УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
02.08.2006 Справа № 2/122
За позовом Тячівського міськкоопторгу, м. Тячів
До відповідача приватного фермерського господарства „Нересен”, м. Тячів
Про стягнення суми 2400грн. збитків та спонукання до укладення договору оренди на право користування частиною земельної ділянки продовольчого ринку
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача – Штець В.І. –представник по довіреності №18 від 17.07.2006р.
від відповідача – Плахта М.М. –голова ПФГ та
Решко І.І. –представник по довіреності від 17.07.2006р.
СУТЬ СПОРУ: Тячівським міськкоопторгом, м. Тячів заявлено позов до приватного фермерського господарства „Нересен”, м. Тячів про стягнення суми 2400грн. збитків та спонукання до укладення договору оренди на право користування частиною земельної ділянки продовольчого ринку.
Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, в обґрунтування своїх доводів вказує на те, що відповідач в силу вимог рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради, яким йому надано право на проведення реконструкції діючого кіоску, був зобов’язаний п.4 цього рішення на укладення з основним землекористувачем, тобто позивачем, договору оренди земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт відповідача. Вважає, що відмова відповідача від продовження договірних відносин оренди земельної ділянки є безпідставною, оскільки він не є власником земельної ділянки, на якій розміщений його кіоск, а надання йому згоди позивача на розміщення на цій ділянці певного нерухомого об’єкту не означає переходу до відповідача права на таку земельну ділянку.
Представники відповідача заперечують проти позовних вимог в повному обсязі по мотивах, викладених у наданому суду письмовому поясненні на позов. У підставу своїх доводів вказують на те, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного за згодою позивача на його ж земельній ділянці, а відповідно в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю чи споруду до юридичних осіб, які не можуть мати у власності дану земельну ділянку, до них переходить право користування такою земельною ділянкою. Також, згідно ч.1 п. 2 статті 377 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу будівлі чи споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача за договором переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею, та на частину, яка є необхідною для її
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 02.08.2006р. по справі №2/122
обслуговування. Відповідно, з цих підстав вважає доводи позивача необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до рішення Тячівської міської ради №148 від 24.07.1997р. позивачу, тобто Тячівському міськкоопторгу, як землекористувачу, було надано у постійне користування 0,169га землі в межах згідно з планом користування для обслуговування продовольчого ринку, що посвідчено Державним актом на право постійного користування серії ІІ-ЗК №000799 від 27.03.1998р., зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №241.
Рішенням виконавчого комітету Тячівської місткої ради №35 від 26.02.1998р. фермерському господарству „Нересен”, тобто відповідачу у справі, було надано дозвіл на розміщення торгового ларька по реалізації м’яса на території продовольчого ринку в приміщенні павільйону, належного відповідачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу №1 від 14.10.1997р. з радгоспом „40-річчя Жовтня”. Пунктом 4 цього рішення відповідача було зобов’язано укласти з Тячівським міськкоопторгом договір оренди земельної ділянки площею 24кв.м.
Позивач звернувся з вимогою про спонукання відповідача до укладення договору оренди на земельну ділянку, зайняту об’єктом відповідача та стягнення суми 2400грн. збитків, завданих несплатою орендних платежів з моменту відмови відповідача від подальших орендних відносин.
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, між сторонами по справі з 1998 року існували відносини оренди земельної ділянки, які до 01.08.2005р. не змінювались. У підтвердження своїх доводів позивач подав суду копію договору від 03.02.2005р., який було пролонговано за згодою сторін до 31.12.2005р., правовий аналіз якого свідчить про те, що дана угода не є договором оренди земельної ділянки, оскільки за своїми умовами та порядком укладення не відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі” (далі - Закон) визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Згідно з цими нормами невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки є план (схема) земельної ділянки. Сам договір підлягає нотаріальному посвідченню (ст.13, ч.3 Закону), а його умови не повинні суперечити законам України та мають містити певні істотні умови. Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, факт чого посвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Згідно з статтею 23 Закону орендар має право приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній договір оренди земельної ділянки. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2400горн. збитків в розмірі подвійного розміру орендної плати за період прострочки оплати без належного нормативного обґрунтування їх застосування задоволенню не підлягають.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків. Однак для встановлення суб’єктивного
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 02.08.2006р. по справі №2/122
цивільного права на відшкодування заподіяних збитків необхідне кореспондування обов’язку іншій особі. Як правило, для настання цього обов’язку в іншої особи необхідна наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності. Позивачем не доведено наявності вини в діях відповідача з приводу невнесення орендних платежів, крім того, відсутня підстава для здійснення відповідачем таких дій (відсутній договір оренди земельної ділянки).
Разом з тим, вимога позивача про спонукання відповідача до укладення договору оренди підлягає задоволенню судом. Доводи відповідача про те, що у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду до відповідного набувача таких прав переходить також право власності на земельну ділянку або її частину, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не подано доказів відповідної реєстрації такого права.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Сам факт набуття об’єкту нерухомості на праві власності не є свідченням реєстрації такого права власності на земельну ділянку, на якій він знаходиться. В даному випадку відповідачем повинні бути проведені певні дії для набуття у власність земельної ділянки, на якій розміщено об’єкт, однак, відповідних доказів про це ним не подано. Відповідно, до моменту реєстрації права власності на земельну ділянку відповідач зобов’язаний оформити право користування цією земельною ділянкою з її землекористувачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Зобов’язати приватне фермерське господарство „Нересен”, м. Тячів, вул. Пушкіна, 87 укласти з Тячівським міськкоопторгом, м. Тячів, вул. Фрунзе, 1 договір оренди земельної ділянки площею 24кв.м. на території продовольчого ринку в м. Тячів під розміщення торгового ларька по реалізації м’яса на території продовольчого ринку в приміщенні павільйону, належного відповідачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу №1 від 14.10.1997р.
3. Стягнути з приватного фермерського господарства „Нересен”, м. Тячів, вул. Пушкіна, 87 на користь Тячівського міськкоопторгу, м. Тячів, вул. Фрунзе, 1 суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 59грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі