АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» СІЧНЯ 2009 РОКУ.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ В СКЛАДІ:
ГОЛОВУЮЧОГО - КОВАЛЕНКА Є.П.
СУДДІВ – КУНЕЦЬ І.М., МАКСИМОВИЧ Ю.А.
З УЧАСТЮ ПРОКУРОРА – ГУЗІКА Й.М..
ЗАСУДЖЕНОГО – ОСОБА_1 .
ЗАХИСНИКА – ОСОБА_2 .,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 . на на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 04 листопада 2008 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком визнано винним та засуджено
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженця та жителя м.Тернополя
зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого
по АДРЕСА_2 , громадянина України,
з середньою освітою, неодруженого, раніше
судимого:
- 26.02.1982 року Тернопільським міським судом за
ст.ст. 215-3 ч.2, 140 ч.1 КК України до 1 року 6
місяців позбавлення волі.
2.02.1983 року звільнений на підставі закону
України Про амністію;
- 28.12.1983 року Тернопільським міським судом за
ст.ст. 141 ч.2, 140 ч.3, 140 ч.2 КК України на 4 роки
позбавлення волі;
- 12.09.2000 року Тернопільським міськрайонним
судом за ст.ст. 140 ч.2, 212 КК України – закрито
згідно ст. 6 п.4 КПК України;
- 20.10.2004 року Козівським районним судом
Тернопільської області за ст.185 ч.3 КК України до
3-х років позбавлення волі з застосуванням
ст.75 КК України з 2-х різним іспитовим строком;
- 13.02.2007 року Козівським районним судом
скасовано звільнення від відбування покарання з
випробуванням і направлено ОСОБА_1 . для
відбування призначеного йому покарання.
За ч.2 ст.263 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте ОСОБА_1 . покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 20.10.2004 року у виді 2-х років 6 місяців позбавлення волі.
Остаточно ОСОБА_1 . призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 . до вступу вироку в законну силу залишено попередню – тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 . судові витрати в сумі 117 грн. 68 коп., а речові докази по справі (ніж), вирішено знищити.
Згідно вироку ОСОБА_1 . визнаний винним та засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.
17 листопада 2005 року ОСОБА_1 . перебуваючи в стані алкогольного спяніння по вул.Живова 9 в м.Тернополі був затриманий працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення і під час проведення особистого огляду в нього виявлено і вилучено ніж , який є холодною зброєю колючо-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення, який він носив без передбаченого законом дозволу.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 . порушив вимоги постанови Верховної Ради України № 24а 71- ХII від 17.06.1992 року Про право власності на окремі види майна, Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ № 292 від 12.04.1999 року.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 . вирок суду вважає незаконним, так як цього злочину він не скоював і винним в його вчиненні себе не визнає. Як в його пакеті опинився ніж, коли його затримали працівники міліції він пояснити не може.
Просить врахувати те, що він є інвалідом 3-ї групи і має поганий стан здоров`я.
Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; пояснення засудженого ОСОБА_1 ., який просить не брати до уваги його пояснення в апеляції щодо невизнання ним вини в вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, так як в цьому свою вину він визнає повністю, в вчиненому розкаюється, просить пом`якшити йому міру покарання, враховуючи важкий стан його здоров`я; пояснення захисника ОСОБА_2 ., який просить пом`якшити міру покарання ОСОБА_1 ., зменшивши йому частково невідбуту міру покарання, за вироком Козівського районного суду від 20.10.2004 року; міркування прокурора, який просить вирок суду залишити без змін; розглянувши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає?, що вона до задоволення не підлягає з наступних мотивів.
Як в ході додаткового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 . вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України визнавав повністю, у вчиненому розкаювався і давав покази про те, що він незаконно, без встановленого на це законом дозволу носив ніж, визнаний холодною зброєю, який в нього виявили працівники міліції 17 листопада 2007 року.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи.
Винність ОСОБА_1 . у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджується як повним визнанням вини самим засудженим, так і доказами, зібраними під час проведення досудового слідства, з якими засуджений погодився, відмовившись від їх додаткового дослідження в ході судового розгляду справи, в зв`язку з чим суд встановив скорочений порядок дослідження доказів. ОСОБА_1 . було розяснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Проаналізувавши всі наявні по справі обставини в їх сукупності суд І інстанції прийшов до вірного переконання про доцільність призначення ОСОБА_1 . покарання у виді позбавлення волі і призначив його на строк найближчий до мінімального, що передбачений ч.2 ст.263 КК України, приєднавши частково невідбуту частину покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі за попереднім вироком Козівського районного суду від 24 жовтня 2004 року та постанови цього суду від 13 лютого 2007 року внаслідок чого остаточне покарання визначено в виді трьох років шести місяців позбавлення волі. Вказана міра покарання ОСОБА_1 . судом першої інстанції призначена правильно, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України з врахуванням ступеня важкості вчинених ним злочинів, особи засудженого, в тому числі і його стану здоровя, є законною і справедливою, необхідною для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом`якшення покарання ОСОБА_1 . колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.356, 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 4 листопада 2008 року щодо нього - без змін.
Головуючий – підпис
Судді – два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.М.Кунець