ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року № 1348/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Носа С.П.,
Яворського І.О., Богаченка С.І.,
головуючого судді
суддів
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області на постанову Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання дій незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1. звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області (далі – Управління), просила поновити їй строк звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року; визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати та обмеження виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни, зобов’язати Управління нарахувати та виплатити їй невиплачену частину підвищення до пенсії дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,10 грн. та за 10 місяців 2008 року в сумі 965,40 грн. та зобов’язати відповідача довічно виплачувати їй щомісячно підвищення до пенсій в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року позов задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність Управління і стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. підвищення до пенсії за період з 06 червня до 30 листопада 2008 року в сумі 651,97 грн.; зобов’язано відповідача виплачувати ОСОБА_1. щомісячно, починаючи з 01.12.2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; в решті позову відмовлено. Постанова мотивована наступним. Позивач має статус дитини війни, і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Дію даного положення було зупинено п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року зміни, внесені пп. 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними). Згідно з ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а ст. 64 визначено вичерпний перелік таких випадків. Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, і однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. У п. 17 рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року у справі «Сікорська проти України» зазначено, що асигнування на виплати державою боргів може спричинити деяку затримку у виконанні рішень за рахунок бюджету Уряду, проте брак коштів у держави не виправдовує невиконання рішення, винесеного проти неї, чим порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 06 червня 2008 року (дати опублікування рішення Конституційного Суду в «Офіційному віснику України» за № 38/ 2008 року), а дії відповідача, який не виконав рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року є неправомірними, тому з відповідача слід стягнути недоплачену суму підвищення пенсії за період з 06 червня до листопада 2008 року з врахуванням часткової виплати підвищення позивачу у січні-листопаді цього року і зобов'язати продовжувати таку виплату у такому ж розмірі. Розмір доплати за період з 06.06.2008 року до 30.11.2008 складає 651 грн. 97 коп. В іншій частині позову суд відмовив на підставі ст. 99 КАС України, оскільки позивач, маючи статус дитини війни, повинна була знати і знала про порушення її прав відповідачем в частині невиплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку і мала можливість звернутись до суду з даним позовом своєчасно .
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області, вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує наступним. Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 одним із основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства. Позивачу як дитині війни у 2008 році відповідно до нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої згідно з п. 42 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За відсутності порядку щодо обчислення підвищення до пенсії дітям війни та за наявності упередження, встановленого ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо виключного застосування мінімального розміру пенсій за віком, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, відповідач не мав підстав призначати підвищення до пенсії позивачу у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 42 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та внесення змін до деяких законодавчих актів України», однак постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії, а саме з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн., іншого чинним законодавством не передбачено. Відповідач не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, тому не може здійснювати виплату підвищення до пенсії згідно з вимогами позивача, так як підвищення пенсії може бути проведено після прийняття відповідного законодавчого акту та надходжень коштів з Державного бюджету України через Державне Казначейство України. Оскільки ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідач здійснювати виплати підвищень, не врегульованих нормативно, не може, розпорядником коштів загального фонду державного бюджету являються органи державного казначейства, а не органи Пенсійного фонду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи похилий вік та правову необізнаність позивача, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивачу строку давності звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та приходить до висновку, що такий строк слід поновити.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії з розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік та про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити таке підвищення за вказаний період виходячи з наступного.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат та зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.
Позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії з розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік та про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити таке підвищення за вказаний період підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, яким визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому з цього позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене зазначеною нормою Закону, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що з врахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» становив: з 1 січня – 308 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Також підлягають частковому задоволенню зазначені вище позовні вимоги за 2008 рік. Так, відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. В 2008 році позивач отримувала підвищення до пенсії в зазначеному розмірі, що підтверджується довідкою відповідача. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними, тому відповідач повинен виплачувати позивачу за період з 22 травня 2008 року до листопада 2008 року (моменту звернення до суду) підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком з врахуванням виплачених сум.
Колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що такі виплат відповідач зобов’язаний проводити з 06 червня 2008 року, тобто з дати опублікування рішення Конституційного Суду в «Офіційному віснику України» за № 38/2008 року, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
За таких обставин колегія суддів вважає, що приймаючи закони про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, держава, в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування, зокрема, внісши зміни (зупинивши дію) ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано неконституційними вказані вище положення законів про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, отже, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України, з часу прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення до пенсії, визначене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Також з врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає. Відсутність відповідних коштів в державному бюджеті не є підставою невиконання державою своїх зобов’язань, в даному випадку щодо реалізації соціальних гарантій, передбачених законодавством для дітей війни.
Відповідно до пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому колегія суддів вважає, що визначення та перерахунок розміру пенсії, в тому числі підвищення до пенсії, належить до компетенції органів Пенсійного фонду України і суд не може самостійно визначати розмір підвищення до пенсії, яке належить нарахувати та виплатити позивачу, а лише зобов’язати відповідача провести таке нарахування та виплату.
Також неправильним є висновок суду першої інстанції частині зобов’язання відповідача щомісячно, починаючи з 01.12.2008 року виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи факт порушення права позивача за даний період, тобто в майбутньому, відсутній.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно дослідив обставини справи, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання дій незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до листопада 2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя С.П. Нос
Судді І.О. Яворський
С.І. Богаченко