щ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2009 р. справа № 2а-361/09/0815
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
при секретарі Колесник Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 р. по справі № 2а-361 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області , про поновлення строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2008 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив, визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначені підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.02.2009 року в сумі 3991, 50 грн., обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру , встановленого ч.1ст.28 Закону України “про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно –правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.
Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року –були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який діяв на той час.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Але колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови позивачу в задоволені даних вимог за спливом строку позовної давності та відсутності поважних причин для його поновлення.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в новій редакції.
Таким чином, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено, тому суд першої інстанції правомірно зобов’язав відповідача провести перерахунок та виплату підвищення з 22.05.2008 року, а підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року –були відсутні, оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виплачувалася.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та їм надана правильна юридична оцінка у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Між тим, судом першої інстанції не вирішено позовні вимоги за січень 2009 року, у зв’язку з чим постанова суду підлягає зміні з ухваленням рішення заданим позовними вимогами.
Колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги за січень 2009 року задовольнити, оскільки у 2009 році дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, так як він визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області –залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року –змінити.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням норм ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне соціальне пенсійне страхування” з 01.01.2009 року по 01.02.2009 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: С.В.Сафронова
В.Ю. Поплавський