22-ц/775/252/2017(м)

266/1628/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.

Категорія 27 Доповідач Лопатіна М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за поданням Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами, заінтересована особа: ОСОБА_1

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2015 року вищевказане подання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції задоволено, визначено частку боржника ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя, якою він спільно володіє з ОСОБА_3К, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частку квартири АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя.

Зобов’язано ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права власності на 1/ 2 частку квартири АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя на своє ім’я.

З метою забезпечення реального виконання виконавчого листа №266/1628/14-ц від 29 серпня 2014 року, виданого Приморським районним судом міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 873654 гривень, накласти арешт на нерухоме майно, а саме 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя.

З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не перевірено підстави набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя. Також судом не досліджувались обставини щодо його ухилення від виконання рішення суду. Крім того, судом, у порушення вимог ст. 379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, було розглянуте без його належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно заяви, ОСОБА_2 просив справу розглянути за його відсутності за участі його представника ОСОБА_5

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5В вдруге не з’явився у судове засідання апеляційного суду, просив справу відкласти у зв’язку з його зайнятістю в судових засіданнях в Жовтневому районному суді м. Маріуполя, при цьому на підтвердження зазначеної причини неявки в суд доказів не надав. Таким чином, оскільки повідомлена причина неявки ОСОБА_5 не може бути визнана поважною, апеляційний суд вважає, що його клопотання про повторне відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає та його неявка не перешкоджає розглядові справи, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Представник Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в судове засідання апеляційного суду не з’явився, згідно заяви, просив справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши суддю – доповідача, ОСОБА_1А та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Так, судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на виконанні в Приморському відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 873 654,00 грн (т. 1 а.с.131-132).

Державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду встановлено, що ОСОБА_2 не має джерел отримання доходів та відкритих у банках та інших фінансових установах рахунків ( т.1, а.с.82).

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час розгляду подання).

Можливість звернення стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє майном спільно з іншими особами, передбачається ч. 6 ст. 52 вищезазначеного Закону «Про виконавче провадження», згідно якої, у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно, з якого державний виконавець просив визначити належну боржнику частку, належить ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, оскільки вказане майно придбано ними у період зареєстрованого шлюбу.

При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки у боржника відсутнє інше майно, що унеможливлює виконання судового рішення, є підстави не тільки для визначення частки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя, а і визнанні за ним права власності на зазначену частку даної нерухомості та зобов’язання боржника здійснити державну реєстрацію права власності на це майно.

Також суд вважав обґрунтованим подання державного виконавця в частині накладення арешту на 1\2 частку вищезазначеної квартири, що належить ОСОБА_2, з метою реального виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 873654 гривень.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням порядку, встановленого для вирішення цих питань.

Судовий розгляд справи, як правило, закінчується ухваленням рішення суду. Судові рішення, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами

Питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання вирішує місцевий суд, який розглянув справу, у відповідності до положень Розділу VI ЦПК України, яким врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) .

До питань, пов’язаних із зверненням судового рішення до виконання, які вирішує суд належать такі як: вирішення питання про негайне виконання рішення суду, порядок видачі виконавчих листів, їх кількість та оформлення, виправлення помилок у виконавчому листі та визнання його таким, що не підлягає примусовому виконанню, видача дубліката виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, затвердження мирової угоди, прийняття рішення про відстрочку і розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання, вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заміну сторони виконавчого провадження, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішення питання про поворот виконання.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України, у відповідності до вимог якої в редакції на час розгляду подання, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

Слід зазначити, що за правилами ст. 379 ЦПК України, суд не просто визначає, а саме виділяє частину майна з метою подальшого звернення стягнення на неї. При розгляді цього питання застосовуються положення глави 26 Цивільного кодексу України та глави 8 Сімейного кодексу України.

Постановляючи оскаржену ухвалу та визначаючи частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що інші питання, які поставив у поданні державний виконавець, а саме визнання права власності за боржником на нерухоме майно, зобов’язання вчинити певні дії та накладення арешту на нерухоме майно не відносяться до процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та розглядають в іншому порядку.

Так, позови про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії розглядають в позовному провадженні, а питання про накладення арешту на стадії виконавчого провадження вирішується державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» без звернення до суду шляхом винесення постанови (п.5.ч.3.ст.11 Закону в редакції на час розгляду подання).

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для розгляду вищезазначених питань, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: