u
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-9784/08/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
ОСОБА_1
до Головного управління державного головного казначейства України в Херсонській області,
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області,
про зобов’язання до вчинення дій
встановив:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління державного головного казначейства України в Херсонській області (відповідач), в якому просив зобов’язати відповідача повернути позивачу сплачені ним та помилково зараховані до бюджету кошти в сумі 1641 грн. 25 коп.. Позивач зазначав, що 7 жовтня 2008 року він купив новий автомобіль Chevrolet Aveo за 54708,33 грн.. При постановці автомобіля на облік в МРЕВ ДАІ м.Херсона ним було сплачено до Державного бюджету 3% від вартості автомобіля в сумі 1641,25 грн. в якості збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає, що ці кошти підлягають поверненню йому як помилково сплачені, оскільки жодним Законом України на нього, як на покупця автомобіля, не покладено обов’язку сплачувати такий збір. Посилається також на неможливість застосування норм Закону, що передбачають сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів.
Відповідач направив суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких значив, що до повноважень органів держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обов’язкових платежів до бюджету. Органи Держказначейства повертають з державного бюджету надмірно або помилково перераховані кошти виключно за поданням державного органу, на який покладено контроль відповідного платежу у відповідності до “Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. №266, і не мають повноважень самостійно перераховувати зазначені кошти. Контроль за справленням платежу за кодом бюджетної класифікації 24140300 “Сплата збору при відчужені легкових автомобілів”покладено на Пенсійний фонд України.
Ухвалою суду від 29.07.2009р. до участі у справі в якості третьої особи залучене управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву та додатково пояснив, що відповідач не отримував від управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розпоряджень на повернення сплаченого позивачем до державного бюджету збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при відчужені легкових автомобілів.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при відчужені легкових автомобілів сплачується у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України №1740 від 03.11.98р. “Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” особами, які набувають право власності на легкові автомобілі, у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля. Оскільки позивач при придбанні автомобіля сплатив 1641,25 грн., що відповідає трьом відсоткам вартості придбаного ним автомобіля, підстави для повернення цього збору позивачу відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.
Позивач відповідно до договору купівлі-продажу №114012-S00085 від 07.10.2008р. придбав у товариства з обмеженою відповідальністю “УкрАвтоЗаз-Сервіс”автомобіль Chevrolet Aveo II SE, вартістю 54 708, 33 грн. без ПДВ.
Згідно квитанції №2382/з2052 від 14.10.2008р. позивачем через касу АКБ “Правекс-Банк”був сплачений збір до Пенсійного Фонду у розмірі 3 % від вартості автомобіля в сумі 1641,25 грн.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування статтею 14 Закону України “Про систему оподаткування”віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про систему оподаткування”визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 7 ст.1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”від 26.06.1997р. №400/97-ВР, якою визначено виключний перелік осіб –платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Розмір вказаного збору визначено статтею 4 Закону №400/97-ВР - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Згідно п.6 ст. 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету міністрів України №1740 “Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”(надалі –Постанова №1740) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Таким чином, діюче законодавство України передбачає необхідність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за фактом купівлі-продажу легкового автомобілю у розмірі 3% від вартості автомобіля.
Разом з тим слід зазначити, що Закон №400/97-ВР та підзаконний акт - Постанова №1740 по-різному врегульовують одне й те саме питання щодо визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.
Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути як помилково зараховані до державного бюджету 1641грн. 25 коп. задоволені бути не можуть на підставі наступного.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів, тобто спеціальний фонд є складовою частиною бюджету.
Статтею 50 вказаного Кодексу передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На виконання статті 50 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288.
Відповідно до п. 1.4 цього Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених платежів здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню.
Таким чином, з державного бюджету підлягають поверненню лише ті платежі, які сплачені помилково або надмірно.
Як вже зазначено вище, позивач сплатив 1641, 25 грн., що становить 3 відсотка від вартості придбаного ним автомобіля, до державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 24140300 –“Сплата збору при відчуженні легкових автомобілів”(Наказ Державного казначейства України від 15.01.2007 року № 5 “Про затвердження Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету”).
Виходячи з того, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується при купівлі-продажу легкових автомобілів в обов’язковому порядку, суд не вбачає помилки при сплаті до бюджету 1641,25 грн. ані у визначені об’єкта оподаткування, яким згідно п.6 ст. 2 Закону №400/97-ВР є вартість автомобіля, ані у визначені розміру збору, встановленого ст.. 4 цього ж Закону, а тому підстави для повернення цих коштів з державного бюджету відсутні, оскільки відсутній факт їх помилкової або надмірної сплати.
Посилання позивача на те, що Законом України обов’язок по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів покладений на продавця автомобіля, а не на покупця, на думку суду не можуть бути підставою для повернення цього збору з бюджету, а можуть свідчить про виконання позивачем обов’язку по сплаті цього збору замість продавця автомобіля.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням особою зобов’язання замість іншої особи, врегульовані цивільним законодавством, і розгляд спорів, що виникають в цих правовідносинах, здійснюється в порядку цивільного (господарського) судочинства.
Стосовно посилань позивача на неможливість застосування норм Закону, що встановлюють обов’язок по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 22.10.1998 р. № 208-XIV до ст.. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”від 26.06.1997р. №400/97-ВР були внесені зміни, які встановили обов’язок по сплаті цього збору при відчуженні легкових автомобілів.
Розділом II Закону № 208-XIV було встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і діє до прийняття рішення Верховною Радою України про повне погашення заборгованості з виплати пенсій, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Законами України про державний бюджет на відповідний рік, дія Закону № 208-XIV продовжувалась на 2001-2007 роки відповідно.
Пунктом 31 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. № 107-VI розділ II Закону № 208-XIV викладений у такій редакції: “Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування”.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення п. 31 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”визнані неконституційними.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№309 від 03.06.2008р. розділ II Закону № 208-XIV викладений у такій редакції: “Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування”(п.26 розділу І).
Відповідно до пункту 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закон № 309-VI набрав чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. норми п. 31 розділу II Закону № 107-IV втратили чинність 22.05.2008 р., а з дня втрати їх чинності почали діяти норми, встановлені п. 26 розділу I Закону № 309-VI, які по своїй суті відповідають нормам, що втратили чинність.
Таким чином, на момент сплати позивачем збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів норми Закону № 208-XIV, які встановлювали обов’язок по сплаті вказаного збору, були чинними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив :
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2009 р. .
Суддя Кравченко К.В.