УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 876/4158/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання розглянути заяву про призначення субсидії, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні житлової субсидії на опалювальний період 2016-2017 років протиправними; зобов’язати відповідача вирішити його заяву про призначення житлової субсидії на опалювальний період 2016-2017 років з відмовою від надання згоди на збір та обробку персональних даних.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 26.12.2016 року № М-313 в призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлового-комунальних послуг на опалювальний період 2016-2017 років у зв'язку з ненаданням згоди на обробку його та членів його сім'ї персональних даних, неправомірними. Зобов’язано управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії на опалювальний період 2016-2017 років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» без надання його та членів його сім'ї згоди на збір та обробку персональних даних.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції неповністю з’ясував усі обставини справи і дійшов невірного висновку, в зв’язку з чим просить таку скасувати та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у заяві від 30.11.2016 року про призначення житлової субсидії, позивач письмово відмовився від надання згоди на збір та обробку персональних даних, що автоматично унеможливлює проведення дій щодо призначення позивачу житлової субсидії, зокрема не дає можливості отримання в автоматизованому режимі відомостей про доходи зареєстрованих осіб від Державної фіскальної служби, Пенсійного Фонду України, фондів соціального страхування та ін.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 30 листопада 2016 року звернувся із заявою про призначення житлової субсидії, де зазначив відомості про вид таких послуг, найменування організацій, що їх надають, та номери особових рахунків. У цій же заяві зазначив про те, що він та особи, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку не дають згоди на обробку персональних даних про сім’ю, доходи, майно, що необхідні для призначення житлової субсидії, та оприлюднення відомостей щодо її призначення. Крім вказаної заяви позивач того ж дня подав Управлінню декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії.

Вказані заяву та декларацію ОСОБА_1 подав у формах, що встановлені постановою КМУ від 28.02.15 №106 «Про удосконалення порядку надання субсидій».

Управлінням згідно із повідомленням від 26.12.2016 року № М-313 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки останній не надав згоду на обробку персональних даних.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком органу соціального захисту, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Аналогічне положення міститься у ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є: 1)згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2)дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3)укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних; 4)захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних; 5)необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6)необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб’єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес.

На виконання п.13 Порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови КМУ від 22.09.1997 №1050), для нарахування субсидій Управління звертається із запитами до вказаних у даному Порядку установ, організацій (житлово-експлуатаційних організацій, ДФС Пенсійного фонду України тощо), які у п'ятиденний строк з дня отримання запитів подають відомості, необхідні для призначення житлової субсидії.

Таким чином, установлено, що законодавством, тобто вказаним вище Порядком, передбачено повноваження Управління на збір та обробку персональних даних без згоди особи, якій вони належать, а в силу самої вказівки закону.

Аналіз наведених положень Закону вказує на те, що отримання від суб'єктів персональних даних письмової згоди на обробку їх персональних даних у сфері призначення субсидії не є обов'язковим, оскільки дозвіл на обробку їх персональних даних наданий законом виключно для здійснення його повноважень у сфері їх призначення.

Будь-які дії володільця бази персональних даних, що виходять за межі дозволу, наданого йому відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень, повинні здійснюватись за згодою суб'єкта персональних даних.

Володілець бази персональних даних, який здійснює їх обробку, на підставі проведеного аналізу законодавства, відповідно до якого здійснюються його повноваження щодо обробки персональних даних в сфері призначення субсидій, самостійно визначає підстави виникнення права на використання персональних даних фізичних осіб, які звертаються за їх призначенням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в призначенні житлової субсидії у зв'язку з ненаданням позивачем згоди на обробку його персональних даних та персональних даних членів його сім'ї. Дії відповідача щодо відмови в призначенні субсидії з посиланням на відсутність згоди заявника на обробку його та членів його сім'ї персональних даних не відповідають нормам чинного законодавства, відтак заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2017 року у справі № 154/364/17 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                      В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя                                 З.М. Матковська