ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року Справа № 2а-4370/09/2370
15 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гаращенка В.В.,
при секретарі – Бондар Т.П.,
за участю:
прокурора: Синецької О.Ю.
представника позивача Пугач Л.М. – за довіреністю;
представника відповідача: Багателі О.П. – за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» про стягнення фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з позовом в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України про стягнення з ВАТ «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Позивач, стверджує, що за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову від 13.07.2009 року якою до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму добровільно, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю також просила їх задовольнити.
Відповідач в заперечені на позов його вимоги не визнав, представник відповідача в судовому засіданні в обґрунтування позиції щодо відмови в задоволені позову зазначив, що відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», останній не передбачає мати в наявності для перевізника такого документа як квитково-касовий лист, такий документ передбачено мати водію.
Таким чином оскільки, квитково-касовий лист втрачено водієм, останній і повинен нести відповідальність.
В свою чергу ВАТ «Лисянське АТП-17145» повною мірою забезпечило водія всіма необхідними документами перед виїздом в рейс, а тому вини у вчинені правопорушення не вбачає.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.
Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі – «Закон № 2344-III»).
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду – відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до статті 39 Закону № 2344-III водії перевізника повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують регулярні перевезення пасажирів.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
12 червня 2009 року посадовцями територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України проведено перевірку щодо додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Київ – Одеса – 79-й км.
За результатами перевірки складено акт № 001682, яким встановлено факт надання відповідачем послуг з перевезення пасажирів на маршруті загального користування без оформлення документів, а саме: без квитково-касового листа. З огляду на викладене позивачем зроблено висновок про порушення відповідачем ст. 39 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ. Зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
На підставі зазначеного акту, та з урахуванням положень зазначеної статті Закону, позивачем прийнято постанову від 13.07.2009 року № 084434 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Постанова направлена відповідачу 15.07.2009 року, про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення.
Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача суд звертає увагу, що Законом № 2344-ІІІ обов’язок щодо забезпечення водія всіма необхідними документами покладено на перевізника, а на водія обов’язок забезпечення в наявності на момент перевірки всіх визначених переліком документів. Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд в свою чергу, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Отже, з огляду на викладені вище обставини та норми законодавства позивач вірно оцінив обставини та вірно визначив норми порушення Закону, а доводи, наведені відповідачем в обґрунтування незаконності винесення постанови, не спростовують встановлені перевіркою факти та законодавством України не визначені, як такі, що є достатньою підставою для її скасування.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145», (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пров. Бужанський, 52, ідентифікаційний код 03562075) в доход бюджету через Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 33349001) фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Гаращенко