Справа № 462/4104/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

встановив:

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося в суд з позовом, в якому просить стягнути солідарно із відповідачів 2514,81 грн. заборгованості за послуги з центрального опалення, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 1194,70 грн. інфляційних втрат та 108,62 грн. - три відсотки річних. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є виробником і виконавцем послуг з надання теплової енергії населенню, в тому числі відповідачам за адресою: АДРЕСА_1, якими вони користуються, проте належним чином не виконують своїх обов'язків щодо їх оплати, що й спричинило виникнення заборгованості в зазначеному вище розмірі за період з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року.

В судовому засіданні 13.12.2016 року представник позивача Дмитрука М.О., котрий діє на підставі довіреності №190 від 17.06.2016 року (а.с.54), позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, та зазначив, що нарахування відповідачам оплати за надані послуги з центрального опалення є правомірними. Просить позов задовольнити. В подальшому, в судове засідання 15.03.2017 року представника позивача не з'явився, представив заяву, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу за його відсутності (заява в матеріалах справи), що відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні 13.12.2016 року проти позову заперечив, посилався на безпідставність вимог щодо нарахування та стягнення заборгованості за послуги центрального опалення, зазначив, що відповідачі не отримують таких послуг, а саме 28.02.2002 року ними було здійснено від'єднання системи опалення у квартирі АДРЕСА_1 від центрального опалення і даний факт встановлено судом, а саме у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 16.10.2014 року, справа №462/9630/13. Крім того, акти про використання теплової енергії складені з порушенням вимог закону, зокрема на таких стоять підписи представника виконавця та гр. ОСОБА_6, яка не є уповноваженим представником споживачів, тому такі акти не є належними та допустимими доказами для здійснення нарахувань. Також просив взяти до уваги той факт, що позивач при нарахуванні за опалення враховує площу квартири відповідачів - 104,5 м.кв., а згідно технічного паспорта така площа становить - 102 м.кв., крім того, 18,5 м.кв. з якої становить площа веранди, і таку не слід включати в опалювальну площу. Просив застосувати до спірних правовідносин п.п. 12,14 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та в задоволенні позову відмовити. В наступні судові засідання цей представник відповідача не з'являвся, про причини неявки су не повідомляв.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які належним чином були повідомлені про час, день та місце розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. У відповідності до довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію ЛКП «Сигнівка» від 18.03.2015 року ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем вказаної квартири, ОСОБА_2 - чоловік, а ОСОБА_3 - дочка (а.с. 7).

Відповідно до Закону України № 1198 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено частиною 4 та визначено, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Вказаний закон набрав чинності з дня його опублікування 07.06.2014 року, а тому нарахування оплати за теплову енергію для населення та проведення розрахунків із виконавцем послуг почалось з 01.07.2014 року.

Позивач ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке відповідно до Закону України «Про теплопостачання» і Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виробником і виконавцем послуг з надання теплової енергії населенню, надає такі послуги відповідачам до будинку, в якому вони проживають, на АДРЕСА_1.

Факт надання теплоносія до вказаного будинку підтверджується актами №202 від 22.10.2014 року та 09.10.2015 року (а.с.9, 10). Площа квартири відповідачів включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження.

Судовим наказом Залізничного районного суду м.Львова від 10.04.2015 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнуто на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 2514,81 грн., даний наказ скасовано судом 12.08.2015 року (а.с.21).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон України № 1875-IV) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ст.13 цього Закону до житлово-комунальних послуг відносяться - комунальні послуги, в тому числі централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення, та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.

Крім того, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закон України № 1875-IV виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Частиною 1ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення; повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ч.2 ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку.

З розрахунку суми боргу за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 у м.Львові, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість мешканців цієї квартири за період з 01.07.2014 р. по 31.01.2015 р. за центральне опалення становить - 2514 грн. 81 коп. (а.с. 8).

Крім того, позивач просить стягнути 1194,70 грн. інфляційних втрат та 108,62 грн. - три відсотки річних за прострочення сплати заборгованості за послуги центрального опалення.

Проте, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 згідно поданого письмового заперечення (а.с. 66-69) не визнають позову, у своїх запереченнях покликаються на те, що з 28.02.2002 року не отримують послуг з центрального опалення, оскільки правомірно здійснили від'єднання системи опалення у квартирі АДРЕСА_1 від центрального опалення і даний факт встановлено судом, а саме у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 16.10.2014 року, справа №462/9630/13.

Між тим, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.10.2014 року (справа №462/9630/13) у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 за власний кошт привести переобладнану систему централізованого теплопостачання квартири АДРЕСА_1 -відмовлено. У такому встановлено, що до 17.05.2005 року від'єднання системи опалення квартир від центрального опалення не вважалося переобладнанням і для проведення такого від'єднання не вимагалося дозволу виконкому. Однак наявність такого судового рішення не свідчить про те, що таке від'єднання відбулось у встановленому законом порядку, тому такі заперечення є безпідставними і суд не приймає їх до уваги.

Відповідно до п.34 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497, чинних на момент самовільного відключення відповідачами своєї квартири від тепломережі, споживач немає права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Крім того, ухвалою Верховного суду України від 07.10.2009 р. у справі № 6-1004св09 зроблено правовий висновок про те, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участі представника власника жилого будинку або уповноваженої їм особи, представника виконавця послуг та власника або наймача квартири. Після закінчення робіт складається акт про відключення, який подається відповідній комісії для затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) є загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Під приміщеннями, площа яких не входить до опалюваної площі квартири (будинку) відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів від 08.06.1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» слід розуміти приміщення, які відокремлені від приміщень, що опалюються, стінами або дверними чи віконними прорізами із заповненням, які відповідають вимогам з опору теплопередачі для огороджуючих конструкцій житлових будинків. В іншому разі площа цих приміщень входить до опалюваної площі квартири (будинку).

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду 24.05.2001 року №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 10.07.2001 року за №582/5773, загальна площа квартири визначається як сума площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), убудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5; засклених балконів - 0,8; веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0.

Як вбачається із заперечень та копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 загальна площа такої становить 102,5 кв.м., в тому числі веранда - 18,5 кв.м. (а.с.74-75), а згідно розрахунку суми боргу опалювальна площа вказаної квартири -104,5 кв.м.

За таких обставин суд приймає до уваги посилання відповідачів на той факт, що вони не згодні з розрахунками позивача, так як плата за послуги центрального опалення нараховувалася не враховуючи наявності у квартирі веранди 18,5 кв.м. та на невірну опалювальну площу квартири.

Також, вирішуючи даний спір, суд враховує, що відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця (п.14 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що у такій наявні первинні облікові документи, на підставі яких здійснювались нарахування, а саме: акти зняття показів засобів обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 14-19) та акти про використання теплової енергії (а.с.11-13) і такі підписані представниками ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та ЛКП «Сигнівка», проте немає даних, що такі акти підписані уповноваженою особою від мешканців вказаного будинку, на що покликаються відповідачі в своїх запереченнях.

Крім того, суду не надано актів чи інших документів про здійснення у спірний період заходів з утеплення місць загального користування вказаного будинку.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем на виконання вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду доказів того, з яких даних він виходив, здійснюючи вказані нарахування плати за послуги центрального опалення, чи включено у розрахунок відповідачів оплата за централізоване опалення, з врахуванням опалення місць загального користування будинку, а тому суд позбавлений можливості дати оцінку представленого позивачем розрахунку боргу, а відтакзаявленій сумі заборгованості.

За таких обставин зазначена позивачем сума заборгованості не є документально підтверджена і доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.