Ухвала іменем україни 26 квітня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтва про право на спадщину та усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її бабуся ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1

Зазначала, що вона, як спадкоємиця першої черги за законом, фактично вступила в управління та володіння зазначеним спадковим майном, а тому єдина прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5

Однак, ОСОБА_4, яка є її тіткою та донькою ОСОБА_5, обманним шляхом заволоділа спадковим майном та оформила свідоцтво про право на спадщину. При цьому ОСОБА_4 не допомагала своїй матері, не спілкувалася з нею, натомість всі обов'язки по утриманню ОСОБА_5 виконувала саме ОСОБА_3

Беручи до уваги зазначене, ОСОБА_3 просила суд скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-2077, виданого ОСОБА_4 державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори 10 листопада 2015 року, усунути

ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий

№ 2-2077, виданого ОСОБА_4 державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори 10 листопада 2005 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_5, як спадкоємиця першої черги, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а тому видане ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину підлягає скасуванню.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла

ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1

Як вбачається із спадкової справи № 445/2002, відкритої після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася ОСОБА_4 та 10 листопада 2005 року державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємицею майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є її донька ОСОБА_4 Спадкове майно складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що вона є внучкою померлої ОСОБА_5, яка її виховувала після смерті матері ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_5 - ОСОБА_6, проживала та була зареєстрована до та після смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, вела спільне господарство з померлою ОСОБА_5, здійснювала догляд за останньою, а тому є такою що прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що вони регулюються нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після ОСОБА_5, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

За цивільним законодавством УРСР коло прав та обов'язків спадкодавця визначалося на час відкриття спадщини, яким згідно зі ст. 525 ЦК УРСР визнавався день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з положеннями ст. ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

В ст. 553 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12.

Розглядаючи позов про скасування свідоцтва про право на спадщину та усунення від права на спадкування, суди попередніх інстанцій взагалі не визначили коло спадкоємців після смерті ОСОБА_5, не встановили чи є особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, при цьому скасовуючи свідоцтво про право на спадщину за законом, виданеого

ОСОБА_4, суди фактично усунули її від права на спадкування, не перевіривши при цьому наявності у ОСОБА_4 права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та виконання нею вимог щодо прийняття спадщини.

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 була донькою померлої ОСОБА_5, звернулась до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та надала довідку про те, що вона прийняла спадщину шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном. При цьому суд першої інстанції помилково зазначив про неналежність такої довідки, оскільки вона містить відомості про те, що ОСОБА_4 протягом грудня 1998 року - червня

1999 року обробляла земельну ділянку та провела ремонт в спірному будинку, однак не містить відомостей про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним та був зареєстрованим в спірному будинку. Суд не звернув уваги на те, що фактичним прийняттям спадщини є вступ в безпосереднє управління майном, а не лише реєстрація та проживання разом із спадкодавцем.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції не встановив чи вступила в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_4 та враховуючи відсутність факту її реєстрації за місцем проживання померлої ОСОБА_5 дійшов передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції на зазначене також не звернув уваги, не перевірив доводи апеляційної скарги щодо зазначеного, однобічно підійшов до вирішення справи та оцінивши докази фактичного вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном не перевірив обставини фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном

ОСОБА_4, яка також є спадкоємицею першої черги після смерті

ОСОБА_5

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини у справі, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого

2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: В.М. Коротун

Л.М.Мазур

Т.О.Писана

О.В. Попович