Справа №295/3401/17

Категорія 52

2/295/1898/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого – судді                         Слюсарчук Н.Ф.

          з участю секретаря с/з                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2016 року по справі № 295/1883/16-ц за його позовом до того ж відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 800 грн., не донараховану компенсацію відпускних в сумі 837, 90 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 22 137, 90 грн. без врахування податків та обов’язкових платежів.

Вказане рішення прийнято з врахуванням не проведеного остаточного розрахунку по день постановлення судового рішення, тобто до 07.07.2016 року включно.

Добровільно відповідач не виконав рішення суду, виконавчий лист було пред’явлено до Богунського ВДВС м. Житомира для здійснення примусового виконання.

Рішення суду було виконано примусово 15.03.2017 року виконавчою службою.

Строк затримки розрахунку при звільненні по час фактичного розрахунку з 08.07.2016 року по 15.03.2017 року складає 174 робочих дня. Середньоденна заробітна плата становить 200 грн. в день. Тому позивач просить стягнути на його користь 34 800 грн. (200 грн. х 174 дні = 34 800 грн.)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07.07.2016 року, яке набрало законної сили по справі № 295/1883/16-ц, стягнуто з 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на користь  ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі  800 грн., не донараховану компенсацію відпускних в сумі 837 грн. 90 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього: 22137 грн. 90 коп. без врахування податків та обов’язкових платежів. (а.с. 4-5)

Як роз’яснено в п. 1, 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 14 ЦПК).

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Отже, судом достовірно встановлено та не являється об’єктом доказування в силу ст. 61 ЦПК України, що при звільненні позивача з роботи йому не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача, а тому суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, не донараховану компенсацію відпускних, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2016 року по справі № 295/1883/16-ц, середньоденна зарплата позивача становить 195, 16 грн.

Досліджені судом докази свідчать про те, що кошти з розрахунку відповідача для погашення заборгованості по рішенню суду були зняті 30.01.2017 року, про що свідчить п. 3 довідки заступника керуючого Житомирського відділення ПАТ «Сведбанк» № 116/5/49-1 від 21.04.2017 року (додаток до заперечення).

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 08.07.2016 року по 30.01.2017 року (день розрахунку) в сумі 27 907, 88 грн. без врахуванням податків та обов'язкових платежів, з розрахунку: 195, 16 грн. (розмір середньоденної заробітної плати позивача) Х 143 дні (сумарна кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні)

Вина відповідача щодо виплати заборгованості в подальшому, тобто до 15.03.2017 року відсутня.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27907 грн. 88 коп. без врахування податків та обов’язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 378 грн., від сплати якого позивач був звільнений при подачі позову до суду на підставі положень Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року (зі змінами) «Про  застосування судами законодавства про оплату праці» , суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України задовольнити частково.

Стягнути з 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на користь  ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27907 грн. 88 коп. без врахування податків та обов’язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Стягнути з 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

Суддя:  Н. Ф. Слюсарчук