ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року Справа № 923/206/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Овечкіна С.П. - уповн. предст., дов. від 29.12.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м.Херсон

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 6 733грн. 94коп.

Описова частина рішення: Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 359,05грн. боргу, 3,95грн. втрат від інфляції, 664,38грн. пені, 5706,56грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна орендодавцю у правовідносинах за договором оренди державного майна №1234-14-065 від 15.12.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1234-14-065 від 15.12.2014р., та положеннями ст.ст.526, 611, 629, 785 ЦК України, ст.193, 230 ГК України, та ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою суду від 21.03.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.04.2017р.

Копія цієї ухвали, яка надсилалася відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, була повернута до суду Укрпоштою з довідкою про те, що адресат не проживає.

31.03.2017р. до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, зазначив, що рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/521/16 постановлено стягнути з нього на користь Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі 3224,78грн. за договором оренди та розірвано договір оренди державного майна №123-14-065 від 15.12.2014р. У зв'язку із набранням законної сили вказаним рішенням 18.07.2016р. вважає вимоги позивача неправомірними та безпідставними.

Ухвала господарського суду від 04.04.2017р. про відкладення розгляду справи до 25.04.2017р. також повернута Укрпоштою до суду. Зазначена ухвала надсилалася відповідачу також за адресою, вказаною ним у відзиві на позовну заяву.

18.04.2017р. (вх.№3822/17) господарським судом отримано заяву відповідача про отримання процесуальних документів в електронному вигляді. Заява судом задоволена. Також у цей день за вх.№3821/17 відповідачем подано витребувані судом документи: щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та відомості щодо реквізитів банківського рахунку, які залучені до матеріалів справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиненого судом, місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

У судовому засіданні 25.04.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвал суду.

Суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою у судове засідання 25.04.2017р.

Враховуючи, що судом було дотримано вимоги закону щодо надсилання судової кореспонденції, а також з урахуванням того, що вся судова кореспонденція надсилалась відповідачу за адресою відповідно до витягу, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та за адресою, вказаною відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

15.12.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1234-14-065.

Наказом Фонду Державного майна України від 18.12.2015р. №1964 затверджено нову редакцію Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 9,1 кв.м. на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Управління Державної казначейської служби України у Голопристанському районі Херсонської області.

Пунктом 1.1. вищеозначеного договору передбачено, що вартість державного майна станом на 31.10.2014р. становить 17412,00грн., без урахування ПДВ.

Передача відповідачу вище вказаного державного майна підтверджується актом приймання - передавання державного майна від 15.12.2014 року (а.с.17).

За умовами розділу 3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2014р. - 295,71грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступаючого за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 3.10 договору встановлено, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі орендної плати за останні місяці оренди. Для розрахунку суми цього завдатку використовується розмір орендної плати за базовий місяць оренди.

У пункті 3.11 сторони встановили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Строк дії договору сторони встановили до 15.11.2017р.

У пункті 10.2 договору його учасники узгодили, зокрема, що умови договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно з умовами п.10.6 договору чинність договору припиняється достроково, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до п.10.10 договору у разі припинення або розірвання договору майно повертається протягом трьох робочих днів орендарю та балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим з моменту підписання орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем акта приймання - передавання (п. 10.11 договору).

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/521/16 від 07.07.2016р. постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до державного бюджету 2267,25грн. боргу з орендної плати за період з квітня 2015р. по березень 2016р., 457,53грн. пені, 500грн. штрафу на підставі п.3.8 договору та розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1234-14-065 від 15.12.2014р.

Згідно з відомостями комп'ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" зазначене рішення набрало законної сили 19.07.2016р.

Позовна заява надійшла до суду 20.03.2017р. за вх.№453/17.

До позовних вимог включено 359,05грн. боргу з орендної плати за період квітень 2016р. - 21.07.2016р., 3,95грн. втрат від інфляції, 664,38грн. пені, 5706,56грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна орендодавцю.

Внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендної плати у відповідача виник борг перед позивачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли відносини з договору найму (оренди) державного майна, врегульовані гл.58 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частинами 1,6 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За вимогами ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.286 ГК України, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст.610, ч.2 ст.615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст. 291 ГК правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору.

Як зазначалося, нормами договору (п.10.2) встановлено, що його умови зберігають силу в частині зобов'язань щодо сплати орендної плати до моменту їх виконання.

Позивач стверджує про невнесення орендної плати відповідачем за користування майном за період з квітня 2016р. до 21.07.2016р. (термін, коли об'єкт оренди мав бути повернутий після розірвання договору).

За розрахунком позивача (а.с.11) борг відповідача з орендної плати за вказаний період становить 359,05грн.

Вказаний розрахунок судом перевірений, він вчинений з урахуванням індексації орендної плати за базовий місяць, умов п.3.6 договору та з врахуванням здійсненого відповідачем за умовами п.3.10 завдатку у розмірі 443,55грн. (внесеного до державного бюджету).

Проте, суд зазначає, що нарахування розміру орендної плати за липень 2016р. вчинено позивачем невірно.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч.5 ст.188 ГК України, зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати припинилося з 19.07.2016р.

Тому суд здійснює перерахунок орендної плати за липень 2016р.:

218,25/31 х 18 = 126,73грн.

Відтак, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення орендної плати за період з 01.04.2016р. по 18.07.2016р. у сумі 337,93грн. (218,25грн. х 3 (плата за квітень, травень, червень 2016р.) + 126,73грн. (плата за липень 2016р.) - 443,55грн. (авансовий платіж)=337,93грн.).

За статтею 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, сторони договору встановили, що у разі припинення або розірвання договору майно повертається протягом трьох робочих днів орендарю та балансоутримувачу (п.10.10 договору).

Майно вважається поверненим з моменту підписання орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем акта приймання - передавання (п. 10.11 договору).

Отже, з огляду на набрання судовим рішенням, за яким договір оренди було розірвано, законної сили 19.07.2016р. наймач (відповідач) зобов'язаний був повернути об'єкт оренди в строк по 21.07.2016р. (включно). Але ним цей обов'язок виконано не було.

Повернення об'єкту оренди на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та Управління Державної казначейської служби України у Голопристанському районі Херсонської області відбулось у процедурі примусового виконання рішення суду у справі №923/521/16 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 06.02.2017р. у виконавчому провадженні ВП №52374540 (копія акту на а.с.21).

Із зазначеного слід дійти висновку про фактичну передачу об'єкту оренди орендодавцеві лише 06.02.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Така ж норма передбачена сторонами умовами п.10.12 договору, відповідно до якого, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Нарахування неустойки здійснюється за весь період невиконання зобов'язань орендаря щодо повернення майна за актом приймання- передавання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач обізнаний про судовий розгляд справи №923/206/17. Проте він не скористався правом бути присутнім у судових засіданнях, надавати пояснення та докази, ним ніяким чином не доведено відсутність вини у невиконанні обов'язку щодо повернення орендованого майна орендодавцю.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі є обгрунтованими.

Однак, суд не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком неустойки.

Як зазначалося вище, умовами договору в разі розірвання договору орендарю надавалася відстрочка у 3 дні для повернення орендованого майна. Оскільки договір вважається розірваним, як вказано вище, з 19.07.2016р., то повернення об'єкту оренди відповідачем мало відбутися до 21.07.2016р. включно. Відсутні правові підстави для врахування у період нарахування неустойки 06.02.2016р. - дату складання акту приймання-передачі об'єкту оренди орендодавцю - фактичної передачі майна.

Позивачем вірно взято для розрахунку неустойки розмір орендної плати 436,49грн. на місяць, яка діяла на час прострочення зобов'язання з повернення майна.

Судом вчинено перерахування розміру неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі за період з 22.07.2016р. по 05.02.2017р. включно, її розмір становить 5675,38грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Її нарахування вчинено позивачем, виходячи із сум боргу, що виникли за кожен звітний період. За розрахунком, наданим Фондом держмайна, до стягнення заявлено пеню за порушення строків та повноти сплати орендної плати, починаючи її нарахування із суми боргу 2267,25грн., яка постановлена до стягнення судовим рішенням у справі №923/521/16 та існувала станом на 01.05.2016р. (початок нарахування), по 28.02.2017р., її розмір розрахований у сумі 664,38грн.

Суд не погоджується із розрахунком позивача.

Згідно із нормами ст.ст.546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до норм ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із припиненням основного зобов'язання припиняється і забезпечувальне зобов'язання.

Отже, із набранням законної сили рішенням у справі №923/521/16 19.07.2016р. припинилося і забезпечувальне зобов'язання у вигляді обов'язку сплати пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

Відтак, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені частково, у сумі 195,41грн., розрахунок якої вчинений, починаючи її нарахування із суми боргу 2267,25грн., що існувала станом на 01.05.2016р., та з урахуванням боргу за кожний наступний звітний період, по 18.07.2016р.

Наявність боргу 2267,25грн. станом на 01.05.2016р. позивачем підтверджена інформацією про нарахування та надходження коштів за договором оренди від 15.12.2014р. №1234-14-15 станом на 05.04.2017р., за відомостями якої останнє внесення орендної плати відповідачем здійснено 01.07.2015р. (а.с.45), інших платежів не відбувалось.

Згідно зі ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору, вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити борг на вимогу кредитора разом з втратами від інфляції та трьома процентами річних від суми боргу за весь період прострочки платежу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування втрат від інфляції вчинено позивачем за січень 2017р.

Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції, застосувавши суму боргу з орендної плати, яка підлягає стягненню - 337,93грн. та існувала на початок січня 2017р.

Втрати від інфляції за січень 2017р. становлять 3,72грн.

Вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 3,72грн.

За таких обставин позов Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 337грн. 93коп. заборгованості з орендної плати, 195 грн. 41коп. пені, 5675 грн. 38грн. неустойки, 3грн. 72коп. втрат від інфляції та 1476грн. 09коп. витрат по сплаті судового збору. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.

Повне рішення складено 27.04.2017р.

Суддя Н.А. Павленко