Справа № 2а-401/09/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Колесник С.А.,
при секретарі - Хомінській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за адмiнiстративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про призначення недоотриманих сум соціальних виплат, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 15.07.2009 року звернувся до суду із позовом, який в ході розгляду справи уточнив та просив зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Харкова призначити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки в сумі 3480 грн. та зобов»язати Харківській обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки у розмірі 3480 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3-ї групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв»язку з чим в 2007 році він мав право на отримання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, згідно ч.4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при чому, розмір мінімальної заробітної плати згідно до ч.7 ст.48 вказаного Закону визначається на момент виплати.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006р. були встановлені розміри мінімальної заробітної плати: з 01.01.2007 року – 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 року – 420 грн. на місяць, з 01.07.2007р. – 440 грн. на місяць та з 01.10.2007р. – 460 грн. на місяць.
У 2007 році щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі 90 грн., згідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, чим було порушено його право на отримання передбаченої соціальної виплати в належному розмірі 400х4=1600 грн.
Обов'язок щодо призначення допомоги на оздоровлення покладений на Управлiння прaцi та соціального захисту населення Київської районної ради м.Харкова, обов'язок по здiйсненню контролю за правильністю призначення вищезгаданої соціальної виплати, по нарахуванню i виплаті вказаної виплати покладено на Харкiвський обласний центр по нарахувaнню та здiйсненню соцiальних виплат.
Право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення, яка нараховується iз законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, передбачене ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», п.30 ст.71 Закону Укрaїни «Про Державний бюджет України на 2007 piк» було зупинено на 2007 piк.
Рішенням Конституцiйного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа № 1 - 29/2007 про соцiальнi гарантії громадян) положення пунктy 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рiк) визнано неконституцiйним, втрачає дiю з дня ухвалення Конституцiйним Судом України цього рiшення. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
ОСОБА_2 про Державний бюджет на 2008 piк, Верховна Рада Укрaїни внесла змiни в ОСОБА_2 Укрaїни «Про статус i соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», надавши право Кабiнету Мiнicтpiв України визначати розмiри соцiальних виплат.
Вiдповiдач призначив йому у 2008 році допомогу на оздоровления у розмірі 90 грн. Проте, Конституцiйний Суд України своїм рішенням №10-pп від 22.05.2008р. визнав внесення вказаних змiн до закону не конституційними. На його звернення до відповiдача щодо перерахунку щорiчної допомоги на оздоровлення виключно iз законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати за 2007 та 2008 роки вiдповiдач у справi в такому перерахунку вiдмовив, у зв»язку з чим вважає дії відповідача незаконними.
Статтею 59 Законом Укрaїни «Про Державний бюджет Укрaїни на 2008 piк i про внесення змiн до деяких законодавчих aктiв Укрaїни» було встановлено розмiр мiнiмальної заробiтної плати з 1 сiчня 2008 року - 515 грн. на мiсяць, з 1 квiтня 2008 року - 525 грн. на мiсяць, з 1 жовтня 2008 року - 545 грн. на мiсяць та з 1 грудня 2008 року - 605 грн. на мiсяць. Тобто, розмiр допомоги на оздоровлення у 2008 році мав бути: 515 х 4 = 2060 грн. Розмір недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік – 1510 грн. (400х4-90); за 2008 рік становить 3480 грн. (515х4-90).
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, пославшись на доводи, викладені в позові.
Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Харкові ради у судове засідання не з»явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Проте, подав до суду заперечення на позовну заяву (а.с.22-26), яким позовні вимоги позивача вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, при цьому посилався на наступне.
ОСОБА_1 перебуває в УПСЗН Київської районної у місті Харкові ради на обліку, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 3-ї групи.
У 2007 році щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС призначалась і виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в затверджених розмірах, а саме інвалідам 3-ї групи – 90 грн. Позивач у 2007 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення у лютому місяці у розмірі 90 грн. У 2008 році до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У 2008 році ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 3-ї групи компенсація на оздоровлення призначалась і виплачувалась також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 90 грн., яку позивач отримав у березні 2008 року.
Пiсля прийняття Конституцiйним Судом України рiшень вiд 09.07.2007р. №6-рп/2007 та вiд 22.05.2008р. №10-рп/2008 про визнання окремих норм Законiв України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки неконституцiйними, не визначено порядок та механiзм виконання вказаних рiшень. Оскiльки Верховною Радою України не внесено вiдповiдних змiн до чинного законодавства, не збiльшено видаткiв державного бюджету на виплату щорiчної допомоги на оздоровления. Також, не розроблено Mіністерством працi та соцiальної полiтики України програмне забезпечення, з урахуванням рiшень Конститyцiйного Суду України за допомогою якого здiйснюється призначення вищезазначених видiв допомог управлiнням працi та соціального захисту населення.
Вносити змiни до законiв не належить до компетенцiї управлiння праці та соцiального захисту населення Київської районної у місті Харкові ради.
Крім того, вищенаведенi виплати ОСОБА_1 у 2007-2008 роках були проведенi до прийняття Конституцiйним Судом України рiшень про визначення неконституцiйним окремих положень законiв України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки.
Згiдно ст.152 Конституцii України закони, iншi правовi акти або їx oкpeмi положення, що визнанi неконституцiйними, втрачають чиннiсть з дня ухвалення Конституцiйним судом України рiшення про їx неконституцiйнiсть.
Отже, для перегляду та перерахунку розмiрiв виплачених у 2007-2008 роках допомог нeмaє пiдстав, так як рiшення Конституцiйного Суду України набрали чиннiсть вiдповiдно тiльки з 09.07.2007р. та 22.05.2008р. i ix дiя не має зворотної сили.
Враховуючи особливiсть юридичних наслiдкiв визнання неконституцiйним нормативно-правового акту вважав, що рiшення Конституцiйного Суду України зворотної дії у часі не мають i не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовiдносини, якi мали мiсце на час дiї вiдповiдної правової норми, до дня ухвалення Конституцiйним Судом України рiшення про їх неконституцiйнiсть.
Виплата щорiчної допомоги на оздоровлення вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" здiйснюється один раз на рік. Цим Законом не обмежується перiод виплати, тобто виплата може здiйснюватися на протязi всього календарного року. У 2007-2008 роках ОСОБА_1 щорiчна допомога на оздоровлення призначалась у розмiрах, встановлених законом на час її виплати (хоча таким, що в подальшому визнано неконституцiйним).
Отже, враховуючи вищезазначене, управлiння працi та соцiального захисту населення, як суб'єкт владних повноважень дiяло у вiдповiдностi до вимог законiв, iнших правових актiв або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституцiйними, дiї управлiння були законними i такими, що вiдповiдають вимогам частини 2 статтi 19 Конституцiї України.
Крім того, провадження у справi вiдкрито вiдповiдно до Кодексу адмiнiстративного судочинства. Згiдно iз п.2 ст. 99 КАСУ, особи, якi звернулися до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється рiчний строк позовної давностi.
Керуючись п.1 ст.100 КАСУ вважав, що позовнi вимоги необхiдно розглядати тiльки в обсязi зазначеної рiчної позовної давностi, так як позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник співвідповідача – Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у судове засідання не з»явився, подав до суду заперечення проти позову (а.с.31-32), яким просив справу розглядати без участі представника Центру, проти позову заперечував посилаючись на те, що на підставі розпорядження УПСЗН Київської районної у місті Харкові ради, ОСОБА_1 були нараховані та виплачені соціальні виплати, а саме: компенсація на оздоровлення ЧАЕС у лютому 2007 році у розмірі 90 грн., у березні 2008 року у розмірі 90 грн. Центр немає права вносити зміни до будь-яких нормативно-правових актів або самостійно визначати розміри соціальних виплат.
З урахуванням викладено, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутністю представника Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Харкові ради та представника Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та є учасником ліквідації наслідків даної аварії, який віднесений до 1 категорії, що підтверджується посвідченням – Серія А №092653, як ліквідатор наслідків на ЧАЕС та внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС згідно з висновком МСЕК від 21.05.2008 року на даний час є інвалідом третьої групи. (а.с.4,5).
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», п.30 ст.71 зупинено певні положення ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи з того, що з 09.07.2007 року ст.48 зазначеного Закону була діючою, органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, а не Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» або постановами Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
При цьому, суд приходить до висновку, що встановлений у 2005 році Постановою КМУ №562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якої позивачу і проводились відповідні виплати, не відповідав розміру, встановленому законом.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені цим законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри усіх доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Зі змісту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідні роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначений мінімальний розмір заробітної плати, а тому не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
При цьому, суд приймає до уваги, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, які отримали таку допомогу протягом з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Відповідно до довідки представленої відповідачем, ОСОБА_1 була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ї категорії, про що не заперечував сам позивач у судовому засіданні:
- за 2007р. – 90 грн. (у лютому 2007р.), тобто до 09.07.2009р., а отже органи соціального захисту населення, діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають .
- за 2008р. – 90 грн. (у березні 2008р.), тобто до 22.05.2007р., отже органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.48, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про призначення недоотриманих сум соціальних виплат - вiдмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ С.А.Колесник
Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2009 року.