АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“21” лютого 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Козака І.О.
суддів – Шевчук Г.М., Кузьми Р.В.
при секретарі – Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 23 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання удаваним договору доручення від 23 липня 2007 року, визнання фактично укладеним договір купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль,-
В с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_1 . звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 ., третьої особи, приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 . про визнання удаваним договору доручення від 23 липня 2007 року, визнання фактично укладеним договір купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль, посилаючись на те, що договір доручення від 23 липня 2007 р., укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 . щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем марки “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, 2005 року виготовлення, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , є удаваним, оскільки фактично між ним та відповідачем ОСОБА_2 . укладено договір купівлі-продажу вказаного вище автомобіля, а тому за ним слід визнати право власності на автомобіль.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 23.10.2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 . до ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 ., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 . про визнання удаваним договору доручення від 23 липня 2007 року, визнання фактично укладеним договору купівлі-продажу автомобіля марки “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, державний номерний знак НОМЕР_2 та визнання права власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_1 . відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 . просить рішення суду скасувати, як незаконне, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом не враховано, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля про що свідчать докази по справі.
Апелянт просив постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2006 року між ОСОБА_3 . та ОСОБА_2 . було укладено договір доручення, що підтверджується довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу ОСОБА_7 ., згідно якого ОСОБА_3 . уповноважила ОСОБА_2 . продати за ціну і на умовах, на свій розсуд, здавати в оренду, обміняти, укладати договір позики щодо автомобіля марки “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, 2005 року виготовлення, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
У подальшому, на підставі вказаного доручення, 23 липня 2007 року між ОСОБА_2 . та ОСОБА_4 ., ОСОБА_1 ., ОСОБА_5 . було укладено договір доручення, що підтверджується довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 ., згідно якого ОСОБА_2 ., який діяв в порядку передовір”я від імені ОСОБА_3 ., уповноважив ОСОБА_4 ., ОСОБА_1 . та ОСОБА_5 . продати за ціну і на умовах, на свій розсуд, автомобіль марки “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, 2005 року виготовлення, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції підставно відмовив позивачеві в позові, оскільки оформлення продажу автомобіля шляхом видачі загальної довіреності не відповідає вимогам законодавства.
Згідно зі ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти повіреному.
Дії, які належить вчиняти повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Довіреністю від 11.04.2006 р. власник автомобіля ОСОБА_3 . не надавала повіреному ОСОБА_2 . повноважень фіксувати договори, зокрема договір купівлі-продажу, не у встановленій законом формі, оскільки зміст доручення чи передоручення має бути правомірним.
Посилання апелянта на те, що договір доручення був удаваний і має місце договір купівлі-продажу є безпідставними та не грунтуються на законі.
Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції №228 від 31.07.2002 р.
Таким чином видачу загальної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений у відповідності з законом і допускає перехід права власності до третіх осіб.
Враховуючи вищенаведене судова колегія вважає, що рішення суду є законним, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,-
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . відхилити.
Рішення Теребовлянського районного суду від 23.10.2007 року залишити без змін.
Ухвала остаточна, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців шляхом подачі скарги.
Головуючий
Судді