Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 р. Справа № 805/1428/17-а

час прийняття: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Козаченка А.В.,

суддів - Молочної І.С., Тарасенка І.М.,

при секретарі - Широбокові І.В.

за участю:

позивача - не з*явився

представників відповідачів - не з*явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення вихідної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 17.03.1993 року по 27.09.2016 року працював суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на посаді Голови суду.

Відповідно постанови ВРУ від 08.09.2016 року «Про звільнення суддів» наказом Голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 07-к/г від 27.09.2016 року позивач був звільнений із займаної посади у зв'язку із виходом у відставку згідно п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, натомість вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою не отримав.

На підставі викладених обставин позивач просив зобов'язати ТУ ДСА в Донецькій області нарахувати та виплатити йому за рахунок коштів державного бюджету вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою з індексацією нарахованої суми; зобов'язати Державну казначейську службу та управління Державної казначейської служби України у Донецькій області здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку з індексацією нарахованої суми; зобов'язати Державну казначейську службу та управління Державної казначейської служби України у Донецькій області здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на підставі цієї постанови суду для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку з індексацією нарахованої суми.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Представник відповідача 1 через канцелярію суду надав письмові заперечення згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу без своєї участі.

Представник відповідача 2 та представник відповідача 3 клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи суд зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515 позивача звільнено з посади судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку із виходом у відставку.

Наказом голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2016 року № 07-к/г позивач був відрахований зі штату зазначеного суду тощо.

Позивач 27.08.2016р. звернувся до відповідача із заявою про виплату вихідної грошової допомоги судді, який вийшов у відставку.

У відповідь на заяву позивача щодо виплати йому вихідної грошової допомоги у зв'язку з відставкою, відповідач - 1 Листом від 17.02.2017 року № 05-222/17 повідомив, що на час прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді ст. 136 закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність, у зв'язку з чим вихідна допомога виплаті не підлягає.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 126 Конституції України (в редакції,чинної на дату звільнення), суддя у разі подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням звільняється з посади органом, що його обрав або призначив - в даному випадку Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515 позивача було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Частиною 6 статті 111 Закону № 2453-VI встановлено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, підпунктом 1 пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема статтю 136 виключено. Зазначені зміни набрали законної сили 01 квітня 2014 року.

Тобто, на час звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області положення ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратила чинність.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в даному випадку, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08.09.2016 року).

Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідачем 1 правомірно не було виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Таким чином, враховуючи правомірність дій відповідача 1, позовні вимоги до відповідачів 2 та 3 задоволенню не підлягають.

Відповідно пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами доведений факт правомірності дій щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення вихідної допомоги - відмовити.

Повний текст постанови проголошено у судовому засіданні 27.04.2017 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді