: Агейченковій К.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області – про стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 5 травня за 2008 рік та стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік,

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448 грн. та стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2285 грн.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови про перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної грошової допомоги до 5 травня та оздоровлення за 2008 рік. Стягнуто на користь позивача з Управління за рахунок коштів Державного бюджету щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3448 грн. та щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.

Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2009 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

В апеляційній скарзі позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, пов’язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області така допомога позивачу була виплачена у 2008 році в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, а саме: 120 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу, а не постанова № 562.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення на момент виплати, яку відповідач зобов’язаний виплатити позивачу, як інваліду 2 групи у 2008 році, з урахуванням виплачених сум, необхідно виходити з наступних розрахунків:

• за 2008 рік – 515 х 5 – 120 = 2455 грн.

Отже, загальна сума, яку відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 складає 2455 грн.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача по відмові у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік є неправомірними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня ветеранам війни – інвалідам війни, виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи – 10 мінімальних пенсій за віком; 2 групи – 8 мінімальних пенсій за віком; 3 групи – 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з матеріалами справи, відповідачем відповідно до Закону про державний бюджет в 2008 році було виплачено встановлену суму грошової допомоги для інвалідів 2 групи, а саме: 400 грн.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.

Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідач сплатив визначену діючим на час виплат законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ще не було визнано неконституційним. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

Отже позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 5 травня за 2008 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2009 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області – про стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 5 травня за 2008 рік та стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік – неправомірною.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2455 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів:

Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова

З оригіналом згідно

Суддя: Г.А. Колеснік