Дата документу Справа № 310/2290/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/72/17 Головуючий в 1-й інстанції

Єдиний унікальний №310/2290/16-к ОСОБА_1

Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дутова О.М.,

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.,

при секретарі Лопух Ю.О.,

за участю:

прокурора Стоматової В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080130000688, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 17.06.2015р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до 120 годин громадських робіт;

2) 18.11.2015р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.389 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає, що суд при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не врахував в якості обставини, яка пом’якшує покарання, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки обвинувачений пояснив, що вчинив злочин внаслідок потреби грошей для лікування матері. Неврахування судом зазначеної обставини призвело до призначення надмірно суворого покарання. Тому просить вирок змінити, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.11.2015р. та остаточно призначити покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.11.2015р., остаточно призначено 2 роки обмеження волі.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з дня прибуття обвинуваченого і постановки на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «РУШ» 403 грн. 75 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи, що представник потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_5 належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, заяви про відкладення розгляду від неї не надходило, апеляційний розгляд, відповідно до ст.405 ч.4 КПК України, здійснюється за її відсутністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції: обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурор заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Вислухавши доповідача, обвинуваченого, захисника, прокурора, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у вироку, 14.02.2016р., приблизно о 13 годині, знаходячись в магазині «Ева», розташованому за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, пр-т Праці, буд.31-Е, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зі стелажів, на яких розміщуються різноманітні товари особистої гігієни, таємно викрав майно, що належить ТОВ «РУШ», сховавши його під куртку та в кишені куртки, після чого залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» майнову шкоду на суму 243 грн. 75 коп.

03.03.2016р., приблизно об 11 год. 49 хв., знаходячись в магазині «Ева», розташованому за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, пр-т Праці, буд.31-Е, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зі стелажів, на яких розміщуються різноманітні товари особистої гігієни, таємно викрав майно, що належить ТОВ «РУШ», сховавши його під куртку та в кишені куртки, після чого залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» майнову шкоду на суму 160 грн.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України кваліфікується як злочин середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання: рецидив злочинів, особу винного, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, який перебуває на обліку в психоневрологічній лікарні, в наркотичному диспансері на обліку не перебуває.

Пом’якшуючі покарання обставини, на які посилався в своїй апеляційній скарзі захисник, районний суд належним чином прийняв до уваги, в зв’язку з чим призначив мінімальне покарання передбачене санкцією ч.2 ст.185 КК України.

Отже, підстав вважати покарання незаконним через неправильне застосування кримінального закону колегія суддів не убачає. Відтак вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_7ОСОБА_8