ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2017 р.Справа № 923/1460/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Головея В. М.,

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017

у справі № 923/1460/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання додаткової угоди до договору недійсною

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 26.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (далі – Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – Компанія, відповідач) про визнання недійсною Додаткову угоду № 5 від 23.05.2016 до Договору від 30.12.2015 №16-192-Н, як таку, що вчинена під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

22.01.2017 відповідачем заявлено клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва, яке обґрунтовано тим, що справа підлягає вирішенню господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 (суддя Ярошенко В.П.) матеріали даної справи за позовом Товариства до Компанії про визнання додаткової угоди до договору недійсною, направив за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

          Ухвала мотивована тим, що справа не підсудна господарському суду Херсонської області та підлягає передачі до Господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю, оскільки місцезнаходженням відповідача - Компанії є м. Київ.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, оскільки остання прийнята з порушенням норм процесуального права.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.03.2017 апеляційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.04.2017.

В судовому засіданні 12.04.2017 представник Товариства надала пояснення, в яких підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила суд, задовольнити останню.

Представник Компанії в судовому засіданні 12.04.2017 надав пояснення, в яких просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи клопотання позивача, судова колегія продовжила строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та оголосила в судовому засіданні перерву до 26.04.2017.

18.04.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від Товариства надійшло клопотання про проведення судового засідання 26.04.2017 в режимі відеоконференції, дане клопотання було задоволено ухвалою від 19.04.2017.

26.04.2017 в судовому засідання в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали пояснення, надані в попередньому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник між позивачем та відповідачем щодо визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 23.05.2016 до договору від 30.12.2015 № 16-192-Н, за умовами якого (п. 1.1) відповідач зобов'язується передати позивачеві у 2016 році природний газ, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

          Таким чином, обидві сторони (і позивач, і відповідач) є зобов'язаними за умовами договору № 16-192-Н здійснити на користь другої сторони певні дії.

Додатковою угодою № 5 до договору № 16-192-Н, сторони узгодили:

1. В пункт 6.1 Договору додатки останній абзац в наступній редакції:

«Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, виключаючи, але не обмежуючись обов’язком Покупця (Товариство) сплатити на користь Продавця (Компанія) неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.»

2. Статтю 7 «Відповідальність Сторін» Договору доповнити пунктом 7.7 в наступній редакції:

« 7.7. Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, виключаючи, але не обмежуючись обов’язком Покупця (Товариство) сплатити на користь Продавця (Компанія) неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протоколами рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором.»

3. В статті 10 «Інші умови» Договору пункт 10.2 викласти в наступній редакції:

« 10.2. Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього Договору:

10.2.1. Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього договору.»

« 11.1. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх поновного здійснення.»

Отже, на думку позивача дана додаткова угода надає можливість Компанії нараховувати та стягувати з Товариства штрафні та фінансові санкції на мільйони гривень, тобто за вказаною додатковою угодою зобов’язальною стороною є Товариство.

З урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно з п. 20.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

          Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. За наявності двох чи кількох відповідачів, які є зобов'язаними за договором, справа розглядається за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

          Дійсно, за умовами договору №16-192-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 зобов’язальною стороною є обидві сторони договору, проте оскільки позивач просить визнати недійсною Додатку угоду № 5 від 23.05.2016 до Договору №16-192-Н, яка є невід’ємною частиною основного договору та за умовами якої, саме Товариство зобов’язано на користь Компанії сплатити неустойку (штраф, пеню), тобто саме позивач є зобов’язальною стороною за Додатковою угодою №5, отже справа повинна бути розглянута за місцезнаходженням Товариства, у зв’язку з цим, судова колегія вважає помилковим висновок господарського суду, що дана справа підсудна господарському суду м. Києва, за місцезнаходженням Компанії.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства - задоволенню, а справа - передачі до господарського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 – скасувати.

Передати справу на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            Головей В.М.

Суддя                                                                                          Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                          Савицький Я.Ф.