ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

26 квітня 2017 року                                                    Справа №913/59/17

                                                                                Провадження №14/913/59/17

За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ», м. Білгород-Дністровський Одеської області

2. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод», м.Кадіївка Луганської області

про стягнення 558163773 грн. 41 коп.

Суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Лісовицький Є.А., судді: Василенко Т.А., Старкова Г.М.

при секретарі Дохняк І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №3-24.3110/2237 від 11.04.2017;

від 1-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність №01/371 від 21.02.2017; ОСОБА_4, довіреність №1-ю від 13.01.2017;

від 2-го відповідача: ОСОБА_5 - адвокат, посвідчення №2049/10 від 30.05.2002, довіреність №47-д від 27.08.2013.

в с т а н о в и в:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 в загальному розмірі 558163773 грн. 41 коп., в тому числі:

1. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» та ОСОБА_1 акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 80000000 грн. 00 коп.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 478163773 грн. 41 коп., яка складається з:

- 425 637949 грн. 00 коп. – сума заборгованості по основному боргу кредиту;

- 41065797 грн. 51 коп. - сума заборгованості по відсоткам;

- 60000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по щомісячній комісії;

- 11400026 грн. 90 коп. - пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам та щомісячної комісії.

Ухвалою суду від 12.04.2017 розгляд справи №913/59/17 відкладено на 26.04.2017 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання 26.04.2017 прибули представники сторін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №01/845 від 25.04.2017 з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог. У відзиві відповідача-1 зазначив, що з позовними вимогами не згоден частково, оскільки по-перше, позивачем неправомірно були нараховані відсотки за користування кредитом за період після відкликання його банківської ліцензії, по-друге, позивачем необгрунтовано було нараховані і пред’явлені до примусового стягнення штрафні санкції (пеня).

Щодо неправомірного нарахування відсотків відповідач-1 зазначив наступне.

Між ОСОБА_1 акціонерним товариством Банк «Фінанси та Кредит» з однієї сторони та ПАТ «Гемопласт» з іншої було укладено Договір про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007.

Додатковою угодою від 02.07.2015 було визначено кінцевий термін повернення кредитних коштів - 19 грудня 2016 року згідно з графіком пониження ліміту.

Надалі, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фінанси та Кредит» в період із 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно.

В той же час, як можна встановити за наданим позивачем розрахунку, з грудня 2015 року після відкликання банківської ліцензії та початку процедури його ліквідації, позивач неправомірно продовжував здійснювати нарахування відсотків за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії (ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, відповідач-1 робить висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим, втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за кредитним договором, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення із грудня 2015 року - є необгрунтованим і неправомірним, а тому, на думку відповідача-1, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також відповідача-1 зазначив, що позивач в своїх поясненнях зазначає про правомірність своїх дій щодо нарахування відсотків після відкликання банківської ліцензії, посилаючись на те, що 11.07.2014 набрали чинності зміни до абз. 2 п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якими неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Однак, відповідача-1 не погоджується з таким твердженням позивача виходячи з наступного.

По-перше, відповідно преамбули Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Тобто, сфера регулювання зазначеного Декрету обмежена лише одним із видів банківської діяльності, а саме - здійснення валютних операцій та жодним чином не регулює можливість здійснення банківської діяльності у вигляді нарахування відсотків за кредитними договорами.

По-друге, відповідно частин 1, 5 ст. З Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, жодним нормативним актом не надано право ані комерційному банку, що ліквідується, ані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати банківську діяльність у вигляді нарахування відсотків за кредитними договорами без отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення відсотків в сумі 51780170,13 грн. за користування коштами відповідно умов Кредитного договору №1210м-01-07 від 19.11.2007, на думку відповідача-1, є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо неправомірного нарахування пені відповідач-1 пояснив наступне.

Кінцевий строк виконання зобов’язання за Кредитним договором - 19.12.2016. Відповідно п. 7.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується в разі порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням викладено, право на нарахування пені у позивача виникло 20.12.2016.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивачем неправомірно нараховано пеню з 26.06.2016.

В матеріалах справи не міститься жодних доказів наданих позивачем, які обґрунтовують початок строку нарахування пені 26.06.2016, так як строк виконання зобов'язання настав 19.12.2016.

Таким чином, відповідача-1 вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8711969,67 грн. за невиконання умов Кредитного договору №1210м-01-07 від 19.11.2007 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідача-1 вважає, що стягненню підлягає:

- за першою позовною вимогою солідарно з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» та ОСОБА_1 акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 80 000 000,00 грн., яка складається з:

1). заборгованість з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м- 01-07 від 19.11.2007 у розмірі 69285627,38 грн.;

3). заборгованість з щомісячної комісії по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 60000,00 грн.;

3). основна заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 10 654 372,62 грн.

- за другою позовною вимогою з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 417671633,61 грн., яка складається з:

1) 414 983576,38 грн. сума заборгованості по основному боргу кредиту;

2) 2688057,23 грн. - пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам та щомісячної комісії.

Крім того, відповідач-1 в своєму відзиві повторно звернувся до суду з клопотанням відстрочити виконання рішення у справі №913/59/17 до 31.12.2019. Надання відстрочки виконання рішення суду відповідач-1 обгрунтовує наступним чином.

Згідно п. 5 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.

В той же час, п. 5 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Тобто, фактично з 2014 року і до сьогоднішнього дня ПАТ «Гемопласт» не має можливості поставляти продукцію власного виробництва на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, а також до Автономної Республіки Крим.

Крім того, ПАТ «Гемопласт» було спричинено значні збитки, пов’язані із неможливістю стягнення заборгованості із суб’єктів господарювання, які знаходяться у зоні АТО, а також неможливістю розпоряджатися складськими залишками готової продукції.

До того ж, проведення антитерористичної операції практично унеможливило належне повернення кредитних коштів внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства.

Крім цього, одним з наслідків військової агресії на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва продукції у зв'язку з тим, що закупівля сировини та витратних матеріалів для виробництва продукції медичного призначення здійснюється в доларах США та євро, відтак, для підтримки виробництва соціально значущої, в умовах військової агресії, продукції (шприців та систем переливання крові і розчинів) ПАТ «Гемопласт» було вимушене спрямовувати грошові кошти на підтримання виробництва.

Також відповідач-1 повідомляє, що є бюджетоутворюючим підприємством міста Білгород-Дністровський Одеської області, на якому працюють близько однієї тисячі осіб - міський бюджет наповнюється за рахунок відрахувань заводу ПАТ «Гемопласт».

Негайне повне задоволення обґрунтованих вимог АТ «Банк «Фінанси та кредит» призведе до повної зупинки підприємства, внаслідок чого всі працівники залишаться без доходу на утримання своїх сімей, що призведе до соціального вибуху. До того ж, зупиниться виробництво медичних виробів, які в умовах проведення військових дій конче потрібні державі та Збройним силам України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просить суд

1.          Відмовити у стягненні:

1)          суми нарахованих після відкликання банківської ліцензії відсотків у розмірі 51780170 грн. 13 коп.;

2)          суми нарахованих штрафних санкцій - пені за прострочення сплати відсотків та тіла кредиту за користування кредитом - у розмірі 8711969 грн. 67 коп.

2.          Відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/59/17 до 31.12.2019.

Суд відзив відповідача-1 розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи разом з доданими до нього документами.

Від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 26.04.2017 про зупинення провадження у справі №913/59/17.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-2 зазначає, що до Господарського суду міста Києва подана позовна заява від 05.04.2017 ОСОБА_1 акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» до позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_6 на ліквідацію про визнання припиненим тристороннього договору поруки №337 від 25.03.2015. Відповідно до умов даного договору відповідач-2, як поручитель, зобов’язався перед позивачем відповідати за належне виконання зобов’язань відповідачем-1, установлених за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007, яка унеможливлює подальший розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 порушено провадження №910/5802/17 (суддя Підченко Ю.О.). Розгляд справи призначено на 02.06.2017.

Відповідач-2 вважає, що справа №910/5802/17 про визнанням припиненим договору поруки, яка розглядається у Господарському суді міста Києва пов’язана зі справою №913/59/17 про стягнення коштів, яку розглядає Господарський суд Луганської області, оскільки:

По-перше, у справі №913/59/17 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», позивач серед іншого, просить суд на підставі договору поруки №337 від 25.03.2015 солідарно стягнути із боржника ПАТ «Гемопласт» та поручителя ОСОБА_1 акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007.

Поряд з цим, предметом позову у справі №910/5802/17, яка розглядається Господарським судом міста Києва, є визнання поруки за вказаним договором поруки №337 від 25.03.2015 такою, що припинена.

Як зазначалося вище, за договором поруки №337 від 25.03.2015, укладеним між ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» (поручитель), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор) та ПАТ «Гемопласт» (боржник), поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м- 01-07 від 19.11.2007 в обсязі 80 000 000,00 грн.

Тому факти, встановлені під час розгляду справи №910/5802/17, зокрема, щодо визнання припиненою поруки за договором поруки №337 від 25.03.2015, на думку відповідача-2, будуть мати значення для вирішення справи №913/59/17 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ПАТ «Гемопласт» та до ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод».

По-друге, на підставі постанови Правління Національного банку України №612 від 17.09.2015 «Про віднесення ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 №171 про запровадження з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

У подальшому, згідно з постановою Правління Національного банку України №898 від 17.12.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

З урахуванням викладеного, відповідач-2 робить висновку, що у разі задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» у справі №913/59/17 з прийняттям відповідного рішення, відповідач-2 буде зобов’язаний сплатити на користь позивача суму задоволених позовних вимог.

Між тим, у разі задоволення господарським судом міста Києва позовних вимог ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ПАТ «Гемопласт» у справі №910/5802/17 про визнання поруки припиненою після прийняття рішення господарським судом Луганської області у справі №913/59/17, рішення Господарського суду Луганської області має бути переглянуто за нововиявленими обставинами в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувана за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Проте, в разі задоволення господарським судом міста Києва позовних вимог у справі №910/5802/17, застосування положень ч. 1 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України виявиться неможливим, оскільки на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» поширюється дія обмежувальних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, рішення Господарського суду міста Києва про визнанням припиненим договору поруки безпосередньо вплине на прийняття Господарським Луганської області рішення у справі №913/59/17.

Враховуючи викладене, відповідач-2 просить суд зупинити провадження у справі №913/59/17 до набрання законної сили рішення у пов’язаній із нею іншій справі №910/5802/17 (суддя Підченко Ю.О.) у Господарському суді міста Києва - за позовом ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_6 на ліквідацію і ПАТ «Гемопласт» про визнання припиненим договору поруки.

Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі б/н від 26.04.2017. З наданих заперечень вбачається, що позивач не погоджується з клопотанням відповідача про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Так, позивач, аналізуючи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», робить висновок, що клопотання відповідача не містить відомостей щодо неможливості суду самостійно встановити обставини у справі №913/59/17, які встановлюються іншим суддею в іншій справі, тому не має підстав для зупинення провадження у справі №913/59/17. Крім того, обставини щодо наявності підстав припинення поруки за Договором поруки №337 від 25.03.2012 суд може встановити та дослідити самостійно в межах справи №913/59/17, оскільки суд в даному випадку жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів.

Позивач в своїх запереченнях просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 913/59/17.

Суд заперечення позивача розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача повідомив суду, що при ознайомленні з матеріалами справи №910/5802/17, ним було встановлено, що предметом спору у даній справі не є визнанням припиненим договору поруки №337 від 25.03.2012, а зовсім інший договір поруки, який не має відношення до розгляду справи №913/59/17, тому в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити. Доказів на підтвердження своїх слів представник позивача не надав.

Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 про порушення провадження у справі №910/5802/17, яка додана до клопотання про зупинення провадження у справі, вбачається, що предметом спору у справі №910/5802/17 є визнання припиненим договору поруки. Проте, господарським судом не зазначено який саме договір поруки ПАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» просить суд визнати припиненим.

Дослідивши клопотання відповідача-2 та додану до нього ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 №910/5802/17, а також враховуючи пояснення позивача, суд дійшов висновку, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі Господарському суду Луганської області необхідно витребувати у сторін додаткові документи.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі господарським судом буде розглянуто у наступному судовому засіданні.

У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові документи, вирішити спір по суті у даному судовому засіданні не вбачається можливим, тому розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд          

у х в а л и в:

1. Розгляд справи відкласти на 15.05.2017 о 15 год. 30 хв.

2. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №205.

3. Зобов’язати позивача надати:

- заперечення на відзив відповідача-2 (за наявності);

- копію позовної заяви ПАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» до відповідачів ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6, на підставі якої, Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/5802/17;

- письмові пояснення стосовно клопотання відповідача-1 про відстрочку виконання рішення у справі №913/59/17 до 31.12.2019;

- надати докази погашення заборгованості відповідачами (якщо таке має місце).

4. Зобов’язати відповідача-1 надати:

- копію позовної заяви ПАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» до відповідачів ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6, на підставі якої, Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/5802/17;

- додаткові письмові пояснення (за наявності);

- докази погашення заборгованості (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії – до матеріалів справи).

5. Зобов’язати відповідача-2 надати:

- копію позовної заяви ПАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» до відповідачів ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6, на підставі якої, Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/5802/17;

- відзив на позовну заяву з доказами надіслання позивачу, документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у відзиві доводів;

-          статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (оригінали – для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії – до справи), довідку про наявність електронної адреси, телефону, факсу, інших засобів зв’язку;

- при наявності заперечень щодо суми позову надати детальний та обґрунтований контррозрахунок, у якому зазначити всі нараховані та оплачені суми, а також залишок заборгованості за кожною сумою окремо;

- докази погашення заборгованості (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії – до матеріалів справи).

Звертаємо увагу учасників судового процесу, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені відповідно до вимог п. 2 ст. 36 ГПК України. Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Явка у судове засідання повноважних та компетентних представників учасників процесу – на їх розсуд.

Головуючий суддя Є.А. Лісовицький

Суддя Т.А. Василенко

Суддя Г.М. Старкова